На перших етапах це мирні, але оманливі стосунки. З одного боку здається - все нормально, але водночас чогось не вистачає, хоча наміри один одного зрозумілі. Різницею поглядів партнери викликають взаємний інтерес, інший здається загадковим і непередбачуваним, їм важко зрозуміти один одного. Це романтичні стосунки, в яких партнери охоче спілкуються, але чогось недоговорюють. При цьому екстраверт не слухає інтроверта, продовжує розвивати свою тему. Однак інтроверта це не ображає, він знаходить можливість підлаштуватися. Партнери проявляють цікавість, уважні до проблем і труднощів іншого. Через те, що між партнерами існує неповне взаєморозуміння, між ними ненароком порушується гармонія, коли один із них робить вчинок, який все різко руйнує. Однак партнери не ображаються і знову роблять спроби зближення, щоб знову спіткнутися на рівному місці. Співпрацювати їм не так вже й легко, бо вони не надають заохочення й не сприяють активності. У співпраці не вистачає злагодженості, проявляється індивідуалізм і впертість. Поради і прохання сприймаються правильно і партнер готовий до їх виконання, але допомога не влаштовує обох. Бо проявляють піклування перш за все про свої інтереси і зручності, і лише після цього створюють комфорт для іншого. Таке враження, що партнери, бажаючи чогось досягти, просуваються – крок уперед, і два назад, у справах виникає пересторога. Різниця світоглядів приводить до частих порожніх суперечок. Емоційні вибухи порушують гармонію, але примирення відбувається швидко. Призначення цих стосунків – тонізувати партнера, що досягається за рахунок періодичних струсів, які не дають розслабитися. Тому й комфорт у спілкуванні з таким партнером контрастний: то радість зближення, то подив і розчарування. Партнери, завдяки не однаковому сприйняттю світу, вчать сміливості, задовольняють бажання, захищають. Але розуміють цілі один одного лише на етапі їх планування. Коли треба виконувати плани, виникають труднощі. У спільній роботі виникає невдоволення діями іншого: все, що робить один, заперечується іншим, і навпаки. Екстраверт не приймає зауважень, не прислухається до інтроверта, зважає лише на власні думки. Інтроверт не засмучується з цього приводу, знаходить способи, щоб пристосуватися для досягнення своєї мети. Один партнер вправно маніпулює тим, що інший не вміє робити, це приємно і разом з тим тривожно. Тому все спокійно до тієї миті, поки панує бездіяльність. Стосунки на близькій відстані розчаровують, бо інший діє не так, як хотілось би, хоча намагається догодити, що викликає роздратування, і кожен сприймається як егоїстична людина. Кожен акцентує увагу на своєму варіанті, пропонуючи іншому піти на поступку. Партнери прагнуть зберегти власну індивідуальність, хоч і радяться, але свої справи ведуть самостійно. Вимоги партнера виконати неможливо, і це позбавляє бажання діяти. Отже, при короткочасних взаємодіях стосунки піднімають тонус і підвищують працездатність, але з часом стають напруженими і партнерам необхідні “закриті індивідуальні зони”, які дають відпочинок один від одного.
Цікава стаття, Альберте. Лиш назва далека від змісту. Можна щось конкретніше, наприклад, "напівдуальні стосунки екстраверта й інтроверта"...
Творімо разом мову Сенсар!
Commentaires
Цікава стаття, Альберте. Лиш назва далека від змісту. Можна щось конкретніше, наприклад, "напівдуальні стосунки екстраверта й інтроверта"...
Творімо разом мову Сенсар!
Усі напівдуальні стосунки пані Оксано і є між ектравертом і інтровертом..
Розумію, але назва незавершена. Змінити - для зацікавлення читача, привернення його уваги.
Творімо разом мову Сенсар!
Ця публікація є додатком до іншої повноцінної публікації з відповідними посиланнями, та через постійні і незручні глючи на НО, я не в змозі був вчора із тим усім толком розібратися, ось і вийшло з того всього казна що.. та проте мені ще залишилося близько 10 стосунків переопублікувати, а потім зробити з них відповідні посилання у вже довершену публікацію із відповідним описом.. Якби не гюки на НО, я би це зробив без проблем, а так маюся казна з чим через ці кляті технічні і вічні проблеми..