Чи думали про те, - що їх колись хтось пам’ятатиме чи принаймі згадуватиме, - українські студенти, що під час Другої світової війни були вивезені з України до Німеччини на примусові роботи на завод амуніції та зброї біля села Леобендорф, що недалеко містечка Лауфен ан дер Зальцах, Німеччина?....Вони, п’ятдесят чотири юні українці та українки та один грек, працювали на цьому збройному заводі та жили у бараках у передгір’ї Альп. Вони, віком від 19 до 30 років, в результаті тяжкої праці та несприятливого для здоров’я клімату, адже бараки знаходились у лісі на болотах Шьонрамен Фільцу, завершили свій життєвий шлях у 1943-44 роках у чужому краї, померши від туберкульозу.

Усе, що залишила нам історія про них на згадку, то це п’ятдесять чотири могили із кам’яними надписами та стареньке дерево, яке під моховим покровом, зберігає надряпані на ньому українські символи та хрест.

Цього року, як і належить, у першу неділю листопада після християнського свята Усіх Святих, а саме 4 листопада 2007 року, о 14.00 відбулася Панахида на могилах молодих українців.

Участь у ній кожного року беруть Об’єднання українських жінок в Німеччині, парафіяни українських греко-католицьких церков Мюнхену та Зальцбургу разом із парохом, Союз українських студентів у Німеччині. з кожним роком на Панахиду приїжає що раз менше українців...чи то може не знають, чи як завжди є, не мають на такі неважливі справи часу....

Стає тоді дуже дивно і якось моторошно, коли дізнаєшся, що цей цвинтар витримав примхи часу лише завдяки громаді німців села Леобендорф. Вони, ті, що доглядають гроби та приносять свічечку і молитву за юнацькі душі. Вони, ті, що кожного року запрошують нас молитися разом на цьому місці. Вони, ті, що стараються у цьому маленькому селі приймати вельмишановних гостей – нас, українців, на спільну поминальну каву у місцевому кафе. За це їм низький доземний уклін та подяка!

Усю церомонію проводила Уші Кірхгофен, референт громади села Леобендорф та асистент католицької церкви при парафії містечка Лауфен.

На панахиду прийшов і дяк католицької громади села Леобендорф Йозеф Айхер, який дитиною прислуговував місцевому священнику. Він був очевидцем похоронних подій того часу.

Цікавим моментом цьогорічного поминання стала участь молодіжного баварського оркестру, що на закінчення окрім «Вічної пам’яті» виконав «Як славний сильний Господь в Сіоні» видатного українського композитора Дмитра Бортнянського.

Не забуваймо своє! Поминаймо своє! Пильнуймо своє! Поважаймо своє!!!


Інфо-СУСН


--------------------------------------

В тему:

Земля і кров

Вони були нащадками козаків і не змирилися з неволею

Пам’ятъ поляглим за свободу

Культ Героїв

...І понесли в світи хрести...

Згадай себе!