Символ Святого духа: сокіл чи голуб?

На початку «Доброї новини Ісуса Хреста, сина Божого» є оповідання про хрещення-омивання (обряд ініціації) Ісуса в Йордані. Подія відбувається у березні 30 р. н. е. – напередодні Арійського нового року, який святкувався на весняне рівнодення 21–22 березня. Згідно з арійським звичаєм, під час 40-денного періоду перед святом Переходу-Паски від старого до нового річного кола народ масово здійснював очищення. У наш час цей період називається Великим постом (слово «пісний» означає «чистий»). У давніх римлян, які також були арійцями, згадка про цю підготовку відбилася в назві останнього зимового місяця — «фебруаріс», що означає «очищення». Відповідно, рахунок місяців вони починали з березня, тому грудень у них називався «december», тобто «десятий».

Найважливішим обрядом передноворічного очищення було омивання у водоймах. Ось як про це розповідає Євангеліє:   

«Тоді Ісус прибув із Назарета, що в Галілеї, на Йордан до Івана, щоб хреститися (буквально – «омитися») від нього, але Іван противився Йому, кажучи: Мені треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене. Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо личить нам виконати всю праведність, – і Іван погодився». Тобто Ісус наполягає на тому, щоб виконати обряд, діяти згідно зі Звичаєм.

«Після здійснення хрещення Ісус зараз же вийшов з води. І тоді, коли й весь народ хрестився і Ісус, охрестившись, молився, відкрилось небо, і Іван побачив Духа Божого, який спустився, мов голуб, і зійшов на Ісуса. Після того Іван свідчив, кажучи: Я Духа бачив, що, мов голуб, сходив з неба й почив на Ньому. Я Його не знав, але той, хто послав мене омивати водою, сказав мені: Над Ним побачиш Духа, який сходить і над Ним почиває – той омиває Духом Святим. Сам же Ісус, розпочинаючи, мав з тридцять років».

Яке фізичне явище описане в цьому фрагменті? Що побачив Іван? Він побачив вертикальний світловий потік, що наскрізь проходив через тіло Ісуса. Такі потоки нерідко спостерігають екстрасенси над світлими людьми, які перебувають у стані молитви чи медитації.

Річ у тім, що ми живемо у вертикальних потоках ефіру. Якщо людина перебуває у стані внутрішньої чистоти і  гармонії, то у неї менший «ефірний опір», відтак через неї проходить концентрований ефірний потік (прана). Це подібно до того, як вода, газ чи електричний струм рухаються туди, де зустрічають найменший опір. Прана є найякіснішим джерелом живлення людини (див.: Як закріпитися у Царстві божому). Це зрозуміло. Не зрозуміло інше: чому в євангельському оповіданні символом Святого духа є голуб?

Символ агресивного пацифізму

Голуб – це птах не вертикального, а горизонтального польоту, до того ж він не стільки літає, скільки ходить по землі. Голуб – це земний птах, подібний до курки. У багатьох країнах його вживають в їжу. В європейській культурі голуби символізують:

– жіночність (зображувалися з богинями жіноцтва, кохана жінка – «голубка»),
– плодючість (приносять потомство до 7 разів на рік),
– лагідність («приголубити»), покірність долі, боязливість, пацифізм, прагнення до спокою,
– недалекість, балакучість, метушливість,
– кохання (закохані – «як голубки»), сексуальні втіхи, еротика (народний танок «Голубка»), хтивість,
– вісті (голубина пошта),
– нижчі душевні прояви: емоції та інстинкти.

«Голубині» якості, будучи природними для жінок, є неприродними для чоловіків, звідси – «голубі» (гомосексуалісти, женоподібні чоловіки): «милуються як голубки». Північно-американці «голубами» називають слабаків. У неоплатонізмі голуб символізує силу нижчих світів.

Як бачимо, голуб – це «земний», «горизонтальний» птах. З «вертикального» у нього тільки те, що за рік він залишає на будівлях, землі та головах людей 10–12 кг фекалій. У містах голуби є головним джерелом зараження кліщами та небезпечними інфекційними хворобами, передусім орнітозом. Найбільша кількість міських голубів гине у віці 1-6 місяців саме від орнітозу. Крім того, у голубів виявлено близько 10 інших захворювань, що передаються людині (сальмонельоз, токсоплазмоз та ін.), а також не менше 50 видів паразитів, у тому числі голубині кліщі, які можуть нападати й на людину. Так що в наш час голуба можна вважати символом паразитизму і епідемічної загрози. У давнину, можливо, було не так погано, але тенденція та ж сама.    

У сучасних містах голуби мають дуже мало ворогів. Міські коти їх ловлять неохоче, воліючи збирати харчові відходи на смітниках. Природні мисливці за голубами – яструби і соколи, в містах хоч і селяться, але в невеликій кількості. Основний регулятор чисельності голубів у місті – хвороби і людина.

