При цьому наймані робітники в США не тільки більше ніж раніш ризикують втратити роботу, але й одержують менше, ніж раніш. За даними Інституту Економічної Політики\Economy Policy Institute, середньостатистичний американець, що працює повний робочий день, заробляє $603 у тиждень. Це на $7 менше, ніж у 2002 році.

Щоб зменшити витрати, багато фірм, що діють у сфері обслуговування, воліють звільняти кваліфікованих фахівців, що проробили в цих компаніях багато років, і наймати новачків. Нові співробітники не мають тих пільг, якими володіли їхні попередники, їхні зарплати значно менші - у багатьох фірмах США існує традиція щорічно на 5% підвищувати зарплати співробітникам, що проробили на своєму місці не менш 12 місяців. Крім того, нові співробітники більше бояться втратити роботу і менш вимогливі до умов праці, що дозволяє роботодавцям досягти додаткової економії.

При цьому навіть серйозне зростання американської економіки не в змозі гарантувати працевлаштування армії безробітних. В умовах глобалізації в пошуках дешевшої робочої сили американські компанії воліють переводити підприємства за кордон.

Під погрозою опиняються не тільки робочі місця на фабриках і заводах, але й у сфері інформаційних технологій. Тільки за останні три роки США втратили 13% позицій системних аналітиків - 173 тис. робочих місць були створені за межами США. З розвитком Інтернету американським компаніям стало набагато дешевше і простіше наймати програмістів неамериканців. Якщо раніш приплив "мізків" забезпечувався запрошенням фахівців з-за кордону в США, то тепер американські софтверні компанії воліють наймати співробітників в Індії (на її частку припадає 80% замовлень американських компаній на створення програмного забезпечення), Китаї, колишньому СРСР - де послуги програмістів коштують набагато дешевше.