"Як слово наше озоветься..."

Згідно з одним із ключових постулатів метафізики, будь-яка ідея, думка, образ, створені людським розумом, завжди прагнуть матеріалізації у фізичному світі. Думка – це дуже тонка субстанція, яку звичайна людина не здатна побачити чи відчути за допомогою своїх органів чуттів. Чим ясніше і чіткіше сформульована думка, чим більше енергії вкладено в її створення, тим швидше і точніше вона реалізується на фізичному плані.

Слово має надзвичайну силу, ним можна зцілити, а можна й завдати непоправної шкоди. Навіть одна людина, яка з глибокою вірою промовляє слова, сповнені любові, милосердя, радості, здатна благотворно впливати на своє оточення, на довкілля.

У науково-популярній літературі описано такий цікавий експеримент. У п’ятдесятих роках минулого століття Махаріші Махеш Йога – фізик за освітою, один із найвидатніших фахівців з давньоіндійської філософії, йоги та їхніх прикладних напрямів – вразив весь світ новою програмою трансцендентальної медитації. Згідно з цією методикою, якщо на деякій території зібрати групу людей у кількості, що дорівнює кореню квадратному з 1% населення, і ця група буде здійснювати колективну медитацію, то заданий психофізичний стан буде  впливати на все населення цієї території. У 70-х роках  методика була випробувана в 16 штатах США. Відзначалася відсутність позитивних результатів у штаті Нью-Йорк. Проте в інших 15 штатах позитивні результати були безсумнівними.

Коли йдеться про матеріалізацію написаного чи сказаного, часто можна почути: «У що ви вірите, те з вами і відбуватиметься». Справді, віра у здійснення власних мрій і планів надзвичайно допомагає їхньому швидкому втіленню. Проте образи і сюжети, створені людською уявою й оформлені словесно, мають дивовижну здатність матеріалізуватися навіть тоді, коли людина зовсім і не планувала їхньої появи у своєму житті…

Приблизно в середині 90-х років минулого століття у репертуарі відомої російської естрадної співачки Тетяни Буланової з’явилася пісня “Дощ”. За сюжетом пісні героїня потрапляла в автокатастрофу, там були такі слова: “Дождь в лобовое стекло, и вдруг сломался дальний свет. Просто меня занесло, вот я была – и нет…”. Після виконання цього твору зі співачкою стали відбуватися драматичні події: вона потрапила в кілька автомобільних аварій, під час однієї з них – у 1996 році – ледь не загинула. Переживши сильне потрясіння, Буланова почала панічно боятися швидкої їзди і відмовилася сідати за кермо автомашини.

Навряд  чи письменниця Дар’я Донцова, відомий майстер детективного жанру, вірила в те, що деякі вигадані нею сюжети несподівано зійдуть з книжкових сторінок і стануть фактами реального життя її самої та найближчого її оточення.  В одному зі своїх інтерв’ю Донцова розповіла про кілька таких містичних історій. У романі “Басейн із крокодилами” письменниця описала ситуацію, де в одного з літературних персонажів врізається сміттєвоз. Через місяць після виходу твору з сином Донцової сталося те саме: він стояв на переході, на дорозі зовсім не було машин, і раптом у нього ззаду врізався сміттєвоз, яким керував п’яний водій. Син дивом лишився живим. Найцікавіше, що це відбувалося навпроти видавництва “Ексмо”, у якому було видано роман. В іншому детективному творі йшлося про героїв, які захворіли на вітрянку. Через два тижні у всієї родини Донцової була та сама хвороба.

Багато акторів на власному сумному досвіді змогли переконатися в небезпеці п’єс і фільмів, у яких вони виконують роль персонажів, які хворіють, гинуть чи здійснюють злочини. Філіп Кіркоров у мюзиклі “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” зіграв роль відомого негативного персонажа. Згідно з українською народною традицією, не можна  прямо називати темні сутності, щоб не спричинити їхньої появи в реальному житті. Після виконання цієї ролі актор, за його визнанням, дуже сильно захворів і ледь не вмер, його почали переслідувати особисті і творчі невдачі. У списку особливо небезпечних фільмів і спектаклів  – “Майстер і Маргарита”, “Вій”, “Макбет”, “Дон Жуан”, “Іван Грозний”. Не буде перебільшенням сказати, що актори та режисери, які працюють із подібними сюжетами, наражають себе на серйозну небезпеку.

