Найсенсаційнішим став успіх ультраправої Британської Національної Партії (БНП), яка вперше заявила про себе як про впливову політичну силу національного масштабу. БНП, що її очолює випускник Кембріджа Нік Гріффін, відкрито виступає під гаслом «Британія для білих» та пропонує репатріювати іммігрантів.

Неонацисти оперативно подвоїли своє представництво у місцевих органах влади: зараз Британська Національна Партія нараховує у своїх лавах вже 13 депутатів місцевих рад. Найбільшого успіху ультраправі досягнули у місті Бернлі на півночі Англії, де вони зайняли перше місце (оскільки обиралася лише одна третина членів міськради, БНП стала другою за чисельністю депутатською фракцією).

Однак найголовнішим успіхом БНП стало те, що партія вперше вийшля за межі свого основного регіону - північних промислових районів з високим рівнем бідності та безробіття: два представники БНП перемогли у квітнучому графстві Бедфордшир на півдні Англії, традиційному оплоті консерваторів.