Втрачена можливість

У 2005 році, проект «Моделювання, системні рішення та інжинірінг інституційної складової соціально-економічної системи України» розроблявся британською компанією «Cybernetics Applied Systems».

Британці збиралися працювати за трьома модулями. В першому створювалася б імітаційна модель української економіки, програмний комплекс ECU (Economy of Ukraine) й ситуаційний центр. Для створення такої системи повинна застосовуватися унікальна розробка американської компанії «San Francisco Economiс modeling», адаптована для українських умов. В динамічній моделі української економіки використовується математичний апарат системної динаміки, створений у Масачусетському технологічному інституті (США). Таким чином можна буде бачити фізичну структуру економіки, розділену на сектора, бачити скриті механізми ціноутворення, передбачати реакцію системи на введення нових митних платежів, податкових ставок або тарифів. Установка подібної штуки займе максимум півтора роки.

Другий модуль, за думкою дослідників із «Cybernetics Applied Systems», – це система державного й громадського нагляду-моніторингу за діяльністю органів місцевого самоврядування. Бюрократичні системи робляться прозорими, ефективність кожної гривні, витраченої на соціальні потреби, підвищується до максимального рівня. При цьому упор робиться не на палочно-контрольні методи, а на процеси самоорганізації й детально розроблені рейтинги для місцевих адміністрацій.

Третій модуль називається «Створення фокусних «просторів розвитку» для соціально-економічної трансформації й входження України в постіндустріальний світ». Центрами розвитку виробництв майбутнього (постфордистського, «післяконвейєрного» світу), рівно як і центрами розквіту нового життя (з зростанням приватної ініціативи, свободи, чесності, із низькими ідеологічними обмеженнями й великою терпимістю), повинні стати зони біля провідних науково-промислових центрів: Києва, Харкова, Донецьку, Одеси. Всі вони мають отримати сталі системи «наука – дослідження – бізнес», отримати режим граничного сприяння суворо для проектів хай-тек і стати «пилососами» для висококваліфікованих кадрів як із РФ, так й із інших «країн» Есенговії. В них розвивається європейська модель самоуправління без бюрократичної піраміди, злочинність, свавілля та корупція присікаються там жорстко й на кореню. Тут же планувалося  створити «творчі резервації».

На щастя для Владіміра Путіна й на горе українцям, тодішня українська влада виявилася достатньо вузьколобою та користолюбною, щоб відкинути цей проект геть.

Якби цей проект було хоча б частково реалізовано, то не було б ані Президента Віктора Януковича, а ні теперішньої війни, а було б велика й потужна Україна.

Цікаво, може теперішні керманичі, які отримали владу кров’ю  українців, піднімуть з архівів цей проект.

Можливо цим проектом зацікавляться голови обласних державних адміністрацій та обласні ради.