З часом батьки і вчителі, середовище, як дискету в комп’ютер, вводять в мізки дитини мову, звички, правила і заборони, культуру, ідеологію. Введення мови перетворює немовля на представника нації (етносу). Введення культури і історії перетворює її на громадянина- патріота. Введення правил і заборон перетворює людину на представника традицій, звичаїв, привчає до слухняності. Введення спеціальних знань перетворює її на фахівця. Але на уроках математики і фізики можна підготовити доброго фахівця, але це не виховає в ньому громадянина України. Громадяни створюється при навчанні історії України, її мови і літератури.

А ось результат введення в мозок дитини ідеології неоднозначний і залежить від типу отриманої ідеології. Якщо запрограмувати ідеологію, що сьогодні іменується як „Європейські цінності” – виростає не лише національно свідомий, моральний, високопрофесійний фахівець, але й чуйна людина, яка має свою гідність, яка не посягне на гідність іншого. Якщо дитина програмується тоталітарною ідеологією, то в ньому виросте маленький гітлер, пол-пот, сталін, салазар, чаушеску, симоненко, грач, цеков, марков, затулін, табачник. Якщо така людина очолить партію, державу чи владну інституцію тоді він стає великим фюрером, товаришем: Гітлером, Пол-Потом, Сталіним, Салазаром, Чаушеску, Симоненком, Грачем, Цековим, Марковим, Затуліним, Табачником.

Способи дій, методи їх реалізації і наслідки діяльності теж залежатимуть від типу запрограмованої ідеології. Офіційно немає людиноненависницьких чи дефектних націй, релігій, рас, але є дефектні ідеології, якими керуються вожді воюючих чи протиборчих сторін. Має значення скільки людей повірить в очільників і в гіперболізовану ними загрозу. Має значення „точка кипіння” після якої починаються зіткнення в братовбивчих баталіях.

Мета ідеології тоталітаризму – підпорядкувати, поневолити, іншого (інших) і отримати від цього моральну сатисфакцію, матеріальну вигоду, за рахунок поневолених, а потім і за рахунок рабськи підпорядкованих прибічників.

Якщо Ви думаєте, що в Україні йде війна мов, то ви помиляєтесь. І якщо Ви думаєте, що в Україні йде протистояння двох національних культур, то Ви теж помиляєтеся. В Україні йде війна двох цивілізацій. І якщо Ви думаєте, що я скажу „йде війна між російською і українською цивілізаціями”, Ви теж помилитесь. Якщо Ви скажете що йде війна цивілізацій лише на терені України - теж будете не праві.

Війна цивілізацій охопила весь світ, просто підстави виникнення і форми прояву кожного конкретного конфлікту в тих чи інших регіонах і державах різні. Війна, навіть національно-визвольна, не носить національного характеру, бо всі люди і нації рівні в правах перед Абсолютним Розумом. І навіть якщо предметом війни є релігійні догмати, вона не носить релігійного характеру, бо всі люді рівні перед Богом. (Гітлерівці-надлюди, з надписами на пряжках „Бог з нами” винищували не лише „недолюдей”-за Гебельсом, але й „богообраних” - євреїв).

Війна не носить і правового характеру, бо всі люди рівні в правах.

Війни, що нав’язуються тоталітарним мисленням, тоталітарною ідеологією, тоталітарними політиками і тоталітарними державами завжди несправедливі . Дії людей, націй, держав, що обороняються, що відбивають напад, не бажаючи бути приниженими, поневоленими тоталітаризмом - визнаються справедливими.

Історія знає немало прикладів мирного співіснування держав з різною мовою, релігією, національністю, як і навпаки. Історія має приклади мирного співіснування людей різних національностей, рас, конфесій, в межах однієї держави, як і навпаки. В історії розвитку Ви знайдете приклади конфліктів між державами з однаковими мовами і релігіями, але з різними ідеологіями (Австрія-Німеччина, ФРН – НДР, Іран-Ірак, приклад двох Корей, приклад двох В’єтнамів).

Постійні вороги в минулому - Франція і Англія, Франція і Німеччина, Німеччина і Чехія, Німеччина і Польща – сьогодні друзі, бо розробили, опанували і втілили в життя. ідеологією ЗАХІДНИХ цінностей. Сьогодні існують дві ідеології, що визначають характеристику двох цивілізацій: людиноненависницька, людинофобська або тоталітарна і людиноцентрична або людинонофільська, або сучасна Західна. Кажу сучасна Західна, бо такою вона не була в минулому. Ембріональним початком епохи сучасної Західної цивілізації я вважаю відміну рабства. Подальша трансформація ДИКОГО Заходу в сучасну Західну цивілізацію має етапи на яких були ліквідована політика сегрегації, забезпечена рівність прав жінок і чоловіків, проведена деколонізація світу, запроваджена система соціального забезпечення для всіх, а особливо для тих, хто ЩЕ або ВЖЕ не може працювати, введення 8-ми годинного робочого дня, обмеження нижнього розміру мінімальної зарплати, перерозподіл Національного доходу на користь працюючих, прийняття і реалізація Декларації прав Людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Хартії про захист мов національних меншин, для мов яким загрожує відмирання (зникнення) і ін.