За характером поведінки голуб є агресивним, чи, краще сказати, нестримним у своїй люті птахом. Його може роздратувати будь-яка дрібниця, через яку він може вбити свого родича. Голубка стала символом миру тільки у 1949 році завдяки малюнку Пабло Пікассо, зробленого на замовлення французьких комуністів для Всесвітнього конгресу миру. Сам художник іронізував з приводу голубів, заявляючи, що насправді не знає більш дурних, неохайних і задиракуватих птахів. «Ніжність голубки, яка нісенітниця! Адже вони дуже жорстокі. У мене були голубки, які заклювали на смерть нещасну голубку, яка не сподобалася їм... Вони виклювали їй очі і розірвали на частини, це жахливе видовище! Хороший символ миру!» – сказав Пікассо. Подейкують, що комуністи зробили голубів птахами миру через свою схильність до перевертання понять.

В іудохристиянстві голуба вважають священним птахом ще й завдяки біблійному оповіданню про ковчег Ноя і Великий потоп. Там розповідається, як Ной випустив голуба, і він повернувся з оливковим листком у дзьобі. Проте це оповідання є ще одним перевертанням: ковчегом була не морська баржа, а вара – захищене глинобитне місто з трьома колоподібними стінами (див.: Ной, вара і Великий Потоп). Відповідно, голуб тут взагалі ні до чого.   

Сокіл – птах Творця, символ Святого духа

Святим духом називають інформацію та енергію, яка йде від Творця Всесвіту. Тому кажуть, що Святий дух – це сила Творця. В українській традиції Святим духом ще називали Велеса – бога-егрегора варни брахманів. У молитві до Святого духа говоримо:

Царю Небесний, Утішителю,
Духу Істини,
що всюди єси і все наповняєш,
скарбнице добра і давче життя,
прийди і в нас оселися,
і освяти, Благий, наші душі.

Святих дух єднає земну людину з небесним Творцем. Птахом Творця Всесвіту в арійській традиції завжди був Сокіл.

Слово «сокіл» (со-коло) означає сонячний, той, що «з-колом» («коло», латинське «sole» – назви сонця). Він літає найвище за всіх птахів, тому найближчий до Сонця і до Бога-Творця (Сварога, Брахми).

«Сокіл – Сонячний птах, духовне єство світотворення. Він сидить на вершечку світового древа, поряд із небесними світилами, й відає про все. На витворах народного мистецтва зображена космогонічна картина: сокіл на верхівці прадерева, він створює світ. У колядках змальоване дерево, "а на вершечку сив соколонько гнізденько си в'є", щоб знести яйце, в якому зародиться життя.      

У сокола гострий зір; він високо сидить і все бачить. Проте здатність птаха знати минуле й передбачати майбутнє визначена його надприродними властивостями, якими наділила його народна фантазія. Віщий дар сокола пояснюється його божественним походженням. Ніким не народжений, безсмертний, вічний і мудрий, як сам світ, сокіл, "хоч і не бачить, то й так знає"» (100 найвідоміших образів української міфології / В. Завадська, Я. Музиченко, О. Таланчук, О. Шалак ; за заг. ред. О. Таланчук. – К. : Орфей, 2002. – С. 307).

«Сокіл – це сонячний символ перемоги. Символізує перевагу, сильні вольові якості, дух, світло, свободу» (Символы. Знаки. Эмблемы. – Сост. В. М. Рошаль. – М.: Эксмо, 2005. – С. 478). Бог сонця Ра зображувався з головою сокола. Сокіл протиставляється вороні як уособленню злих сил: «Де соколи літають, там ворону не пускають». Сокіл – символ мужності, сили, чоловічої активності.

Два тисячоліття тому українці називали себе «сколотами», первинно –  «со-колотами» («сонячними», «дітьми Сокола», «соколятами», «дітьми Божими»). У скіфів і сарматів сокіл вважався символом шляхетності і царської влади. «Слово о полку Ігоревім» більше 10 разів порівнює руських князів із соколами і називає їх «соколичами», тобто дітьми сокола (соколятами – соколотами). В українській традиції гарних молодих чоловіків донині називають «соколами». «Соколами» називалися фізкультурно-виховні товариства в українців та інших слов’янських народів. 

Особливістю сокола є здатність до вертикального пікірування: коли він складає крила і атакує здобич, то досягає швидкості 322 км/год. Це абсолютний рекорд серед живих істот. Існує навіть гіпотеза, що такої неймовірної швидкості сокіл досягає завдяки згортанню простору і телепортації.

Тому сокіл – це відверто «вертикальний» птах. Його поведінка найбільше відповідає божественній вертикалі, яка миттєво поєднує небесне і земне. Атакуючий сокіл, що блискавкою падає з неба, називається «скоропад»; таке прізвисько давали людям швидким, прудким, легким.

