Концепція зміни системи. Тези до нової української ідеології

 

У точці біфуркації природньо виникають різні вектори (можливості) подальшого розвитку, але їх різнонаправленість неминуче призведе до хаосу. У суспільно-політичному житті ці вектори ототожнюються з різноманітними активними групами людей (середовищами), які виробляють власні, часом схожі, а часом і протилежні концепції та візії майбутнього. На сьогодні ці середовища є розрізненими та практично не комунікують між собою. Відповідно є слабкими та не можуть допомогти суспільству перейти на вищий, якісно інший рівень організації.

 

Водночас, кожне прогресивне середовище має хороші напрацювання та ідеї, які без сумніву вартують уваги та можуть стати початком системних змін.

 

На жаль, увага суспільства зосереджена винятково на війні та майбутніх виборах. Перша сіє зерна ненависті та розрухи, не породжуючи конструктиву, другі лише відволікають увагу від необхідності системних змін. У цій ситуації існуючі "вектори" залишаються практично непомітними в інформаційному просторі. 

 

Відокремленість і навіть часткова ізоляція середовищ, здатних до конструктивних дій, породжені, в числі інших об'єктивних факторів, також претензією на унікальність власних ідей, які, на думку їх авторів, є найкращими та найактуальнішими. 

 

Спроба об'єднання таких середовищ породить проблему "великих груп" та призведе до конфлікту між лідерами. Узагальнено цю проблему можна назвати проблемою самоорганізації та взаємодії. Над її вирішенням вже багато років працює львівський дослідник Тарас Плахтій. ( http://tarasplakhtiy.wordpress.com/ )

 

Тарас Плахтій розробив свою унікальну методику корегування соціально-психологічних процесів  у взаємодії учасників великої групи. 

 

Це технологія "розгортання цілеспрямованих самоврядних суспільно-політичних організацій зі змінною структурою – динамічною мережею,  яка унеможливлює у них  перебіг та взаємопосилення низки соціально-психологічних процесів,  що у своїй  сукупності  відомі як “залізний закон олігархізації” Роберта Міхельса."

 

Динамічна мережа дає можливість ефективно взаємодіяти великій кількості її учасників у безконфліктному форматі та унеможливлює узурпацію влади в організації одним із лідерів. Така взаємодія обумовлює усвідомлену відмову учасників динамічної мережі   від власних егоїстичних та корисливих мотивів, даючи взамін можливість консенсусного прийняття рішень задля спільного блага.

 

Запровадивши взаємодію "середовищ" у динамічній мережі як базовий елемент організаційної культури, ми отримуємо можливість не лише їх об'єднання, а й вироблення ними спільного світобачення у формі інтелектуального та духовного продукту. Оскільки, незалежно від першоджерела акцептованих мережею ідей, вони стають спільним надбанням, а кожен учасник їх співавтором.

 

Слід зауважити, що така організаційна культура відповідає традиційним для українців формам самоорганізації та взаємодії як віче та козацька "пряма демократія". Віче як механізм консенсусу, а "пряма демократія" як механізм реалізації прийнятого рішення. 

 

Процес виконання прийнятих у форматі динамічної мережі рішень передбачає утворення тимчасових ієрархічних структур, зокрема на базі вже сформованих середовищ, на засадах положень сучасного проектного менеджменту. Проте ця ієрархія нівелюється при кожній наступній "мережевій" взаємодії, оскільки на черговому віче всі знову рівні. Аналогія - вибори козаками  чергового отамана на час походу. Під час походу його слово - закон. Після завершення походу - він знову в колі рівних. Або в ранзі авторитета, або ... Відомі випадки коли той, хто не виправдав довіри був страчений своїми ж побратимами.

 

Тобто, очолити тимчасове ієрархічне утворення, для виконання ухвалених "вічем" завдань, означає почесну відповідальність, а не безчесну особисту користь.

 

Яким чином динамічна мережа може об'єднати розрізнені "середовища"?

В першу чергу можливістю впровадження власних ідей у синергетичній взаємодії з іншими середовищами, задля досягнення спільної мети, водночас зі збереженням своєї ідентичності та унікальності.

 

Етапи практичної реалізації.

 

Ознайомлення потенційних учасників динамічної мережі з принципами її роботи. 

 

2. Попереднє ознайомлення учасників вже з існуючими ідеями та пропозиціями.

 

3. Узгодження принципів роботи та напрямків. 

 

Оскільки учасникам пропонується взяти участь у зміні системи, тобто побудові нової, якісно іншої України, то мова йде про проект. Проект "Україна".

 

Відповідно реалізовувати його доцільно за принципами проектного менеджменту.

 

Перше - це розробка та узгодження учасниками моделі "ідеального майбутнього", або місії України. 

 

Друге - погоджене розуміння ситуації "тут і зараз" на підставі спільно проведеного cost-аналізу.

 

Третє - розробка варіантів стратегій та вибір одного з них як основного.

 

Оскільки наступним кроком є тактичне планування, то, враховуючи масштаб проекту, його доцільно проводити та втілювати у життя в тимчасових ієрархічних утвореннях, з подальшим погодженням та корегуванням отриманих результатів.

 

В результаті динамічна мережа бере на себе функції постійно діючого органу стратегічного планування та контролю за реалізацією тактичних планів. 

 

Презентуючи народу України "ідеальне майбутнє", "ситуацію тут і зараз" та стратегії по досягненню цього майбутнього, тобто шлях від сьогодні до окресленої мети - динамічна мережа отримує додатковий колосальний імунітет від маніпуляторів та користолюбців. Більше того - залучає до себе кращих, так як не породжує ні монополію на істину, ні ексклюзив на ідею. 

 

Слід зазначити, що проект "Україна" в цілому є одночасно й ідеологією, причому ідеологією "живою", яка постійно змінюється, враховуючи в реальному часі зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. А оскільки його мета - "ідеальне майбутнє", то ця ідеологія об'єктивно є об'єднавчою, так як передбачає спільну дію - творення цього майбутнього. 

 

Організаційна культура динамічної мережі постійно здійснюватиме природну ротацію кращих  членів суспільства та продукуватиме потужну соціальну енергію. 

 

Оскільки ми інтегровані у глобальний світ з його реаліями - стратегію доведеться потійно пристосовувати до цих "реалій" та вдосконалювати, поки вона не буде поєднана зі стратегією людства в цілому і сама не стане об'єктивною реальністю.

 

Наявність сильної стратегії та об'єднавчої ідеології, разом з існуючими людськими та природними ресурсами, зробить Україну потужним геополітичним гравцем. Але, оскільки цим гравцем стане по-суті єдиний організм - мережа, то, на відміну від окремих "неугодних" політиків, знищити його практично буде неможливо.