Цей парламент - тимчасовий, перехідний. Він обраний за старою системою фейкової демократії - Забужко

Захід так і не зрозумів, що Путін блефує. Дуже довго його намагалися сприймати та сприймали як "одного з нас". Тобто як політика, як лідера держави, що, так, має проблеми, але з котрою все ж таки можна домовлятися, можна вести діалог і т.д. Не розуміючи, що це була лише імітація діалогу й насправді сторони вживали ті самі слова, але в зовсім різному значенні.

Захід не зміг розшифрувати семантику путінських жестів, семантику поведінки банального "блатного", кагебешника на прізвисько "Моль". Як і взагалі семантику поведінки російських спецслужб, яка великою мірою зав'язана на культуру зони... І тільки тепер усі ті маски відносної респектабельності злетіли. Їх вдалося здерти Україні, точніше українцям! Знаєте, останні півроку мало не щотижня я літала на якийсь міжнародний форум. І мене часто запитували (звертаючись особисто до мене, але маючи на увазі українців загалом): "А вам не страшно? Ви не боїтеся?". 

Мене це вразило, бо чого, чого, а страху, погодьтесь, в українців немає. І взагалі - питання так не стоїть. Ми дійсно не боїмося Росії! У цьому велика різниця між нами та Заходом. Ми не боїмося того блефуючого ведмедя, бо уже розпороли йому черево (як ви розумієте, йдеться не тільки про "кіборгів" з Донецького аеропорту) і з нього посипалася потеруха... Тепер того звіра треба "завалювати" гуртом, усім світом, тому що він становить загрозу для людства. Не варто брати до уваги оті пальці віялом і пацанські заяви: "Та я можу за два дні дійти до Варшави й до Берліна!".

На Заході не розуміють, що насправді це блеф. Так, блеф умираючої імперії, з абсолютно розваленою економікою, з розваленою та цілковито деморалізованою армією. Тож не варто звертати уваги на той хор міжнародного зацитькування, який, правда, тепер трохи ослаб, але все одно підігрівається Москвою (очевидно, непоганими фінансовими вливаннями та підкупами). Мовляв, не чіпайте Росію, не дражніть її, не будіть ведмедя. Бо ой, ой, він дуже страшний. Та не страшний!

На Заході досі не зрозуміли важливості отого "не бійся", тієї одинадцятої (усміхається) Христової заповіді за апокрифами. Просто не бійся - і все буде гаразд!

Холодна війна ніколи не припинялася. Принаймні з боку Росії. Це був розвід "лохів" (усміхається), ілюзія, що 91 року Захід виграв холодну війну. Насправді, ядро радянської системи в Росії вціліло - насамперед у вигляді спецслужб, котрі зберегли позиції та укріпили їх... Вони усі ці 23 роки не припиняли своєї активності! Пригадайте, ті вбивства, отруєння, загадкові самогубства, що відбувалися в Лондоні. Он учора загинув головний свідок у справі Литвиненка... Це все тривало роками, але Захід закривав очі. Просто не вірив, що таке можливо. І лише тепер вони починають прозрівати!

Цей рік був безумно тяжкий. Та головним його результатом, я вважаю, є скидання масок і початок великого очищення. Коли Захід поступово розуміє, що Росія займається "гнилим обманом", феесбешним розводом чи як завгодно це назвіть. Знаєте, політична система, яку створила Росія, насправді являє собою синтез Луб'янки з Голлівудом. Це такий собі танок клоунів і суцільний тролінг, за яким проглядаються волохаті руки закривавленого бандита... Та на це, повторюсь, закривали очі. Як і на Чечню, на Молдову (тільки тепер згадали, що шматочок тієї країни, Придністров'я, був відрізаний та "заморожений"), на Абхазію, на Осетію.

Це все розглядалося як локальні конфлікти, і лише нині воно все починає складатися в системний ланцюжок одного й того самого сценарію. І це сценарій, за яким СРСР працювало ще зі сталінських часів. Тобто це класичний варіант російської експансії під егідою спецслужб. Коли головне - не лишати доказів і вдавати, що це "не ми". Нині - абсолютно ті самі техніки, ті самі стратегії, ті самі навіть тактики. Що в Криму, що на Сході.

Я би не хотіла зациклюватися на Путіні, тому що він - породження системи, яка існує не одне десятиліття. Я особисто волію дивитися у майбутнє і для мене очевидно, що Путіна там немає. Так, він уже "відіграний" матеріал! Його позбудуться, і позбудуться вже в 2015 році! Якась британська букмекерська контора уже навіть ставки приймає. (Усміхається). Але це не означає, що зникне та розчиниться той самий "рускій мір", структура, система якого вибудувана і заточена під одну особу. Нині - це Путін, але він - вершечок фурункула, та де фурункула - грандіозного, колосального гнійника, розміром з шосту частину суші та з метастазами по цілому світу. І від того, що Путіна "знімуть", особливо нічого не зміниться. Це - як було зі Сталіним...

Оксана Забужко переконана, що нинішній парламент України - тимчасовий, перехідний.

Взагалі він же ще обраний за старою системою фейкової демократії. У мене досі відчуття огидного післясмаку від тієї істеричної, абсолютно неадекватної духові часу та не відповідної вимогам історичного моменту виборчої кампанії, того місяця реву, репету й театральних постановок... Тому я би не покладала на новий парламент аж таких великих надій - що вони виведуть кудись нашу країну... Як не варто сподіватись, що цей парламент буде сам себе очищати, а тим більше, усю державу.

Я не бачу в сучасному українському політичному класові людей, які були державними діячами. Я не бачу серед депутатів людей, котрі по-справжньому усвідомлювали б історичний масштаб тих подій, якими вони виявились винесені нагору.

За цей рік ми прожили в такому стиснутому, конденсованому вигляді стільки усього, скільки в інших народів забирало десятиліття. І, справді, позбулися багатьох ілюзій, справді, суспільство великою мірою подорослішало, справді, відбулося якесь таке розширення горизонтів... Та головне відкриття, яке українці почали робити (дай Бог, щоби на тому все не зупинилося) - це усвідомлення того, наскільки ми сильний народ і наскільки ми багатий народ... Тому й страху у нас, на відміну від Європи, немає! 

Якщо говорити про прогнози, то я би готувалася до глобальної економічної кризи. Людству потрібен якийсь такий хороший струс. Сьогодні. От для того, щоб усі, а не тільки українці (й то далеко не всі) зрозуміли, що гроші в житті да-ле-ко не найголовніше! І взагалі вони не та цінність, заради якої варто жертвувати своєю душею.

На моє переконання, нинішня війна відбувається на території духа. Це направду речі дивовижні та несамовиті. І як би нам не було трудно проходити крізь ті випробування, але це те, що робить життя вартим того, аби його жити!