Звернення Самооборони Запоріжжя до Порошенка, Яреми і Авакова

Президенту України Порошенку П.О.

Генеральному прокурору України Яремі В. Г.

Міністру ВС України Авакову А.Б.

Громадян України:

Тіунова Сергія, Остапенка Сергія, Шевченка Володимира, Торопова Михайла

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Ми є активістами громадського об’єднання САМООБОРОНИ міста Запоріжжя та Запорізької області.

Небайдужі до долі свого міста та своєї країни громадяни об’єднались в загони САМООБОРОНИ для захисту міста та області від бажаючих вивісити над нашими державними установами прапори Російської федерації та створити яке-небудь ЗНР /як в Луганську та Донецьку/.

Кістяк нашої організації – це воїни інтернаціоналісти, учасники локальних конфліктів, військові запасу, спортсмени і просто громадяни – патріоти України.

 САМООБОРОНА міста Запоріжжя та Запорізької області на добровільній та безоплатній основі цілодобово чергують, охороняючи державні підприємства, заклади та установи м. Запоріжжя і Запорізької області, також чергують на блок-постах та створених пересувних патрулях. При надходженні скарг та звернень від фізичних та юридичних осіб приймають відповідні заходи разом з правоохоронними органами і органами місцевого самоврядування.

 05.07.2014 року ми: Сергій Тіунов, Сергій Остапенко, Сергій Венгерський і ще одна людина /на прохання якої, данні відомості про неї не зазначаються/ ввечері повертались з зони Антитерористичної операції (далі по тексту – зона АТО) на автомобілі. Ми возили в 25-у парашутно-десантну бригаду, під Слов’янськом, гуманітарну допомогу - спорядження, яке було необхідне нашим бійцям. Такі поїздки ми здійснюємо щотижня. Сергій Венгерський - добрий фахівець із зброї, за його допомогою ми відремонтували декілька підствольників. Того вечора, повертаючись в місто Запоріжжя, ми підвезли із зони АТО пораненого солдата в Гвардійське.

Ми повертались у пригніченому стані, різниця всього в декілька сотень кілометрів між спокійним життям та смертю. Там в зоні АТО бійці знаходяться в тяжких умовах – у них не вистачає їжі, часто відсутня навіть питна вода.

 По дорозі у нас з’явилась інформація про те, що в ці самі часи в заміському клубі-ресторані «Марко Поло» поблизу міста Запоріжжя співробітники Управління по боротьбі з економічними злочинами (далі по тексту – УБЕП) святкують своє професійне свято і нас, звичайно, обурив цей факт.

Нам стало сумно й відверто огидно: там в зоні АТО гинуть ті молоді хлопці – добровольці, патріоти України, а тут міліціянти святкують. Вони ж в першу чергу повинні бути воїнами своєї держави, вони ж представники – захисники громадян держави. То в якій державі ми хочемо жити і виховувати своїх дітей і онуків? Хіба ж міліціянти, як офіційні представники держави, не повинні бути солідарними з тими хлопцями, які в цю саму мить гинуть, захищаючи державу від ворога?

У тому духовному стані, в якому ми перебували, ми не могли не відреагувати, і тому вирішили заїхати до міста святкування, щоб звернутись до працівників УБЕП із закликом до патріотизму і солідарності.

Їдучи, ми не знали, що саме маємо сказати, але сподівались, що нас почують, зрозуміють, можливо не всі, але більшість відчує сором і підтримає. А, можливо, ми просто привітаємо їх із святом, порозмовляємо, і цього буде достатньо для взаєморозуміння.

З цією метою ми заїхали в заміський клуб-ресторан «Марко Поло».

Приблизно о 21-00 годині під’їхали до воріт розважального закладу і охорона нас пропустила. Від охорони ми дізнались, що відпочивають тут 60 міліціянтів. На території ми побачили розкішні басейни, газони, а потім і накриті столи, які ломилися, у тому числі від шампанського, горілки, коньяків.

Я, Тіунов Сергій, підійшов до столу, де сиділи співробітники міліції, в тому числі Лактіонов - начальник Управління по боротьбі з економічними злочинами (далі по тексту – УБЕП). Мені запропонували випити, але я відмовився. Мені налили води і я виявив своє громадянське розуміння того, що відбувається. Я щиро сказав, що мені в цьому випадку складно називати вас офіцерами. Ви тут жируєте, ви тут накриваєте дорогі столи, коли в сотні кілометрів звідси, в зоні бойових дій бійці АТО сидять без їжі, а часто навіть без води. Ми по крупицях, завдяки громадянам міста Запоріжжя, збираємо якісь гроші, купуємо необхідне спорядження і веземо туди в зону АТО, а ви тут влаштовуєте собі розкішне свято. На мою промову співробітники міліції відреагували неадекватно. Д. Лактіонов взяв мене за руку, відвів у бік і почав відразу ж загрожувати, що він «помножить мене на нуль», що я «даремно це зробив».