Щороку Голлівуд випускає фільми-катастрофи, у яких доволі часто місцем, де відбуваються різноманітні природні катаклізми, є США. Тож чи варто дивуватися, що через деякий час після того, як ці фільми розтиражовуються в багатьох країнах світу, підсилюються енергією мільйонів глядачів, на їхній батьківщині починають вирувати жахливі урагани, спалахують небезпечні пожежі? Воістину,  хто сіє вітер, той пожне бурю...

Людина відповідальна за кожне своє слово, кожну думку. Особливо ж велика відповідальність лягає на митців, які володіють даром відображати реальність в образах і сюжетах. І чим талановитіший письменник, чим вищий рівень його духовного розвитку, тим сильнішим є його вплив на життя – сучасне і майбутнє. “За кожне пусте слово, яке скажуть люди, дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш засуджений”, –  казав Ісус Хрестос.

Слова, сказані й написані з любов’ю, можуть зцілити смертельно хвору людину. Але є й такі слова, які здійснюють негативний вплив на генетичний апарат людини,  спотворюють її спадкові програми, викликають мутації, що спричиняють виродження. Група російських учених під керівництвом Петра Гаряєва створила прилад, який перетворює слова в електромагнітні коливання, здатні впливати на ДНК. Через створений прилад благословили зерна пшениці, вбиті радіоактивним опроміненням. Результати досліду вразили: насіння ожило і почало стрімко рости! Такою є Сила Слова.

На жаль, багато наших сучасників не здатні побачити прямий зв’язок між своїми думками й словами і тими подіями, які відбуваються в їхньому житті. Тож не дивно, що  читачі і глядачі рідко замислюються над тим, наскільки взаємопов’язані трагічні події в житті деяких відомих майстрів художнього слова із сюжетами їхніх творів, у яких із великою емоційною силою та переконливістю змальовуються страждання і смерть героїв, відображаються темні сили.

Будьмо максимально уважними: життя щоденно переконує нас у тому, що  Всесвіт не дає права на помилку тим митцям, які не розуміють своєї величезної відповідальності за написане і сказане. Особисто мене надзвичайно вразила  передчасна смерть однієї відомої української дослідниці. Тривалий час вона як мовознавець вивчала українську нецензурну лексику, ретельно добирала ілюстративний матеріал до кожного такого слова і виразу з української класичної літератури. До речі, за визнанням самої дослідниці, добір ілюстрацій був найскладнішим у цій роботі. Адже класики української літератури XIX століття виявилися дуже цнотливими, вони не вживали нецензурної лексики… Незабаром напружена лінгвістична праця ознаменувалася виданням відповідного словника, який гучно розрекламували на телебаченні і в пресі. Здається, планувалося і продовження роботи в цьому “важливому напрямі” у діяльності Інституту української мови НАН України. Але не так сталося, як гадалося. Щоб зупинити поширення зла, яке руйнувало  основи духовності українського суспільства, Вищі Сили відібрали у дослідниці життя…   

Інколи складні життєві обставини, невідпрацьовані власні психологічні проблеми спонукають письменників до створення драматичних сюжетів, сповнених переживаннями і стражданнями героїв. Перекладаючи вантаж особистих проблем на плечі своїх літературних персонажів, митець, можливо, і відчуває певне полегшення. Проте вкрай важливо для кожного, хто володіє мистецтвом слова, зрозуміти: потрібно не просто розповідати читачам про труднощі життя, а передусім спрямовувати їх на шлях позитивних змін. Саме в цьому і полягає головний сенс літератури, інша, українська, назва якої видається мені більш точною і гарною – “словесність”.