Зазвичай, це буває під час зовнішніх і внутрішніх загроз, тоді у нації з’являється мета — захистити себе. Приклади: Тузла-2003, Майдан-2004, газова криза-2005. Під час цих нетривалих кризових періодів українці Сходу і Заходу, україномовні і російськомовні, відчували себе єдиною нацією, з єдиною волею і єдиною метою.

У 2006 році українцям знову пощастило — вони аж два тижні відчували себе Нацією. Цього разу об’єднуючою метою стало бажання перемоги національній збірній на чемпіонаті світу з футболу. Всі українці, що вболівали за свою команду, раптом відчули себе єдиним національним організмом з однаковими емоціями і єдиною волею.

Фактично, палке вболівання за українську збірну, тобто велике прагнення досягнути національної мети — перемоги на чемпіонаті — виявило людей, які свідомо чи несвідомо є українцями, членами системи «українська нація».

Простіше кажучи, українцем можна вважати кожного, хто ПАЛКО ВБОЛІВАВ за українську команду. Відповідно, той, хто вболівав за інші команди, не є українцем (хоча й може мати українське громадянство). Чемпіонат-2006 став тестом на визначення національної ідентичності.

Українці прагнуть національної самореалізації. Для цього їм потрібна велика і зрозуміла національна мета. Хай Буде!