фільм (короткометражка)

МЕТРОПОЛІТЕН

(одна з 5ти частин, 5 дій, тривалість 5 хвилин)

ДІЙОВІ ОСОБИ

Х – «хлопець», головний герой. Русявий, з не видовженим лицем, бажано світлі очі.

Д – «дівчина», дівчина головного героя. У фільмі буде тільки її голос. Голос підбирати до вибраного актора на роль хлопця.

Пенсіонер, бажано з слуховим апаратом.

«_» – «внутрішній голос Х», голос Х за кадром.

/ – вибрати з варіантів якийсь один. * – зміна еквалайзеру + фільтрів звуку в стрічці.

ДІЯ І

А) Акцентований чистий звук. Камера виключно в макрозйомці. Ключ входить у щілину поштової скриньки, оберт, з іншого боку пластинка повертається на 90градусів, дверцятко відкривається/падає, рука бере білий В5 формату лист з сріблястим надписом «5’ять», ножницями чи рукою відкриває (розриває) лист, трусить – випадає у лодоню чи на стіл жетон метро, крутиться по столу, лежить.

Б) Аудіо і відео довільне. Під’їзд. Х відкриває поштову скриньку, з якої вивалюється купа рекламок і безкоштовних газет (в тому числі політична агітка чи привітання, реклама з гіпермаркету, безкоштовна газета з оголошеннями і рекламою, звіти за місяць від моб.оператора і банку) тощо і білий В5 формату лист з сріблястим надписом «5’ять». Х присідає, збирає усе це і жваво ритмічно підіймається по сходах. Відкриття дверей. Х викидає усе крім листа відразу в смітник. Здивований, що лист легкий і тонкий. Розриває, заглядає, витрушує/виймає жетон метро. Крупинй план на жетон.

ДІЯ ІІ

Яскраві кольори, чистий звук. Камера то від 1ї то від 3ї особи. * – це зміна еквалайзера+.

Х на площі біля Південного З/Д вокзалу, перед входом в М, з валізою і рюкзаком, дивиться на споруди. Заходить до кас, мовчки стає в чергу. Дзвінок:

• Д радісно – Привіт!
• Х з посмішкою – Привіт!
• Д грайливо – Як доїхав? Я хвилювалась.
• Х награно з посмішкою – Нормально, дякую.
• Д – Що робиш?
• Х – Стою в черзі за жетонами в метро. Давай передзвоню, як звільнюсь?
• Д щиро – Добре, давай/буду ждати. Успіхів тобі! Цілую.
• Х інтимно – Тебе теж… До зв’язку…

Х кладе трубку. Купує жетони, заходить в метро, озирається.

«Ну, привіт, метро.. Давно тут не був»

Дивиться на табличку з станціями внизу, повертає до поїзда, передивляється ще там табличку з станціями (перевіряє, чи правильно вибрав сторону).

«В БіБіСі колись розповідали про зміну слуху з віком.. молоді люди чують звук інакше, ніж дорослі чи старі. Молоді більше чують високі частоти, так як я. Дорослі отак *. А старі більше баси і шуми *, бо ворсинки у вусі, які сприймають високі і середні частоти, зазвичай до старості випадають.» Посмішка. При цих роздумах на протилежній стороні платформи приїжджав і від’їхав потяг.

В потязі погляд зупиняється на красивій, стильно і скромно одягнутій дівчині у навушниках.

Сівжо, легко й грайливо:

«Цікаво, скільки київських чоловіків, отак дивлячись на неї, не знаходили мужності і способу познайомитись?..»

Посмішка, переводить погляд на екран.

Виходить з метро у підземку, не знає, куди звернути щоб вийти де треба, питається у перехожого старшого чоловіка. Камера здаля. Розмови не чути із-за шуму метро і переходу.

• Х (питається, шум нічого не чути) *,
• Пенсіонер (показує шлях,  шум нічого не чути) *,
• Х (дякує,  шум нічого не чути) *,
• Пенсіонер (щасти) *.