Як бачимо, «вертикальний», «небесний», мужній, атакуючий, активний сокіл є протилежністю «земному», «горизонтальному», жіночному, пасивному голубу. Понад те, у природі вони є антагоністами, адже голуб є здобиччю для сокола.  

І ось тут виникає головне запитання: чому в Євангелії символом Святого духа – активного, творчого, вишнього, божественного, «вертикального»  початку – є не божественний, «вертикальний», активний сокіл, а земний, «горизонтальний» пасивний голуб?

Сокіл і голуб в іудейській традиції

Почнемо з того, що іудейський світогляд формувався як антитеза арійському світогляду. Це робилося найпростішим шляхом – через перевертання з ніг на голову. Так, якщо арійці пишуть зліва направо, то іудеї – справа наліво. Арійці починають день зранку, коли сходить сонце, а іудеї – ввечері, коли настає пітьма. Арійці починають річне коло навесні, коли розквітає природа, натомість іудеї – восени, коли природа вмирає. 

Згідно з Талмудом, «галілеянин любить честь, а іудей – гроші» (в тому сенсі, що правильним вважається другий підхід). Арійські політичні рухи називаються правими, а іудейські (або іудизовані) – лівими. Арійський Творець Всесвіту, добрий і святий, дбає про все людство, натомість «лютий і заздрісний» (згідно з Торою) іудейський бог Ієгова опікується тільки своїм «вибраним народом».

У арійців належність до народу передається по батькові, а в іудеїв – по матері. Арійці найпродуктивніші на фазі творення нових держав, іудеї – на фазі їх загнивання і розпаду. Як бачимо, все навпаки. Ортодоксальні іудеї навіть полюбляють годинники, в яких стрілки рухаються у протилежному напрямку – «проти сонця».

Тож не диво, що в арійців та іудеїв протилежне ставлення до сокола і голуба. Якщо в арійців сокіл є птахом Творця і символом Його сили – Святого духа, то в іудеїв – символом гордості, зарозумілості, самовпевненості, а також швидкого падіння, зникнення і нікчемності. Натомість голуб для іудеїв є священним птахом, який символізує простоту, невинність, лагідність, щирість, душу померлого. Розведення голубів було одним з найпоширеніших занять іудеїв.  

Іудеї приносили голуба в жертву Ієгові, але це дозволено було робити тільки біднякам. Ось що з цими голубами було потім: «А якщо цілопалення його жертва для Ієгови з птаства, то нехай з горлиць або з голубенят принесе жертву свою. І принесе її священик до жертовника, і проб'є йому нігтем великим голову, та й спалить на жертовнику, а кров його буде вилита при стіні жертовника. І здійме його воло в пір'ї його, і кине його при жертовнику на схід на місце попелу. І роздере його між крильми його, але не відділить їх. А священик спалить його на жертовнику на дровах, що на огні, воно цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Ієгови» (книга Левіт, 1.14–17). Іудеї вважають голуба символом Ізраїлю.    

Характерно, що Ісус Хрестос не дуже переймався голубами: «Знову приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус знайшов там продавців волів, овець і голубів; сиділи там і міняйли. І, зробивши бич із мотуззя, вигнав із храму всіх, що продавали й купували в храмі, і овець, і волів; перекинув столи міняйлів і гроші їхні розсипав, і перекинув ослони тих, що продавали голубів, і не дозволив, щоб хто переносив що через храм. Навчав Він їх і казав їм: Хіба не написано: “Дім Мій домом молитви назветься для всіх народів”? А ви з нього зробили печеру розбійників! А продавцям голубів сказав: Візьміть геть оце звідси і не робіть дому Божого торговельним домом» – повідомляють усі чотири Євангелія.

Сказане вище дозволяє зрозуміти, чому комуністи для своєї «боротьби за мир» вибрали саме голубку. Річ у тім, що комуністична ідеологія укорінена в іудейський світогляд, а євреї були рушійною силою комуністичного руху. Провідною силою в комуністичній ідеології вважається пролетаріат – найнижчий, найбідніший соціальний клас суспільства (ще одне перевертання істини). Це пояснює, чому комуністам так сподобалася голубка – пташка бідних євреїв. До речі, комуністична «боротьба за мир» – це ще одне перевертання, адже для них вона була лише прикриттям для інформаційної війни та військової агресії.

Як арійського сокола замінили іудейським голубом

Так чому в «канонічному» тексті Євангелія символом Святого духа є іудейський голуб, а не арійський сокіл? Відповідь елементарна: тому що фальсифікатори Євангелія замінили слово «сокіл» на «голуб». Нагадаю, що вставки в «Добру новину» становлять приблизно 51%. Зазвичай, додавалася нова інформація без зміни первинного тексту, адже такий спосіб дозволяв приховати факт фальсифікації. Проте в особливо важливих місцях редактор пішов на ризик і змінив оригінальний виклад.