В цей час підійшли і його співробітники, їх було чоловік 40. Д. Лактіонов дав команду: «мочити його!». Вони загнали мене в кут і почали бити. Я деякий час утримував їх атаки. Я розумів, що переді мною працівники міліції не при виконанні своїх службових обов'язків і я маю повне право себе захищати. Довгий час вони не могли збити мене з ніг. Але потім ударили мене по голові, найімовірніше – кастетом /на голові залишилося декілька розтинів).

Такі розтини рукою зробити не можливо. Мене повалили на землю, заламали руки, розсунули ноги і протягом 6 годин просто катували садистськими методами. Вони стрибали на голову, на тіло. Лактіонов сам особисто підходив і видавлював мені очі, ламав вуха, бив у проміжність.

Ті хлопці, які були зі мною: Сергій Остапенко та Сергій Венгерський в цей час були поряд з машиною на автостоянці клубу-ресторану «Марко Поло», причому Сергій Венгерський навіть не знав, що там працівники міліції, бо ми про це не розмовляли з ним, він відпочивав по дорозі, адже напередодні не спали майже дві доби.

Сам Сергій Венгерський скаже потім, що він по-перше побачив цих людей: «… в шортіках і босоніж – веселенькі такі». У нього був з собою зареєстрований карабін мисливський, адже ми їздили в зону АТО. Коли він побачив, що мене б'ють більше 20 чоловік, спочатку кричав – припиніть биття, потім дістав карабін і зробив два постріли в повітря. Натовп перемкнувся на нього і почали кричати, куди ти стріляєш, ми працівники міліції. Як законослухняний громадянин, він в цей час опустив зброю, розуміючи, що це працівники міліції. Вони навалились на нього, збили з ніг і теж почали його бити. Я, Сергій Тіунов знаходжусь на лікуванні в медичному закладі в тяжкому стані.

 Я, Сергій Остапенко, і наш четвертий супутник знаходився поряд з машиною на автостоянці клубу-ресторану «Марко Поло». Коли це все почало відбуватися, я зателефонував начальнику УМВС Запорізької області - Віктору Ольховському і встиг розповісти про те, що відбувається. Після цього у мене все відібрали, збили з ніг, зв'язали ззаду руки і ноги, потім і 4-ту нашу людину також. Протягом п’яти-шести годин мене, Сергія Остапенка, били, кудись відходили, потім знову поверталися і знову били. Жінка якась навіщось теж била.

Бив заступник Д. Лактіонова - Супруненко. У нього улюблена вправа – засунути два пальці в ніс, тягнути голову вгору, а іншою рукою бити в голову. В основному стрибали на всьому тілі, ходили, рвали ніздрі. У мене нічого не запитували. Просто били. Коли я заливався кров'ю і втрачав свідомість, вони поливали газованою водою і знову били. Логіки в їх діях не було жодної. Найстрашніше – чути, як кричить твій побратим, а ти нічим не можеш йому допомогти. Нашу четверту людину теж били.  Наразі, я, Сергій Остапенко знаходжусь на лікуванні в медичному закладі в тяжкому стані.

Сергій Тіунов і Сергій Остапенко

Сергій Венгерський розповів, як його звалили на землю і жорстоко били, видавлювали очі, били в пах, били по голові. Д. Лактіонов кричав: «я зірка, я зробив цивільне затримання, зніміть мене!». І вони фотографувалися зі мною. Один з них змусив працівників закладу вимкнути світло, надів рукавички з накладками – це такі тактичні зміцнені рукавички – і почав бити Сергія Тіунова. Вони приводили до свідомості, коли хтось втрачав свідомість, і продовжували бити. Сам Д. Лактіонов бив ногами. Ззаду стояли і розсовували ноги. Один з «правоохоронців» загрожував зґвалтуванням.

Сергій Венгерський розповів, що чув як Сергій Тіунов сказав їм, що він воював в Афганістані, що у нього 2 поранення і 2-і медалі. Їх це лише розохотило до подальших жорстоких побоїв. Наразі, я, Сергій Венгерський знаходжусь на лікуванні в медичному закладі.