СРСР довгий час відмовлявся від ратифікації і виконання багатьох з цих угод, в результаті відстав в гуманітарному, економічному розвитку, розвалився під натиском нездатності вирішити внутрішні проблеми – і зник з політичної карти світу. Зник, як носій тоталітарної ідеології. Правонаступником СРСР визнала себе лише Росія. І стала одночасно правонаступником тоталітарної ідеології. Нинішня ситуація з правами людини в Росії і ситуація з українською мовою в Україні, конфлікти з Прибалтійськими країнами, Польщею, Грузією, Білоруссю – результат панування тоталітарної ідеології і тоталітарної психології російського керівництва, російської влади як у внутрішньодержавних справах, так і в міжнародних стосунках. Де можна „нагнути” - нагнуть, де залякати – залякають, де підкупити - підкуплять, де –обіцянками , де і заграванням.... так і живуть.

Для тоталітарних режимів характерні цензура - утиск ЗМІ, утиски прав і свобод всіх громадян, окрім „своїх ЛЮДЕЙ”. Права людини, привілеї для „своїх Людей” (любих друзів, родичів, однопартійців), для решти – закони і „понятія”. Правий той, у кого більше владних повноважень. Права не рівні, позитивне рішення суду на стороні тих, хто здатний принести судді більший „грошовий мішок”, або для тих, хто при владі (що одне і теж), хто може зняти з посади або забезпечити кар”єрний зріст. Тоталітарна психологія і ідеологія – два крила одного птаха. Якщо вони перемагають, то переможені стають їх рабами, а їх життя, майно і душі – власністю переможців. Їм закони не потрібні, а в багатьох випадках шкідливі, бо стають на заваді процесу грабунку переможених, бо переможці вважають за своє право - духовну, моральну і матеріальну контрибуцію і реквізицію, право на терор по відношенню до переможеного народу. Одним словом - „Горе переможеним!”. А коли самі отримують статус переможеного - моментально з вовкулаків стають милими ягнятками, і починають вести розмови про права і справедливість, демонструють любов до тих, кого так гнівно ненавиділи і шельмували. Провідники тоталітаризму являються одночасно рабами тоталітаризму і духовними рабами. Рабами за духом.

Я не чіпатиму внутрішньо російську ситуацію, але продемонструю лише приклад Лужкова. Який був крутий, російський націоналіст єврейського походження ( в нас таких теж вистачає), антиукраїнець, член керівництва „Єдиної Росії”, апологет російських цінностей, російської моделі управління і керованої демократії, російської „вертикалі” влади. Здавалось не лише всіх „схватив” за карк, але й Бога за бороду. Але коли „не прийшовся до двору”, не сподобався владі, яку створював, підтримував і вихваляв, коли не так як треба кепку скинув, його звільнили, і ніде він не знайшов захисту. Був стовпом ЄДРа і її будівничим, а став жертвою тих порядків, що сам розбудовував. Став жертвою самообману . Лужкову-смертному в Росії стало страшно жити, не те що Лужкову - небожителю. А як розпинався проти вступу України в НАТО, бо НАТО – ворог Росії, а сам відвіз дітей в НАТівську державу! Прийшло повідомлення, що вже дітей вивіз з Москви в Лондон, „так как боится за их безопасность”. За словами Лужкова, він і його дружина Єлєна Батуріна боялись, що «враги в России» захочуть використати їх дітей, щоб тиснути на пару Батуріних-Лужкових. Але ж за Лужковим «враги России» - НАТО.

Переховуватися від бувших „друзів” пара Батуріних-Лужкових теж, мабуть, виїде до західних „ворогів”, правда не з порожніми руками.

Лужков вивіз дітей в країну НАТО, туди, де людська цінність має реальне підгрунтя, вивіз звідти, де людська цінність виписана лише на папері. Ось вам слова і діла великоруського шовініста, заклятого антиукраїніста і особистого друга обох Президентів і Прем’єрів – України і Росії.

На місці Лужкова самотньо залишилася його.... КЕПКА. Але лицемір залишиться ним назавжди, ніби то він не за свою шкуру і мошну злякався, він злякався за дітей!

Запізно (чи вчасно) він „зрозумів” що „російська вертикаль” не є еталоном для захисту людини в т.ч. для захисту його самого, а вершиною реалізації Західних цінностей є права Людини. Що Права людини – Непорушні. Вивіз дітей туди, де закон – один для Всіх, а перед законом всі - Рівні.

Діти Московського Кормчого залишили тоталітарну Росію. Але діти знедолених росіян залишились в Росії, в державі, де історично тоталітарна ідеологія є основою базового мислення.

Базове мислення - це набута підсвідомість, що завжди залишається вирішальною в прийнятті рішень. Наприклад, якщо перукаря поставити керувати колективом художньої самодіяльності, то він, підбираючи нових людей в колектив, в першу чергу, мимоволі, на основі базового мислення, оцінить їх зачіску, а потім вирішуватиме брати претендента в колектив чи ні. Коли в якості базового мислення фігурують європейські цінності, християнські цінності та суб’єкт діє відповідно до них, то суспільство оцінює його позитивно, а в оточуючих не виникають проблеми в міжособових стосунках, в спілкуванні, в ділових відносинах з таким суб’єктом. Коли в якості базового мислення закладена тоталітарна ідеологія, тоді такий суб’єкт створює небезпеку оточуючим в любих стосунках і любих проявах. Коли базове мислення поєднується з некритичністю поведінки суб’єкта – потенціал загрози від його діяльності зростає. Ще більша загроза, коли тоталітарне мислення поєднується з самозакоханістю суб’єкта. Переростає в фатальну небезпеку, коли поєднується з переконаністю суб’єкта у власній непогрішимості, і в абсолютну небезпеку – коли поєднується з безкарністю суб’єкта.



Читати далі ТУТ

Десять графіків, що свідчать про знищення української мови у ХХ столітті ДИВИТИСЬ ТУТ