ДІЯ ІІІ

// Benny Benassy “Every Single Day” шмат, де ці слова співає жінка, наростає і спадає. Або:

Каста “Радиосигналы(минус)” або Three Doors Down “Here Without You” //

bennybenassy-everysingleday1.mp3 kasta-radyosygnalymynus1.mp3 threedoorsdown-herewithoutyou.mp3

Темний екран, гудок, потім «Абонент знаходиться поза….». Камера від третьої особи на Х, який їде у М.потязі, втомлений, у зомбо-режимі, рухи вимушені і автоматизовані.

//Якщо дозволяє час фільму, то:

«Є речі, яких ми героїчно добиваємось, а потім не наважуємся жаліти про це»

Пауза //

«Моя наступна».

В голос: «Перепрошую». Його не чують, а автоматично пропускають.

Підходить/пробирається до дверей.

На ескалаторі спереді стоїть дівчина у штанах в обліпку, достатньо прозорих, щоб бачити трусики, які і так трішки зверху видніються. Х робить погляд на зад, вверх на плечі і волосся, і переводить погляд на протилежну лінію екскалатора, дивиться на людей, що спускаються.

У переході/виході: «Треба/забігти купити щось поїсти/до вечері».

Якщо буде показано вулицю, то має бути вже зовсім темно.

ДІЯ ІV

День. Х іде до входу в якесь метро в центрі. Дзвонить:

• Х спокійно – Привіт, ти дзвонила?
• Д нервово, невдоволено – Так… У мого хлопця є приємніші справи, аніж розмова зі мною..
• Х здивовано – Не зрозумів?
• Д стримуючи істерику – Втік у інше місто, перестав дзвонити, телефон відключаєш або не піднімаєш, то може просто не вистачає духу порвати зі мною?!
• Х схвильовано, стурбовано, в шоці – Та що ти таке говориш?! Телефон – це  із-за метро! Та я 5ту частину свого життя там проводжу! (злий) Думаєш, мені цього хочеться? Та й, щодо твоїх ревнощів – тут багато молодих людей зустрічатись просто часу не мають! Щодо мене – ні зраджувати, ні розривати відносин, у мене в голові навіть такого виникнути не могло: я тут заради наших відносин! А ти (наголос, злість), замість підтримки таке говориш!
• Д сльози у трубці, видає слухавку.
• Х, міцно зжав телефон, заплющив очі, глибоко вдихнув і видихнув. Трішки заспокоївся, злість ще залишилась. Входить на ескалатор.

Benny Benassy “Ride to be my girl”. Текст супроводжує рух Х. bennybenassyfeatalle-ridetobemygirloriginalversion1.mp3

«напічкані електронікою, мовчазні люди заходять на верхню станцію метрополітену, у навушниках, при мобілках, плеєрах, лаптопах.. Кидають папірчики у жетонообмінювачі, отримують взамін пластмасові кружальця/кружочки – жетони, ідуть далі. Кидають жетони у перепускні автомати, їх пропускає ще один апарат. Потім, один за одним стають у конвеєр – ескалатор. Один за одним, вверх і вниз, з завжди з незмінною швидкістю. Дві маси.. конвеєр випльовує одиниці на платформу і ті, як шарики, розкочуються по ній. І тут те саме інь-янь: поїзди метрополітену… Точні, як швейцарські годинники. Аж до відрази. З однаковою байдужістю розвезуть масу у протилежні боки. І от поїзд зупинився, і шарики викочуються і закочуються у вагони. Напихаються під зав’язку. Промисловий пейзаж: сірі стіни шахт із обмотаними проводами – артеріями, венами, судинами…»

Era “Imfinity”(уточнити правильну назву треку) / Artesia “Le refuge” era-imfinity.mp3 artesia-lerefuge.mp3

«Технічна дитина мегаполісу для обслуговування маси. Факт того, що воно створене, запущене і все своє існування виконує задану функцію мабудь вбив-би його, але це ж техніка, як і обслуговуємі ним одиниці… Техніка…»

Х переводить погляд з вікна на людей у вагоні. Люди з пустими чи втомленими очима. Або просто «на своїй хвилі». Х виходить з потяга, музика зтихає, і переходить у

Klaus Badelt – Equilibrium “Evidence”/“Encounter” або Groove Addicts “Redemption”.

klausbadelt-evidenceostequilibrium.mp3 klausbadelt-encounterostequilibrium.mp3 grooveaddicts-redemption1.mp3

Х стає на ескалатор. Вирішує, чи класти руку на стрічку, повільно кладе її, дивиться вверх і вних. Пауза.

