«Звичайні зомбі» (2015) – оргвисновки для лідерів

20 лютого 2015 року телеканал «Україна» показав новий документальний проект Іларіона Павлюка «Звичайні зомбі. Як працює брехня» (рос. «Обыкновенные зомби». Как работает ложь). У фільмі відтворені деякі відомі з середини 20 ст. психологічні експерименти, які розкривають механізми маніпуляції свідомістю.

Закон 95% працює!

Із 80 учасників експерименту тільки троє (4%) виявилися стійкими щодо «зомбування». Це підтверджує емпіричну закономірність, що тільки 5% населення спроможні до критичного мислення. На цю тему навіть є жартівливий закон: «95% населення – ідіоти».

У фільмі пояснили, що кожна людина схильна підлаштовуватися під інтереси групи, тому такого роду груповий конформізм – це прояв базових інстинктів. Конформізм зростає у стресовій ситуації. Проте якщо людина відчуває в чомусь свою перевагу над іншими членами групи, її конформізм різко зменшується.

Після того, як «піддослідній» людині розкривали сенс проведеного експерименту, вона швидко поверталася до тями. Тому показана у фільмі маніпуляція свідомістю була не «зомбуванням», а демонстрацією базових інстинктів, властивих, де речі, не тільки людям, а й іншим живим істотам. 

Також у фільмі показали, що рішення більшості зазвичай є помилковими. Хоча це й так очевидно – виходячи з «закону 95%». До речі, про цю пропорцію знав Костянтин Ціолковський, у 1929 році він про неї висловився так: «Всяка творча особистість повинна бути знищена, бо вона заважає спокійно жити, – ось гасло дев’яноста п’яти відсотків населення земної кулі».  Арнольд Шварценеггер висловився м’якіше: «95 відсотків людей у світі потребують, щоб хтось говорив їм, що робити і як  поводитись». Консультант з продажів Роберт Каветт на заняттях з продавцями-стажерами говорить так: «Оскільки 95% людей є за своєю природою імітаторами і тільки 5% – ініціаторами, дії інших переконують покупців більше, ніж докази, які ми можемо їм запропонувати».

Поширена думка, що серед усього населення землі лише 5% володіє здібностями до підприємництва – це творці, що не бояться ініціативи та фінансового ризику, готові брати відповідальність за свою справу і людей. На базі цієї теорії існує переконання, що підприємництву навчити неможливо – з цими здібностями необхідно народитися.

Викинь телевізор!

Показані у фільмі випробовування на груповий конформізм потрібні були для розкриття головної теми фільму: як московські ЗМІ зазомбували населення РФ. Головний їхній прийом: показується картинка, вирізана з контексту, а до неї чіпляється абсолютно довільний коментар. Оскільки все відбувається швидко, то людина неспроможна уважно роздивитися і осмислити показане, а тому схильна йому довіряти.

Елемент довіри тут є основним чинником. Оскільки людина звикла довіряти власним очам, то сприймає за чисту монету навіть радикально спотворену реальність, побачену на екрані. Для більшості людей телебачення є найавторитетнішим джерелом інформації. Людина відмовляється вірити, що з екрану цілком серйозно може подаватися відверта брехня.  

Професійний психолог, який у цьому фільмі коментував експерименти, щиро порадив не дивитися телевізор. Сьогодні це найголовніший і найнебезпечніший спотворювач реальності. 

Хуцпа, або хула проти Святого духа

Що спільного між показаними у фільми психологічними експериментами і московським телезомбуванням? Спільне те, що в обох випадках була застосована супернахабна брехня. Настільки рішуча і впевнена, що виходить за межі уявлень людини, а тому сприймається як правда.

Така супернахабна брехня, яка паралізує людину, називається єврейським словом «хуцпа». В Євангелії вона позначається терміном «хула проти Святого духа» і вважається гріхом, який не має прощення. Це тому, що Святий дух є духом Істини, а життя людських спільнот тримається на довірі. Натомість перевертання Істини і зрада довіри руйнує Всесвіт.

Людина, яка потерпіла від хуцпи, отримує потужну психічну травму. Згідно з науковими дослідженнями, наслідки навіть звичайної брехні неможливо виправити спростуванням. Авторів фільму виправдовує тільки те, що вони застосували хуцпу для того, аби навчити людей їй протистояти.  

Справжнє зомбування

Повторимо, що парадоксальна зміна поведінки, продемонстрована у згаданих психологічних експериментах, не є «зомбуванням», або «примиванням мізків». Справжнє зомбування призводить до зміни структури головного мозку. Така зміна відбувається внаслідок тривалого інформаційного впливу, скажімо, протягом місяця.

Річ у тім, що мозок є надзвичайно досконалим «суперкомп’ютером», який легко підлаштовується під інформацію, яку обробляє. Кожна нова інформація, кожний запам’ятований образ, кожний логічний навик приводить до формування нових нейронних комплексів. Цілеспрямоване «промивання мозку» змінює його на фізичному рівні. Інший мозок – інше мислення – інша поведінка.

