У Вашингтоні почався «розбір польотів». Хто винуватий у тім, що іракська війна йде не настільки тріумфально, як пророкували ще пару тижнів тому мало не всі урядові і військові аналітики? Одна з мішеней критики - міністр оборони Дональд Рамсфелд. Справа дійшла до того, що за шефа Пентагона довелося заступитися особисто президенту Бушу.

Крім Рамсфелда і військових під вогнем опинилося Центральне розвідувальне управління. На адресу ЦРУ звучать усе неприємніші оцінки. І не виключено, що вже незабаром підуть перші оргвисновки.

Аналітики звинувачують спецслужби США в «дивній наївності», виявленій перед початком війни. Проявилася ця «наївність», наприклад, у тому, що американці розсилали «пропозиції про співробітництво» іракським генералам і політикам... електронною поштою і мобільними телефонами. І це в країні, де всі лінії зв'язку прослуховуються режимом Хусейна. Природно, що іракська контррозвідка повною мірою використовувала цю можливість для дезінформації американців.

Результат виявився цілком передбачуваним. Сьогодні навіть у ЦРУ визнають: переговори, що до початку війни велися з деякими іракськими лідерами з надією, що вони виступлять проти Хусейна, виявилися марними. І замість масового дезертирства, на яке робилася ставка при розробці бойових операцій, союзники зіштовхнулися з активним опором там, де його зовсім не очікували.

Намагаючись виправдати свої прорахунки, ЦРУ поширило доповідь, що була зроблена вищому керівництву країни на початку лютого. У цьому документі говорилося, що ополчення «федаїнів Хусейна» і служба безпеки при президенті Іраку можуть використовувати тактику партизанської війни проти тилових з’єднань військ коаліції. Тільки от масштаби подібних операцій Управління оцінило невірно.

Згідно з доповідями американського командування, озброєні в основному стрілецькою зброєю федаїни, переодягшись у цивільний одяг, нападають із засідки на розтягнуті комунікації американської армії. І потім зникають у пустелі. Способів ведення партизанської війни безліч. Так, група солдатів, вірогідно зі служби безпеки Хусейна, інсценувала здачу в полон допоміжному персоналу американських військ. Після чого, застреливши сімох і взявши в полон п’ятьох солдатів коаліції, миттєво сховалася. У той же день ці полонені були показані по іракському телебаченню. Такі вилазки, що, на думку аналітиків з Вашингтона, «не укладаються в загальноприйняті схеми ведення сучасної війни», виявилися неприємною реальністю для союзних військ. І цю проблему ніяка перевага коаліції в повітрі і бронетехніці досі вирішити не може.

Іншим «сюрпризом» для американо-британських військ, про яке змовчало ЦРУ, стали «шахіди» - смертники. Проповіді в мечетях Багдада закликають мусульман до джихаду ціною власних життів. Вибух таксі біля американського блокпоста північніше від Эн-Наджафа, що забрав життя чотирьох солдатів, вантажівка, що врізалася в групу військовослужбовців на базі США в Кувейті, американський солдат-мусульманин, що закидав гранатами офіцерів своєї дивізії, - це тільки початок тієї нової для антиіракської коаліції війни, що розгорнулася в регіоні.

Несподіваною для американо-британського командування стала не відбита в доповідях ЦРУ тактика «міської» війни, яку активно використовує іракська армія. Якщо Багдад і залишається метою «номер один» для союзних військ, то сьогодні стратегам з Вашингтона треба вирішити, що робити з такими містами, як Басра, Ен-Наджаф і Ен-Насірія, де діють великі угруповання іракських військ, розміщені безпосередньо в житлових кварталах. Спроби цілком блокувати ці міста неминуче приведуть до гуманітарної катастрофи серед цивільного населення. А штурм - до великих жертв серед військ коаліції. За даними ЗМІ, американські військові були змушені звернутися за порадою до своїх ізраїльських колег, що мають великий досвід війни з групами терористів у міських кварталах. Але от чи допоможе цей досвід у боях з регулярною іракською армією, сказати важко.

Намагаючись зберегти «обличчя», американські спецслужби стверджують, що останнім часом вони опитали біля семи тисяч проживаючих у США вихідців з Іраку й одержали нову цінну інформацію про його військові та стратегічні об'єкти. Однак перед війною Пентагон, посилаючись на дані розвідки, так само рапортував, що точно знає всі місця, де розміщене важке озброєння іракської армії. І тільки з початком бойових дій з’ясувалося: багато закладених в боєголовки цілей були звичайними муляжами, підготовленими іракцями. У результаті деякі військові аналітики вважають: у перші дні війни Пентагон ухолосту витратив велику частину ракет «Томагавк» і бомб із лазерним наведенням - у той час як основні сили Іраку залишилися недоторканими.

Представники адміністрації змушені визнати: Сполучені Штати невірно оцінили здатність іракського режиму до опору, а також «мінімізували» у своїх розрахунках патріотичні настрої серед населення, що не бажає бути звільненим іноземними військами. Якщо додати сюди стратегічний «прокол» у відносинах з Туреччиною, що всупереч американським прогнозам так і не відкрила свій кордон для наземної операції союзних військ, то стає очевидним: за ці прорахунки хтось має відповісти. Так що, зважаючи на все це, головний «розбір польотів» у спецслужбах США ще попереду.