Гроші безкарно крадуть недоторкані, ціни ростуть, комунальні послуги ростуть, штрафи ростуть, зарплати меншають, безробітних і безпритульних все більше. Коли грошей не вистачає на харчування, настає голод.

Голод рве дах, і спонукає або до пасивної толерантної смерті (Голодомор), або до активного спротиву (Коліївщина), або до втечі за кордон (мінус 6 000 000 українців за роки «незалежної республіки»).

Доведені голодом до відчаю і безвиході чоловіки будуть обирати між трьома варіантами: Варіант №1. Забезпечення себе їжею методом зовнішньої агресії (погроми, напади на недоторканих, повалення еліти). Варіант №2. Забезпечення себе їжею методом внутрішньої агресії (внутрішньосімейний канібалізм). Варіант №3. Спроба втечі за кордон.

Варіант №1 зводиться окупаційним інформаційним простором до бандитизму фашистів-провокаторів. Проти агресивних і озлоблених від постійного голоду мас застосовуються спецпідрозділи МВС. Вулична війна з непередбачуваним результатом, від елітного карально-репресивного терору до народної помсти (Неоколіївщина, Необандерівщина) і встановлення правої авторитарної мілітарної диктатури.

Варіант №2 стане індикатором життєспроможності національного організму. Або грандіозний суспільний резонанс з подальшим вибухом, або повторення Голодомору 1932/33 років.

Варіант №3 дає шанс вижити, тому з кожним місяцем все більше працездатних українців, відчуваючи наближення неминучого, терміново лишають межі батьківщини.

Усі три варіанти доцільно сприймати у комплексі, бо вони мають спільну причину.

Для того, щоб голоду не було, недоторканій еліті слід припинити красти. Звільнені таким чином кошти і ресурси спрямувати на розв’язання нагальних соціальних проблем трудящих. Еліта, досить красти!

Не треба бути Нострадамусом.