У всіх самооборонівців забрали мобілки, витягнули з кишень гроші. Відібрали й список необхідного військовослужбовцям в АТО (з розмірами, кількістю, найменуваннями) – це те життєво необхідне для бійців АТО, що вони мали надію отримати, а ми їм доставити наступного разу.

Я, Шевченко Володимир та я, Михайло Торопов - члени Народної Ради Запорізької Ради, чергували в Самообороні у ніч з 05.07.2014 р. на 06.07.2014 року, патрулювали трасу Харків-Сімферополь. Черговий Самооборони направив нас в село Ул'янівка для того, щоб встановити, куди подівся Сергій Тіунов зі своїм автомобілем. Ні про УБЕП, ні про інших членів Самооборони ми нічого не знали. Приїхавши у вказане черговим Самооборони місце – в село, ми зупинилися біля скупчення автомобілів, там не було автомобіля Сергія Тіунова. Люди з цих автомобілів махнули на дорогу: вам, мабуть, туди, – туди всі їдуть. Так ми під'їхали до заміського клубу-ресторану «Марко Поло».

 Метрів за 5 до воріт ми зупинилися. Нас тут же оточила група сильно п'яних людей, які приставивши до голови кожного з нас по пістолету, почали нас витягувати з машини.

Я, Шевченко Володимир показав їм посвідчення пенсіонера МВС і почув у відповідь, «ах ти ще й мент, мочить їх». І весь цей натовп почав мене жорстоко бити. Біля години нас утримували лицем на капоті машини, а потім – ще протягом двох годин поклавши лицем на дорогу за розставленими ногами і заломленими за спину руками. Саме коли ми лежали таким чином, чоловік міцної статури ударив мене - Торопова Михайла у вухо, як наслідок - порвана барабанна перетинка, а мене - Шевченко Володимира - ногою в голову.

 Тільки через 6 годин приїхали працівники міліції із заступниками Віктора Ольховського. Але ми все одно вдячні їм, наші життя врятував дзвінок Остапенка Сергія Віктору Ольховському. Результатом того дзвінка і став приїзд працівників міліції разом із заступниками Ольховського. Аби не їх поява, не пішли б звідти живими члени Самооборони і Народної Ради. Під час побиття «правоохоронці» кричали: « ми вас на майдані не добили…!!!»

 Коли приїхала міліція Д. Лактіонов кричав: «швидко до мене всі записи камер спостереження», і його заспокоїли співробітники, що все вже прибрано.

 Нас повезли у 5-ту міську лікарню для надання першої медичної допомоги, де, у тому числі, був зроблений забір крові для визначення наявності алкоголю в крові (узята кров на етанол, етанол не виявлений). Нам наклали шви та пов’язки на розітнуті голови, підрехтували носи, вуха, лікті, ребра….

 В подальшому кожен з нас звернувся до медичних закладів. На цей час ми лікуємось в медичних установах з наступними діагнозами.

У Сергія Тіунова: черепно-мозкова травма голови, струс мозку, перелом кістки носа, численні травми внутрішніх органів.

У Сергія Остапенка: компресійний перелом хребта, черепно-мозкова травма голови, численні травми внутрішніх органів.

У Сергія Венгерського: струс мозку, перелом кістки носа, численні травми внутрішніх органів.

 У Михайла Торопова: розрив барабанної перетинки, посттравматичний неврит слухового нерву, численні синці на обличчі й тілі.

 У Шевченка Володимира: розрив зв'язок ліктьового суглоба, численні синці та поранення на обличчі й тілі.

Я, Остапенко Сергій, дав пояснення працівникам міліції, що нас врятували, одразу – вранці 06.07.2014 року. Як тільки нас розв’язали та посадили на стільці, там же, на території клубу-ресторану «Марко Поло», я розповів про те, що сталось.

Я, Тіунов Сергій, ходив на допит в обласну прокуратуру Запорізької області, давав пояснення по факту жорстокого побиття мене та моїх товаришів співробітниками УБЕПа. Там же я написав заяву до прокуратури.

Ми, Торопов Михайло та Шевченко Володимир, ходили на допит в обласну прокуратуру Запорізької області, давали пояснення по факту жорстокого побиття нас та наших товаришів співробітниками УБЕПа. Там же ми написали заяви до прокуратури.

Відповідно до інформації, яку ми на сьогодні маємо, працівників УБЕПа, які били та по-звірячому нас катували, затримано не було. Не було й здійснено проти них ніяких інших запобіжних заходів.

