За кілька днів жодних згадок про Волинь годі буде віднайти. Офіційна тема закрита. Хто треба виступив, хто треба був присутнім, кого треба затримали. Лишається розібратися, кому це все було потрібно?

Непотрібно все це було націоналістичним силам. Адже каятися вони не будуть за жодних умов. Та й існуючих президентів за виразників національних інтересів подекуди не вважають. Отже ця численна категорія українців та поляків якщо й відзначала 60-річчя подій на Волині, то аж ніяк не із закликами про взаємопримирення.

Непотрібно все це було основній масі пересічних політично незаангажованих громадян. Набагато цікавішим для них є перебіг чергового латиноамериканського телесеріалу. Яке може бути каяття, коли Хуан Карлос, виявляється, є двоюрідним братом Хосе Альберто, а вагітна на 7 місяці Просто Марія підхопила невідомо де гострореспіраторне захворювання!

Не потрібно все це було ані інженерам, ані сільським трударям, ані військовослужбовцям, ані спортсменам, ані пенсіонерам.

Хто ж найбільше переймався?

Подача йшла від Варшави. Саме там чомусь згадали про 60-ліття бойових операцій Української армії. І почали просити від українців покаятися. Зрозуміло, - виграти тендер на право називатися адвокатом України в Євросоюзі є справою вигідною. Однак ми не є злочинцями, відповідно й адвоката не потребуємо, а тому ілюзорні надії на ілюзорну посаду нехай лишаються в солодкій уяві новоспечених євросоюзівців.

Друга категорія – клани, чия сукупна етнічно-морально-психологічна цінність нічого спільного з історичною спадщиною української нації немає. Їм абсолютно байдуже, кому й що на вухо нашепотіти, аби лише був з того матеріальний зиск. Нашепотіли… Покаятися? Будь ласка! Визнати ОУН-УПА злочинцями? Будь ласка! Виплачувати репарації, торгувати територіальною цілісністю? Нема проблем! Тільки не заважайте нам контролювати фінансові потоки. Що для нас якась там ваша Україна?

Нарешті категорія №3. Її складають інтелектуали. Це такі дуже розумні, надзвичайно обдаровані істоти, які мислять планетарними категоріями, космічними масштабами, які полюбляють під балик з коштовним французьким вином порозмірковувати, злегка нервуючи, про загальнолюдські цінності, про права меншин, про толерантність і націонал-екстремізм. Для них нагода покаятись стала манною небесною. Мазохізм нині є торгівельною маркою політкоректності, а отже в переддень річниці подій на Волині інтелектуали заполонили собою газетні шпальти та ефіри телеканалів.

Все. Покаялися – розбіглися.

Український народ участі в згаданих урочистостях не приймав. Воно й не дивно – місія УПА критиці не підлягає за визначенням.

Слава Героям ОУН-УПА! Волинь пам’ятає!