95% населення неспроможні критично оцінювати сприйняту інформацію, а тому беззахисні проти зовнішньої інформаційної агресії. Що робити? Спочатку треба відповісти на інше запитання: Звідки взявся цей розподіл «5% + 95%»?

Біосоціальний організм

Людина – соціальна істота. Еволюційною одиницею є не окрема людина і навіть не сім’я, а популяція, тобто народ. Тобто перспективи виживання і розвитку людина має тільки в середовищі свого народу.

Найголовнішою умовою його існування є цілісність, єдність. Втрачається цілісність – зникає народ.

Цілісність важливіша за безпомилковість: якщо народ помиляється, то він може виправитися, якщо ж втрачає єдність, то його розумність чи нерозумність вже не має значення – бо нема народу. 

Саме тому у людей закладені надпотужні інстинкти до збереження згуртованості, яскраво продемонстровані в цьому фільмі. Груповий конформізм – це механізм забезпечення цілісності, отже – механізм виживання і розвитку.

Отже, 95% популяції автоматично забезпечують згуртованість навколо запропонованих рішень. А хто забезпечує розумність цих рішень? Це роблять згадані 5% творчих, самостійно і критично мислячих людей.

Але як цим 5% вдається зберегти адекватне сприйняття реальності, адже будь-яка зовнішня інформація змінює структуру головного мозку?

Гомо сімплекс і гомо дуплекс

Деякі дослідники звернули увагу, що людський вид ніби складається з двох підмножин або підвидів, які психологічно суттєво відрізняються одне від одного. В термінах, які запропонував французький антрополог Марсель Мосс  (Mauss M. Sociologie et anthropologie, P.U.F., Paris, 1973, p. 306), це Homo simplex («Людина проста») і Homo duplex («Людина подвійна»).

У масової «Людини простої» (яка складає переважну більшість людства) емоції і відчуття, розум і пристрасті нероздільно сплавлені одне з одним, злиті в єдиний конгломерат. Вона легко потрапляє під зовнішній вплив, всією натурою реагує на найменші враження – навіть не усвідомлюючи цього. Через такі особливості деякі антропологи називають її також «Людиною дифузною» або «конформною» і підкреслюють, що характерною ознакою людей цього підвиду є сильна здатність сприймати навіювання (переконання словом) та відсутність вроджених засобів психологічного захисту від зовнішнього вольового тиску.

У другого підвиду, що зустрічається на порядок рідше – «Людини подвійної» – існує наче «психологічний двійник» або «внутрішній спостерігач», який забезпечує адекватну рефлексію – осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності.

Рефлексія – це здатність володіти самим собою як предметом; здатність вже не просто пізнавати, але пізнавати самого себе; не просто знати, а знати, що знаєш.

При зовнішньому спостереженні «Людина подвійна» виділяється особливою схильністю до самоконтролю, вмінням панувати над власними інстинктами і пристрастями, здатністю раціонально організовувати своє життя. З погляду самоідентифікації, така людина усвідомлює, що вона майже весь час спостерігає за собою, навіть в моменти найсильніших емоційних потрясінь.

Таким чином, «Людині подвійній» властиве ніби мислення другого порядку, «думки про думки». Людина подвійна, як і людина проста, також має розвинену схильність до сприймання навіювання, але завдяки рефлексії і волі може йому протистояти.

Здатність керувати собою є передумовою до керування іншими, тому «Людина подвійна» може мати потенційні здібності природженого лідера-організатора, які за певних умов може розвинути і реалізувати. Цікаво, що в центрі системи Карлоса Кастанеди знаходиться «Нагваль» – рідкісна людина, здатна очолити групу («команду Нагваля») і взяти на себе відповідальність за колективні дії. Нагваль, за Кастанедою, має подвійну психоенергетичну структуру, тобто, судячи з усього, є Homo duplex. З другого боку, «Людина проста» не здатна ефективно і надійно керувати іншими, оскільки не здатна ефективно і надійно керувати собою.

Зрозуміло, що згадані людські підвиди (підмножини) не існують відособлено. Принаймні, в дитинстві всі люди поводяться як «прості», але згодом, внаслідок вроджених схильностей і зовнішніх впливів, невелика частина з них самореалізується як Людина подвійна. Проте існує і зворотний процес, коли внаслідок несприятливих життєвих обставин, хвороби або старості Людина подвійна може набути ознак Людини простої.

Людина душевна і людина духовна

Кожна людина є втіленою божественною істотою. Людиною (буквально –«гравцем», лат. ludens) її робить те, що навколо божественного ядра вона має три грубіші оболонки – духовну (дух), психічну (душу) і фізичну (плоть).

В залежності від того, наскільки глибоко людина себе усвідомлює, вона належить до одного з трьох підвидів людини:

• людина проста усвідомлює наявність у неї душі,
• людина подвійна усвідомлює наявність у неї духу,
• боголюдина усвідомлює наявність у неї божественного ядра.