Ми не маємо відомостей про будь-які передбачені законодавством заходи, здійснені прокуратурою на підставі заяви Тіунов Сергія /із Постанови слідчого в ОВС слідчого відділу Запорізької області юриста 1 класу Д.В. Саєнко про призначення судово-медичної експертизи від 09 липня 2014 року – кримінальне провадження № 42014080000000271 внесеного до ЄРДР 08.07.2014 року за ознаками кримінального правопорушення/.

 Але нам стало відомо /із слів начальника УМВС Запорізької області - Віктора Ольховського під час мітингу 11.07.2014 року/, що деякі співробітники УБЕПа звільнені з займаних посад. Так, заступник Д. Лактіонова – Супруненко – написав рапорт про звільнення, а Д. Лактіонов та ще 5 співробітників УБЕПа написали заяву про направлення їх в зону АТО.

Вважаємо це ганебним та неприпустимим. В зоні АТО воюють найкращі хлопці України, які віддають свої життя за нашу державу. А в даному випадку порушники присяги, що з особливою жорстокістю безпідставно побили громадян, яких по закону і за державні гроші повинні були б захищати, відправляються в зону АТО, аби уникнути відповідальності за скоєний ними злочин.

Зрозуміло, що їх відсутність унеможливлює об’єктивне розслідування, оскільки допитати їх, отримати в них пояснення і порівняти їх показання з метою повного відтворення подій тепер неможливо.

 Додатково хочемо повідомити, що 11.07.2014 року відбувся мітинг, організований «Самообороною», «Правим сектором», «Народною Радою» і небайдужими громадянами міста Запоріжжя під стінами Запорізького обласного Управління МВС та біля будівлі Обласної Прокуратури МВС.

Люди вимагали покарати співробітників УБЕПа, які під керівництвом свого начальника Дениса Лактіонова побили членів Самооборони та Народної Ради в заміському ресторані «Марко Поло» в ніч з 05.07.14 р. на 06.07.14 р. Але мітингарів неабияк здивувала заява прокурора Запорізької області Олександра Шацького. Він звинуватив людей у тому, що вони приймають участь у буцімто замовленій акції, і що ряд членів Правого сектора є представниками криміналу і назвав їх «гопниками». Також він заявив, що прокуратура веде всі розслідування відповідно до законодавства, а акція Правого сектора — це спроба тиснути на слідство.

У своїх промовах раніше Прокурор посилався на той факт, що Андрій Чечель – активіст Правого сектора, має дві судимості. Але це не відповідає дійсності, а тому є звичайним наклепом. З приводу питання щодо відсутності у нього будь-яких судимостей Андрій Чечель повідомив на прес-конференції в агентстві «ТЕЗА» 8 липня 2014 року. Отже, маємо неправдиві заяви про кримінальне минуле людини, які пролунали з уст Прокурора області. Складно коментувати. Постає питання, з якою метою компрометується гідна чесна людина – справжній патріот України.

Все, що відбувається зараз в місті Запоріжжі з урахуванням подій в заміському клубі-ресторані, незрозумілих дій правоохоронних органів щодо намагань унеможливити об’єктивне розслідування цих подій, вдвічі незрозумілих заяв Прокурора області, не може не наштовхнути на сумні висновки, відповідно до яких навряд чи в нашому місті при владі люди, які по справжньому готові захищати незалежність держави, які спроможні, а головне бажають, надати відсіч всіляким кримо-донецько-луганським бандитам. З огляду на це все, мусимо констатувати, що неадекватна поведінка співробітників УБЕПа по відношенню до нас не що інше, як прояв ненависті до всього того, що вкладається зараз в значення «ідеї Майдана», «патріотизм», «незалежність», «любов до Батьківщини», «гідність громадянина».

Тому звертаємось перш за все до Вас, шановний пане Президент, а також до шановних міністра ВС України та Генерального прокурора України та просимо звернути особливу увагу на місто Запоріжжя в світлі зазначених нами подій та взяти під особистий контроль справу щодо побиття нас співробітниками УБЕПа.

Маємо надію щодо справедливого вирішення даної справи.

Додаток:

Відеозаписи з приводу інциденту в заміському клубі-ресторані «Марко Поло» в м. Запоріжжя в ніч з 05.07.2014 р. на 06.07.2014 р.:

1/ з телеканалу Інтер;

2/ розповіді на прес-конференції Самооборони та Правого сектора 08.07.2014 р.:

- Сергія Тіунова;

- Сергія Венгерського;

- Сергія Остапенка;

3/ повний відіозапис конференції;

4/ мітинг 11.07.2014 р., репортаж з мітингу

З повагою,

Громадяни України:

Тіунов Сергій

Остапенко Сергій

Шевченко Володимир

Торопов Михайло.