Легендарний Крішна

Крішна дуже відомий не лише в Індії, але і далеко за її межами. У минулому 20-му столітті один дуже харизматичний індус на ймення Шрила Прабхупада переїхав з Індії до американського міста Нью-Йорк, і там створив релігійну організацію “Товариство свідомості Крішни”, яка стала дуже популярною в Америці та Європі, а купа молодих людей захопились ідеями цієї індійської духовної течії і стали зватись кришнаїтами (вайшнавами).

Це Шрила Прабхупада.

Постать Крішни овіяна величезним покривалом міфів та легенд, і навіть може скластись враження, що Крішна то суто міфічний та казковий персонаж. Однак це не так. Крішна такий самий історичний персонаж, як Ісус, Будда, Мойсей, а його життя та постать були настільки яскравими, що з них народились велика кількість індійських релігійних писань, так званих пуран1, чимало захоплюючих казок та легенд. Перші згадки про Крішну можна знайти у найдавнішій пам’ятці індійської релігійної літератури Ріг-веді (написаній приблизно за 1700 років до н. е.)

Про життєпис Крішни, його народження та юність також можна почитати у давніх писаннях індійської літератури «Бхагавата-пуране» та «Харівамше» Дуже цікава та поетична історія життя Крішни написана французьким письменником, філософом та езотериком, який жив у 19-му столітті – паном Едуардом Шюре.

Традиційно в індуїзмі днем народження Крішни прийнято рахувати 19 липня 3228 рік до нашої ери (по християнському календарю). Народився наш герой у царській родині, його мати Девакі була рідною сестрою царя Камси, що правив давнім індійським царством Матхурою. Цар Камса був дуже жорстоким та не порядним правителем, який хитрістю та підступом захопив владу, скинувши з трону свого попередника – царя Уграсену (фактично він зробив те, що в наш час зветься військовим переворотом). Коли цар Камса прийшов до влади, було пророцтво про те, що він загине від восьмого сина своєї сестри Девакі. Наляканий Камса став вбивати один за одним всіх дітей Девакі та її чоловіка Васудвеви, тільки вони народжувались на світ. (Тут можна навіть провести паралель з легендою про народження Ісуса, коли цар Ірод, боячись за свою владу наказує вбивати всіх новонароджених немовлят).

Однак сьомого та восьмого синів Девакі таки вдалось врятувати, сьомий син Баларама за легендою чарівним чином був перенесений з черева Девакі до іншої жінки, яка стала його матір’ю. А восьме дитя, яким і був Крішна, таємно віддали на виховання іншим людям Яшоді та Нанді, які жили в маленькому селі Гокула. Прийомний батько Крішни Нанда був простим пастухом, тож Крішна свої дитячі та юнацькі роки провів в оточенні пастухів, пастушок, та й сам був простим пастухом.

Маленький Крішна з самого свого народження був незвичайним дитям, пастухи називали його променистим, бо сама його посмішка та присутність розповсюджували радість навкруги. Всі люди, діти, жінки, пастухи, тварини любили його. Ще будучи маленьким дитям Крішна був не по рокам розумним, бо між дитячими іграми зі своїми ровесниками міг на рівних вести серйозні розмови з мудрими та вкритими сивиною старцями селища. Також зовсім не відав він страху, іноді його зустрічали в лісі в обіймах молодих пантер чи тигрів, і останні не завдали маленькому Крішні жодної шкоди. А ще Крішна з юних років був великим любимцем жінок, які просто душі в ньому не чаяли, а всі навколишні дівчата-пастушки (на санскриті гопі) були закохані в молодого Крішну.

Є чимало легендарних та казкових історій в індійському епосі про різноманітні подвиги та пригоди, які випали на життєвому шляху Крішни. В юнацькі роки він долає різних демонів, та робить чимало інших добрих справ для простих людей, як справжнісінький казковий герой.

Коли Крішна підростає, він повертається до царства Матхури і там перемагає свого дядю – царя Камсу, та відновлює справедливість, на трон сідає його законний власник – цар Уграсена, а Крішна стає одним із принців царства. В цей час Крішна познайомився та подружився із принцами династії Пандавів, які приходились йому двоюрідними братами. Пандави були спадковими принцами сусіднього царства Куру, у якому точилась політична боротьба за владу між двома царськими династіями Пандавів та Кауравів. Каурави також претендували на царський престол Куру. Ця боротьба, яка врешті вилилась у велику битву між військами цих двох династій (Пандавів та Кауравів) лягла в основу відомого індійського релігійного та героїчного епосу – “Махабхарати”.

За легендою Крішна запропонував обом воюючим сторонам таку умову: одній стороні він дає свою армію, а другій самого себе, і буде допомагати своїми порадами та мудрістю. Каурави звісно вибрали собі армію Крішни (і дарма це зробили), а сам Крішна почав допомагати Пандавам, він став візником царської колісниці Арджуни – головного спадкового принца Пандавів, який був і головним командуючим їхньої армії.

І ось настав день вирішальної битви, величезні армії двох родів вишукувались на полі битви (це поле відоме як поле Курукшетра), готові вчепитись одна в одну. Та Арджуна перед самою битвою зніяковів та впав у відчай, бо не хотів починати це кровопролиття і вбивати стількох людей (а варто зазначити, що на стороні Кауравів було чимало родичів, вихователів та вчителів Пандавів, та і самі Каурави приходились Пандавам двоюрідними братами). Перед битвою Крішна дає Арджуні свої божественні настанови, які лягли в основу Бхагавад-гіти, яка користується великою пошаною у кришнаїтів.

Крішна та Арджуна на бойовій колісниці.

Бхагавад-гіта являє собою мудрість індуїзму, виражена в повчальних настановах, які дав Крішна Арджуні, після чого Арджуна надихається повчаннями Крішни, веде свої війська в битву та перемагає Кауравів. Після цього Пандави стали правителями царства Куру та її столиці величного міста Хастінапури, а Крішна на протязі 36 років мирно правив у своєму царстві Дварака. За легендою Крішна був вбитий мисливцем під час медитації у лісі, мисливиць побачив частину стопи Крішни прийняв того за оленя і смертельно ранив. Хоча мисливця в цій легенді звали Джара, що на санскриті значить “старість”, тож цю розповідь можна рахувати як алегорію смерті Крішни від старості, яка неначе мисливець рано чи пізно смертельно ранить кожного із нас.