У Вашингтоні тим часом не приховують: Іран, включений у «вісь зла» поряд з Іраком і Північною Кореєю, може стати однієї з потенційних цілей майбутньої силової акції. Відкритим текстом про це, природно, не заявляють ні в Держдепартаменті, ні в Білому домі. Але в численних аналітичних центрах, де звикли виражати свої думки більш відверто і менш дипломатично, перспективи можливої «операції по встановленню демократії» в Ірані обговорюються вже досить давно.

У військово-дипломатичному плані Іран для американців - у чомусь навіть легша мета, чим Ірак. Не треба буде вести виснажливий (і в підсумку безуспішний - як з Туреччиною) торг про відкриття другого фронту. Обидва фронти вже є - ні з ким домовлятися не треба. Одне угруповання може вдарити з Іраку, друге - з Афганістану. До того ж всюди в регіоні, куди не глянь, американські військово-повітряні, військово-морські і звичайні, сухопутні бази: Катар, Бахрейн, Саудівська Аравія, Кувейт, Туреччина, середньоазіатські республіки колишнього СРСР.

У Вашингтона - ідеальна позиція для твердої силової розмови з Тегераном. Якщо із Саддамом Хусейном усе в США вийде легко і гладко, «зачищення» Ірану може піти по випробуваній іракській схемі: ультиматум, винесений в однобічному порядку, без залучення Ради безпеки ООН, кілька діб на роздуми, потім - удар.

Вимоги при цьому будуть ті ж чи майже ті ж, що у випадку з Багдадом - негайне роззброєння, відмова від ядерної програми... При бажанні можна знайти (чи зробити вигляд, що знайшли) зв'язок Тегерана зі злощасною «Аль-Каїдою».