Наприклад, благословення Ісусом безплідної смоківниці, яка на другий день чудесно розквітла, замінили на оповідання про її прокляття, хоча Ісус ніколи нікого не проклинав. Також прямі зміни були внесені у пояснення притчі про кукіль у пшениці (докладніше у книзі «Пшениця без куколю»).

Окрема тема – додавання в Євангеліє священних іудейських атрибутів. Як відомо, священною стравою іудеїв є риба. Вона також є символом єврейського народу. Тому в євангельський текст додано чотири вставки з рибою. Наприклад, в оповіданні про помноження хлібів. «Кажуть до Нього учні: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду? Ісус спитав їх: Скільки у вас хлібів? Сім, – кажуть» (Матвій 15.33–34). Тут же фальсифікатор додає фразу: «і дві риби». Тобто Ісус запитує про хліб, а йому говорять про рибу. Це як у приказці: «Я йому про індики, а він мені про кури дикі».

У наступній «рибній вставці» фальсифікатор взагалі довів ситуацію до абсурду. Ось оповідання про те, як Ісус зустрівся з учнями в Галілеї після свого воскресіння: «А як вони з радощів іще не йняли Йому віри й дивувались, Він сказав: Чи не маєте тут чого їсти? Вони подали Йому стільникового меду. Він узяв і їв перед ними» (Лука 24.41–43). Перед медом вставлено «кусень печеної риби». Вас коли-небудь пригощали рибою з медом? Це неприродне поєднання, бо мед не подають з рибою чи м’ясом, а мед у стільниках (тобто з вощиною) взагалі їдять без нічого. Докладніше про все це у статті «Арійський хліб, іудейська риба».

Наголосимо, що «Добра новина» є логічно цілісним, літературно довершеним та історично точним документом. Це дозволяє виявити в ньому фальшиві вставки, адже вони порушують цілісність. Однією з таких фальсифікацій є заміна арійського сокола на іудейського голуба. Оригінальне оповідання про хрещення Ісуса таке:

«Після здійснення хрещення Ісус зараз же вийшов з води. І тоді, коли й весь народ хрестився і Ісус, охрестившись, молився, відкрилось небо, і Іван побачив Духа Божого, який спустився, мов сокіл, і зійшов на Ісуса. Після того Іван свідчив, кажучи: Я Духа бачив, що, наче сокіл, сходив з неба й почив на Ньому. Я Його не знав, але той, хто послав мене омивати водою, сказав мені: Над Ним побачиш Духа, який сходить і над Ним почиває – той омиває Духом Святим».

Птахом Творця Всесвіту і символом Святого духа є Сокіл. Оскільки Святий дух є духом Істини, він несе людині волю: «Пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Іван 8.32). Тому символ Святого духа називаємо Соколом волі. Саме Сокола Волі зображено на аріянській мозаїці хрещення Ісуса в Йордані. Вертикальне піке – це виразна вказівка на сокола, адже голуби так не літають. Голуб як символ Святого духа – це фарисейська насмішка.

Аріянська церква у Равенні (Італія), 5–6 ст. Святий дух уособлюється білим соколом, який ллє благодать. Поряд з Ісусом зобра­жені Іван Хреститель і бог річки Йордан у вигляді старця з глеком і трости­ною. Більшість апостолів – молоді люди, третина з них – без борід.    

Саме Сокіл Волі став символом аріянської держави святого Володимира Великого, див.: Свята Русь – держава Золотої доби.

Воля – це українська національна ідея. Вона записана на українському гербі, який називається Сокіл Волі. Воля – це те, чим володіли арії-трипільці й до чого прагнули повернутися всі наступні покоління українців. Воля – це те, до чого ми нині підійшли впритул. Тому Сокіл Волі є символом нової Української держави, докладніше у статтях:

ВОЛЯ – українська національна ідея
Символіка Української держави інформаційної епохи – Третього Гетьманату

Святий дух – головний символ інформаційної епохи, покровитель вільних, творчих людей. Де Святий дух – там і ВОЛЯ.

Тепер українцям доведеться визначатися, хто вони - соколи і соколиці, що літають у Просторі волі, чи голуби і голубки, що метушаться у нижчих просторах подій.

Цитати з української класики: 

"Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген над самим вогнищем" (Олександр Ільченко, «Козацькому роду нема переводу, або ж Козак Мамай та чужа молодиця», 1958, 32).

"Жінка в його була молода і з себе гарна, прудка й моторна, як соколиця" (Марко Вовчок, VI, 1956, 218). 

Продовження у статті: Сокіл Волі чи Трисуття?