Усвідомлення людиною своєї божественної природи є кінцевою метою релігії (від «ре – лига» – відновлення зв’язку). У релігійній термінології це усвідомлення називається «пробудженням». Пробуджена людина позначається термінами «будда», «хрестос», «мамай», «боголюдина».  Вона зустрічається надзвичайно рідко.

Щодо назв двох підвидів нижчого рівня самоусвідомлення, то «людину просту» (95%) можна просто називати «людиною», а «людину подвійну» (5%) – «гравцем» (що є синонімом слова «людина»). 

А тепер повертаємось до запитання: Як гравцю вдається протидіяти зомбуванню, адже мозок автоматично змінюється під впливом інформації, яка в нього «заливається»?

Чинником стабільності якраз і є духовна структура «гомо дуплекс», яка дозволяє спостерігати за собою зі сторони і вносити відповідні корективи. Це нагадує оператора, який бачить, що його комп’ютер вражений паразитичною програмою (вірусом), і робить свідомі кроки для відновлення свого керування цим комп’ютером. Натомість комп’ютер, що працює в автоматичному режимі (метафора «людини простої»), не має здатності до рефлексії, а тому вразливий до «зомбування».

Стандартні ролі  

У психіці кожної людини (у її стандартному «банку програмного забезпечення») закладені базові ролі (програми поведінки): Героя, Бунтаря, Шукача, Правителя, Мудреця, Мага, Мецената, Творця... Всі ці ролі дрімають в душі людини – наче програми в комп’ютері.

Кожну з цих ролей можна стартувати або вимикати. Одночасно може бути активовано кілька ролей. Для стартування нової ролі зазвичай треба «вимкнути» якусь вже існуючу роль (через обмеження «оперативної пам’яті» свого біокомп’ютера).

Зокрема, є роль Лідера і роль Послідовника. У «людини простої» початково працює роль Послідовника. Проте коли вона виявляє, що в чомусь є кращою за інших, у неї може активуватися програма Лідера, і тоді поведінка людини миттєво і радикально змінюється.

Саме це й було показано у фільмі, коли люди, яких переконали в особливих екстрасенсорних здібностях, втратили ознаки групового конформізму і почали висловлювати свої погляди всупереч усій групі. Здатність до самостійного мислення є ключовою ознакою лідера.

Проте крім інтелектуальної самостійності ще потрібна адекватність ситуації. Вона якраз і забезпечується наявністю «внутрішнього спостерігача». Самостійність мислення і нонконформізм може бути й у фанатиків чи шизофреніків, проте такі не придатні для лідерства через відсутність адекватності.  

У фільмі в ході експерименту двом «людям простим» створили фальшиве переконання у своїй перевазі перед іншими членами групи і, таким чином, увімкнули роль Лідера. Проте не важко здогадатися, що доволі скоро така «людина проста» переконається, що грає не свою роль, і повернеться до свого природного стану – ролі Послідовника. 

Корисні оргвисновки

Ось до таких важливих думок нас підштовхнув фільм «Звичайні зомбі». Ми з’ясували, що груповий конформізм є базовим інстинктом, який забезпечує цілісність популяції. На забезпечення цієї цілісності спрямована також типова структура популяції, за якої 95% членів готові підтримати запропоновані їм рішення.

Небезпека в тому, що внутрішній або зовнішній ворог може підсунути свої рішення, які призведуть популяцію до катастрофи.

Щоб цього не відбулося, 5% популяції, спроможних до критичного мислення і самостійних дій, зобов’язані огородити свою популяцію від ворожого впливу і взяти на себе відповідальність за виконання лідерської функції.

Народ є вразливим тоді, коли він перебуває в аморфному стані етносу. Інстинкт групової консолідації примушує людей до об’єднання понад усе, особливо в екстремальних ситуаціях. Оскільки для цього треба всім перебувати на одному інтелектуальному рівні, то  об’єднання відбувається на рівні найпримітивніших членів групи. Тому, як відомо, в натовпі навіть розумні люди поводяться як ідіоти. Етнос – це народ-трава, який стелиться землею.

Якщо ж народ перебуває в організованому стані нації, то екстремальні умови підштовхують людей до об’єднання навколо вже знайомих  авторитетів або нових ситуативних лідерів. Нація – це народ-дерево, який стрімко пнеться вгору.

Головним способом структурування нації є самовисування лідерів. Їхні лідерські якості підтверджуються або не підтверджуються послідовниками. Тому людям-гравцям треба не чекати, поки на них звернуть увагу, а брати ініціативу у свої руки – це їхній обов’язок перед своїм народом і Богом. Це виконання ними свого природного призначення. 

Головним чинником компетентності та ефективності лідерів є персональна відповідальність. Той, хто творить групу, бере на себе повну відповідальність за результати своєї діяльності. Відповідальність не ділиться – там, де відповідає більше одного, вже не відповідає ніхто.

Синергія творчої і самостійної діяльності лідерів забезпечується наявністю спільних цінностей і колективним механізмом вироблення рішень.

Продовження: Маги і політики, або як відростити голову