Цей відкритий лист розпочинається нагадуванням шановній пані міністрові про те, що 15 липня 2009 р. Сейм Речіпосполитої Польщі прийняв ухвалу «в справі трагічної долі поляків на Кресах всходніх». (Про цю ухвалу ми вже неодноразово писали, як про невиважений політичний крок, що ображає історичну пам’ять українців). Як завжди, у «листі» ні слова про «людобуйство» українців не на «кресах всходніх», а на їх рідних, українських землях від рук польських підпільних формувань та державних органів, коли при владі у Польщі запанували комуністи. Протилежність ідеологій у ставленні до українців нівелюється і є однозначною у всіх польських імперіалістів, незалежно від світогляду чи партійної приналежності.

Кресов’яки у своєму відкритому листі закликають негайно ввести в гуманітарні предмети твори Юзефа Венгжина, Станіслава Сроковського та Кшиштофа Колтуна, в яких висвітлюється так зване «людобуйство», звичайно тільки поляків, а про масові вбивства українців ніхто не пише листів

Навіть наймолодшим учням польських шкіл, згідно вищезгаданого листа, вчителі мусять втокмачувати про ненависть до ОУН та УПА, як і до всіх патріотичних сил, що діють сьогодні на Україні. Найменшим слід читати твори того ж Станіслава Строковського, зокрема «Духи дитинства чи репатріанти», збірку оповідань «Ненависть» або оповідання «Дідусь чи ангели». Рекомендують кресов’яки і твори Володиміжа Одоєвського.

Особливу увагу ці люди звертають пані міністрові на новий підхід до вивчення історії та зміст підручників, вважаючи, що там чимало сфальсифікованого матеріалу, який не робить наголосу на «людобуйстві» поляків від рук українських націоналістів. Чи не нагадує це підхід радянського агітпропу!

Дісталося на горіхи авторові праці «Стосунки польсько-українські в роках 1939-1947» Гжегожеві Мотиці, якого розкритикував Юзеф Висоцький. Мабуть Г.Мотика, відомий усім як українофобський критик, замало нападав на наш національно-визвольний рух.

Заглянемо в історію. Ніколи поляки, а тим більше епігони польської вищості, ніколи, підкреслюємо – ніколи, не підтримали українців у їх багатовіковій боротьбі за свою державу. Навпаки, різні правителі Польщі топили ці бажання в крові, або ж сприяли їх загибелі. Перша спроба галицьких українців здобути свою державу, після більш ніж п’ятсотлітньої окупації їх батьківського краю, була грубо придушена поляками при допомозі англійських, французьких та американських літаків, бронемашин, гармат та кулеметів. ЗУНР була потоплена в крові. Зрадили польські політики і свого союзника – УНР та її Дієву Армію, підписавши з більшовицькою Росією Ризький мир. Вже тоді Ю.Пілсудський та ендеки у своїй імперіалістичній самозакоханості підготовили грунт для пакту Ріббентропа-Молотова, бо ж незалежна УНР чи ЗУНР могли б стати буфером між Варшавою та Москвою.

Але цього не сталося! Про це у відкритому листі, панове кресов’яки, ви скромно промовчали. Ви апелюєте до міжнародної спільноти, щоб засудити наші національно-визвольні змагання, так само брехливо без будь-якого дипломатичного етикету «обробляли» керівники делегації Польщі важливих і впливових представників країн, учасниць Паризької конференції у 1919 році. До керівництва польської делегації входив Роман Дмовський та Ігнаци Падеревський. Великий композитор відсунув на другий план високий гуманізм в порівнянні із мрією загарбати західноукраїнські землі. Хіба іншим був Генрик Сєнкевич, лауреат Нобелівської премії? За його шовіністично-істеричний запал львівські студенти-українці притягнули його до суду.

Читати далі