Дивлячись на масу:

«Метро допомагає їм виключати емоції, людям ХХІ століття».

ДІЯ V

Groove Addicts “End Game”/“Victory”/“Conviction”/“Shadow Games”/“The Estuary”. grooveaddicts-endgame.mp3 grooveaddicts-victory.mp3 grooveaddicts-conviction.mp3 grooveaddicts-shadowgamesostinceptiontrailer.mp3 grooveaddictsninjatracks-theestuary.mp3

//Розглянути для 5ї дії творчість Murray Gold і Ramin Djawadi.//

Ранок, якийсь красивий пейзаж біля входу в метро, бажано природа. Х милується, легка, ледь помітна посмішка з’являється при погляді на метро, до якого він іде. Думки ідучи до метро і входячи в нього:

«Все ж таки, завдяки метро, природи і екології у місті більше.

Завдяки метро, люди швидко і дешево дістаються будь-куди/до дому/пересуваються.

Завдяки метро, велике місто існує (наголос мови і кульмінація у музиці)».

Вийшовши на платформу:

«Краще-б не рекламу, а щось корисне, позитивне показували. Можливо, стимулююче до кращих дій на роботі чи вдома, якісь цитати хоча-б..».

Інша фонова музика. Під’їжджає потяг. З здивуванням+обуренням:

«І чому вони досі не обклеїли його у національному стилі?! (уже спокійніше і мрійливіше) А іншого – у сучасно-модерновому… Кожному потягу чи гілці – свій стиль!»

Пропускає дівчину на сидіння. З єхидною посмішкою:

«Якби люди жили за законами природи, їм би не прийшлось видумувати свої».

Якась хороша музика. Їдучи у вагоні, дивлячись у вікно:

Можна ж зробити кадрики яскравою фарбою на стінах, щоб при русі ми бачили рухомий «фільм» – якісь тварини чи людина, яка біжить чи щось робить, чи якась промислова дія, (мрійливоà) чи ріст дерев і розцвітання квітів з порханням метеликів та пташок зі сходом і заходом Сонця… І між кожною станцією різні, відповідні до духу того чи іншого району. Тоді буде достатньо подивитись у вікно, щоб підняти собі настрій і взнати, де ти їдеш і скільки часу до зупинки…»

Вийшовши з потяга:

«Це метро існує >50 років, і за весь цей час не змінилось ні на узор! Ми бачим його майже таким, як наші діди! (сумніше, менш енергійніше) Правда, рекламою зплюндроване».

На вулиці, подивившись на знак «М», будівлю, посмішка, дзвонить:

(рінгтон «я їду додому» або рошеновський))

• Х схвильовано-радісно – Привіт, люба/сонце/моє кохання!
• Д здивовано – Привіт. Що трапилось? (пауза, починає) Сьома ра…
• Х перебиває – Я вийшов з метро. (сміх)
• Д – Що? Тебе погано чути.
• Х щасливий – Кажу: я їду додому!

Океан Ельзи “Я їду додому”/краще закордонний варіант. okeanelzy-yayidudodomu.mp3 yayidudodomu.mp3

Groove Addicts “Fire And Ice”/“Interstellar” grooveaddicts-fireandice.mp3 grooveaddicts-interstellar.mp3

ТИТРИ

//Maxence Cyrin - Where Is My Mind (The Pixies Piano Cover)// maxencecyrin-whereismymindthepixiespianocover.mp3

Дякуємо:

• …
• Benassy Brosers Co.
• Era
• Groove Addicts
• Богу, за те що зробив потрібне легким, а важке – непотрібним.

КІНЕЦЬ першого фільму

11 липня 2011 року. Автор: Богдан ДуБ
Наступні 4 короткометражки - по 5хв в 5дій, тільки про тролейбус, маршрутівки, трамвай, фунікулер/таксі.