Як перемогли корупцію в Сінгапурі

Сінгапур - країна, яка перемогла корупцію буквально за 40 з невеликим років. При цьому вдалося не тільки уникнути масових розстрілів чиновників, як у Китаї, а й навіть обійтися без особливо жорстких репресій.

Коли британці в середині 50-х років покинули свою колонію - Сінгапур, громадянам Сінгапуру дісталася дуже слабка законодавча база, практично неосвічене населення, низькі зарплати, непрозора економіка, повсюдна корупція. І вкрай невиразні перспективи. Лі Куан Ю разом зі своєю партією «Народна дія» виграв вибори і став прем'єр-міністром, саме він став символом боротьби з корупцією, гаслом якого було: «Хочеш перемогти корупцію, будь готовий відправити за грати своїх друзів і родичів . ».

Як ви вже зрозуміли, одним з перших завдань, якої зайнялася команда Лі Куан Ю, стало знищення корупції та підвищення довіри і поваги до держави серед населення.

Антикорупційна кампанія складалася з чотирьох елементів, першим з яких стало створення потужної незалежної служби по боротьбі з корупцією. Від британського колоніального уряду залишилося Бюро з розслідування корупції - БРК, але його повноваження були вкрай путани, і займалися його співробітники дуже 
дрібними справами в нижніх і середніх ешелонах поліції, серед інспекторів, які контролювали лоткову торгівлю, інспекторів із землеустрою і т.д. Лі Куан Ю значно посилив БРК, перепідпорядкував його прем'єру Сінгапуру і наділив воістину безмежними повноваженнями.

Позбавити чиновників недоторканності

Паралельно всіх чиновників і їхні родини позбавили недоторканності. Агенти БРК отримали право перевіряти банківські рахунки, майно не лише самих чиновників, але і їхніх дітей, дружин, родичів і навіть друзів! Якщо клерк і його сім'я живуть не за коштами, бюро автоматично, не чекаючи команди згори, починає розслідування. Розслідування БРК були зосереджені на великих хабарниках у вищих ешелонах влади. З дрібними чиновниками-шахраями 
боролися шляхом спрощення процедур прийняття рішень і видалення всякої двозначності в законах, аж до скасування дозволів і ліцензування в менш важливих сферах суспільного життя. Паралельно судам було надано право конфісковувати доходи, отримані в результаті корупції

У 1989 р. максимальну суму штрафу за корупційні дії збільшили з 10 до 100 тисяч сінгапурських доларів. Дача неправдивих показань БРК або введення слідства в оману стало порушенням, карається тюремним ув'язненням і штрафом до 10 тисяч сінгапурських доларів. Причому БРК не раз проводило розслідування і на адресу самого Лі Куан Ю, і на адресу його сім'ї, але результатів вони не мали. За час діяльності БРК було посаджено кілька федеральних міністрів, голів профспілок, громадських діячів, топ-менеджерів державних компаній.

Без компромісів

Ось один з епізодів, як влада Сінгапуру притягнула  до відповіді (відповідальності) високопоставлених чиновників. Ві Тун Бун був міністром міністерства охорони навколишнього середовища в 1975 році, коли він здійснив поїздку до Індонезії зі своєю сім'єю. Поїздка була оплачена підрядником, які будували житло, інтереси якого він представляв  перед державними службовцями. Він також отримав від цього підрядника особняк вартістю 500 тисяч сінгапурських доларів, а також два кредити на ім'я його батька на загальну суму 300 тисяч сінгапурських доларів для спекуляцій на фондовому ринку, які були видані під гарантії цього підрядника. Він був звинувачений, засуджений і засуджений до чотирьох років і шести місяців в'язниці. Він оскаржив вирок, але звинувачення було залишено в силі, хоча термін ув'язнення  і був зменшений до 18 місяців.

Жити по засобах

Другий елемент антикорупційної програми: в Сінгапурі була фактично введена презумпція винності агента уряду, будь-якого державного відомства чи державної громадської організації. У 1960 р. був прийнятий закон, який дозволяв вважати доказом хабара те, що обвинувачений жив не за статками або володів об'єктами власності, які він не міг придбати на свої доходи, як підтвердження того, що обвинувачений отримував корупційні доходи.

Будь-яке винагорода, отримана чиновником від особи, що шукала зв'язки з урядом, буде вважатися заплаченим корупційним шляхом як стимул чи нагороди, поки не доведено протилежне. Це фактично переносить тягар доведення своєї невинності на службовця, який повинен переконати суд, що винагорода не була отримана в рамках корупційної схеми. У разі, якщо провина чиновника доведена, то його майно підлягає конфіскації, чиновник платить величезний штраф, сідає у в'язницю на досить пристойний термін. При цьому його родина вважається зганьбленою, і ніхто з членів сім'ї хорошу роботу в Сінгапурі знайти не зможе.

Велика зарплата як запорука порядності

Третій елемент - були радикально підвищені зарплати чиновників. Лі Куан Ю стверджував, що держслужбовцям варто платити найбільші зарплати тому, що вони заслужили це, уособлюючи порядний і чесний уряд. Якщо їм недоплачувати, вони можуть піддатися спокусі і залучитися до корупційної дії.

Підвищення зарплат призвело до того, що в державний сектор перейшли кращі фахівці. Коли в країні почався швидкий економічний підйом, заробітна плата чиновників почала зростати пропорційно доходам приватного сектора. Держслужбовцям та суддям, що займають відповідальні пости, були підняті зарплати до рівня топ-менеджерів приватних корпорацій. Спочатку заробітна плата була встановлена ​​фіксовано на високому рівні.

Лі Куан Ю порахував цю систему неефективною і запропонував нову, згідно з якою перегляд платні міністрів, суддів і вищих державних службовців став би автоматичним, прив'язаним до суми податків на доходи, що сплачуються приватним сектором. Сама формула розрахунку заробітної плати, яка працює до цих пір, виглядає так: рівень оплати праці чиновника визначався як 2/3 доходу працівників приватного сектора порівнянного рангу, показаного ними у податкових деклараціях.

Фактор ЗМІ

Четвертий елемент - формування незалежних, об'єктивних ЗМІ, які висвітлювали всі знайдені факти корупції. Чиновник, спійманий на надмірній витраті, хабарі, відразу ж стає «героєм» перших шпальт.

Ось коротко про основні кроки до успіху в боротьбі з корупцією.

Джерело: Firefly