Portrait de Оксана Лутчин
Оксана Лутчин
  • Visits: 16
  • Accès: 16

Лексика В. Стуса з погляду мови Сенсар

Творчість В. Стуса – це скарбниця нової і давньої лексики, вивчаючи яку, зачаровуєшся її глибиною, сконденсованістю та смисловими відтінками. Для того, щоб відтворити світ у слові, правдиво і чітко, з усіма його порухами, поет шукає й творить відповідні форми. З частиною його словотворів ознайомимось сьогодні.

“Мово! Течеш ти вічно й вільно. Безжальний час не владний над тобою”. П. Загребельний

До уваги візьмемо лексику, яка може збагатити нашу мову, наповнити її красою і силою.З погляду мови Сенсар приваблює увагу короткий змістовний вислів із словом “глибіти”:

“Глибій у радості, глибій в стражданні...” Глибіти – сягати глибини, відчувати глибину. В українській лексиці є слово “заглиблюватися”, проте його цілком може замінити лаконічне Стусове “глибіти” – глибіти душею, глибіти в почуттях, глибіє неба синь.

Цікавим є й неологізм “долонити” в такому поетичному рядку:

“і долоні її долонять і пригублюють губи”. Неологізм “долонять”, що означає торкатися чогось, проводячи долонями, доцільно також ввести у словник Сенсару. Долонями торкнутися скронь – долонити скроні; гладити долонею голівку – долонити голівку.

Багато неологізмів В. Стус творить способом складання двох слів:

“А сонце всевідраддя всеглядно постає”. Всеглядно – походить від слів “глядіти” і “все”, тобто охоплювати все зором. Наприклад, квіти всеглядно розцвітають або всеглядно сонце й моря широчінь.

Привертають увагу й такі прикметники, як всещедрий, вседобрий, всемолодий, всегнівний, всенепогасний, а також іменники: всеобрій, всепрозріння, вседорога, всегоміння. “Який бо холод довкруги!\ Самотності! Ніде нікого.\ Одна підтримка – голос Бога вседрогий, вседорогий”.

“... попелясті зозулі\ вістили уроки: жий однині\ на всенепізнаній землі”.

Перша частина слова “все” увиразнює й поглиблює зміст.

Лаконічними й точними є форми, утворені з допомогою префікса о-:

Обакрай (на обидва боки) – “аби почути пахощі рути\ і в неї впасти навмання – \з усіх розлук – на обакрай\ Вітчизни...”

Оболок (небесна блакить; хмарина) – “Горить налитий сонцем оболок”.

Оброть (вуздечка без вудил для прив'язування) – “Коню – оброть”).

Омирений (сповнений миру, спокою) – “...своїх омирень\ позбулий, поснувався, наче дим...”

Овогнений (охоплений вогнем) – “Та за тобою небо запалало,\ овогнене грозою стожалів”.

Ограння (іменник до огранювати) – “аж огранням дзеркал заросилася кров!”

Окапини (те, що стікає, наприклад, віск зі свічки) – “модринна глиця – ніби сліз окапини”.

Окрайсвіт (на краю світу) – “Ми лише були\ за окрайсвітом, за проваллям серця...”

Омирений (сповнений миру, смирний) – “громохкі постріли\колошкали омирений мій сон”.

Опазурити (охопити пазурями) – “Колись розпукне серце, чорний вечір\ опазурить твої одлеглі плечі...”

Отінювати (оповивати тінню). Відповідно отіння – протилежне осонню.

Наслідуючи В. Стуса, ми можемо збагатити власний мовний запас словами з префіксом о- : окрайсвіт, осонцений, орошений, оріднений, оріднювати, омирення, онебеснений, одощений, овеснений.

Приваблює власною енергетичною сконденсованістю низка слів, утворена способом складання основ, – це сонцелет (похідне від сонце і лет) – “Зворохобилися айстри приосіннім сонцелетом...”; сонцепруг (сонце, пруг) – “Як боляче ряхкоче сонцепруг!”; тихоплин (той, що тихо плине) – “А душу проминаю – і власну в тихоплин”.

Також варто популяризувати такі лаконічні, але змістовно глибокі слова, як тремт (тремтіння) – “і трепет рук, і тремт повік німий”; спах (іменник до спалахувати) – “По голубих лугах, мов голуб, кошлатих сонць шугає спах”; доброокий (людина лагідної вдачі) – “Іваночку! Ти чуєш, доброокий!/Їй-бо не знаю, що я зле зробив”.

Сильний енергетичний заряд мають й слова з частиною само-: самосвіт, саморозтрата, самовтеча, самозаборона, самострумування, самопротистояння, самовороття, самовтрата.

Автор також активізовує давню українську лексику, яка увійде в словник Сенсару. Це смерк (смеркання); приск (гарячий попіл з жаром); сонм (безліч чого-небудь); скруха (гнітючий настрій; визнання провини, вияв каяття); хуртеча (хуртовина); овид (обрій) –“імла заткала весь овид”); брость (бруньки дерев або квіток) –“квітневі брості у глухі барабанять шиби...”;спак (назад; у протилежний бік) –“за голосом покори душа рушає вспак.”).

Отож, щоб надати текстові особливої енергетичної напруги, звертаймося до неологізмів Стуса та праукраїнської лексики.

 

 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Працюємо!

Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»

Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...

Кращий коментар

Portrait de Михайло Харачко
0
No votes yet

Дякую, Оксано! Стаття вельми цікава!

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Commentaires

Portrait de Олег Подорожній
0
No votes yet

Цікаві словотворення = варто взяти на замітку

Братайтеся, єднайтеся зі світлими - це сила!

Portrait de Миро Продум
0
No votes yet

Я дуже втішений, що Василь Стус також працював над формуванням Сенсара. Згадую його: "Ярій, душе! Ярій, а не ридай!".

"Ярій!" - це прямий відповідник гелленському "Гайре!", яке зазвичай перекладають як "Радій!". Саме так віталися апостоли (згідно з Євангелієм) та наступні аріохрестияни-аріяни.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Portrait de Михайло Харачко
0
No votes yet

Дякую, Оксано! Стаття вельми цікава!

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Portrait de Арсен Дубовик
0
No votes yet

Дякую! !Скільки нових гарних слів (для мене :) )!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)