(клацайте на фото, щоб збільшити)



Хоч усі докази давно спростовані, а самого Дем’янюка вже давно було виправдано, зокрема, в Ізраїлі, деяким країнам просто вигідно виставляти українську націю, а тепер – і державу в найгіршому ракурсі, звинувачуючи саме українця мало не в організації Голокосту. Все це змова проти України, вважають виступаючі, тому подібні справи фабрикувалися раніше й фабрикуватимуться надалі. Докладніше про це ми довідуємося з прямої мови тих, хто сьогодні захищає Івана Дем’янюка в Україні.


Ростислав новоженець, заступник голови Української Республіканської партії:

- Минулого тижня у Львові відбувся пікет німецького консульства з вимогою звільнення Івана Дем’янюка. Та, очевидно, через те, що саме в той день у Львові перебував Віктор Янукович, на жаль, подія залишилася поза увагою провідних засобів масової інформації. Але, з огляду на те, що тема є вкрай резонансною, більше того, йдеться про життя і свободу українця, який, в силу певних обставин, став найбільш згадуваним у засобах масової інформації, а крім того, що у травні, за повідомленням німецького суду, має бути винесене рішення у справі Івана Дем’янюка, ми вважали за необхідне головні акценти, розставлені під час пікету 11-го квітня, озвучити сьогодні перед вами. Ми увійшли в Страсний тиждень. Так, всі ми будемо святкувати Великдень, але хтось буде перебувати в ув’язненні. От про цього «хтось», про Івана Дем’янюка, будемо сьогодні вести мову. Крім мене - це депутат Львівської обласної ради Михайло Барбара, це Тарас Бучковський, голова осередку руху «Волю Івану Дем’янюку!».

Вважаємо, що ми маємо моральне право вести мову про Дем’янюка, адже саме від Української Республіканської партії ще два роки тому входили ініціативи відстоювання його прав і свобод. Світове українство неодноразово проводило акції під різноманітними представництвами. Однак, на Україні це відбувалося досить мляво: якісь окремі заяви, а по суті прапор був піднятий лише тут, на Львівщині. Я нагадаю вам, що було два пікети – це травень і вересень 2009-го року. Потім сесія Львівської обласної ради ухвалила відповідне звернення до керівництва держави, аби Дем’янюку надати відповідну юридичну підтримку і домогтися його звільнення. Сесія обласної ради оцінила це як міжнародну змову з метою дискредитації українців і України.

Сьогодні ми хотіли би звернути вашу увагу на деякі факти, які не завжди або дуже рідко потрапляють у засоби масової інформації. Здебільшого в ЗМІ вихлюпуються емоції. І звучить як доконаний факт, що Дем’янюк винен. Насправді ж ситуація виглядає зовсім по-іншому.

Ми підтримуємо постійний зв’язок з сином Івана Дем’янюка - Іваном молодшим. Так склалося, що він сам вийшов з нами на контакт після тих акцій, які ми проводили у 2009-му році. Тепер ми маємо інформацію з першоджерел. І через те ми можемо, очевидно, швидше за інших цю інформацію оприлюднювати або розставляти ті акценти, які мало би розставляти українство. Я хочу нагадати, що рішення сесії Львівської обласної ради 2009-го року, яке було скероване до Президента, до прем’єр-міністра, голови Верховної Ради, обернулося тим, що ми отримали лише одну офіційну відповідь від Міністерства закордонних справ на рівні якогось Фахіля – дуже цікаве прізвище - це заступник директора договірно-правового департаменту. Відповідь звучала так: «Позиція України на підтримку Дем’янюку здатна негативно позначитися на іміджі нашої держави»… Не більше – не менше.

А тепер я хочу нагадати про перебіг останніх подій, які зараз стають все активнішими, бо відчувається, що має бути вже завершення цієї справи. Отож, буквально, у хронологічному порядку.

3-го квітня виповнився 91 рік Івану Дем’янюку. З цієї нагоди Українська Республіканська партія привітала Дем’янюка та побажала йому прожити як мінімум так довго, як Петро Калнишевський. Ми надіслали вітання електронною поштою. Того ж дня ввечері засоби масової інформації намагалися привернути увагу до Дем’янюка, і ТСН, зокрема, повідомило про факти виправдання керівників німецьких концтаборів, які мали місце впродовж тривалого часу у Німеччині.

5-го квітня на Європейському єврейському форумі було визначено трьох лауреатів нагород. Це канцлер Німеччини Ангела Меркель, екс-прем’єр-міністр Іспанії Аснар і Віктор Янукович. Чому саме цих осіб єврейський конгрес відзначив, вочевидь, стане зрозуміло пізніше.

11-го квітня, у міжранодний день звільнення в’язнів фашистських концтаборів, (я розумію, що найцікавішою була подія, коли встановлювали хрест на львівській Цитаделі), але саме у цей день ми проводили наш пікет почесного консульства Німеччини у Львові з метою привернути увагу до того, що у неволі перебуває, хочеться вірити, останній в’язень фашистських, нацистських концтаборів, що історія має властивість повторюватися спочатку як трагедія, а потім – як фарс. Те, що відбувається з Дем’янюком – це є фарс, який видно неозброєним оком. На пікеті ми розгорнули промовистий транспарант (Ангела Меркель, стилізована під Гітлера), який свідчить про те, яку політику провадить нині Німеччина. Отож, кат збирається судити свою жертву, а не навпаки.

Крім того, ми роздавали людям листівки з адресою Івана Дем’янюка, щоб кожен охочий міг надіслати йому листа. До речі, коли Іван молодший повідомляв у телефонному режимі батька, що наш лист привітання надійшов зі Львова, звичайно, Дем’янюку було легше на душі, бо принаймні він не самотній в отих всіх муках. Далі, від пікетувальників було скеровано листа Президенту Віктору Януковичу. Звичайно, у нас мало сподівань, що буде будь-яка реакція, тим не менш, ми цей крок зробили. Вимога – надати Івану Дем’янюку статус закордонного українця, надати йому юридичну і моральну допомогу, відмовитися від оцієї нагороди, котра Януковичу була присуджена в Парижі на єврейському форумі. Ця нагорода, вона так звучить як би «за боротьбу» проти легалізації і героїзації фашизму.



Адреса Івана Дем’янюка у німецькій в’язниці:
John Demjanjuk
Justizvollzugsanstalt Munich
Stadelheimer Str. 12
81549 Munich
GERMANY



Крім того осередок руху «Волю українцю Дем’янюку!» звернувся до ієрархів Української греко-катольцької церкви, і ми безпосередньо архієпископу Возняку вручили це звернення, аби 24-го квітня, саме на Великодні свята, на службах Божих згадували Івана Дем’янюка, бажали йому здоров’я і довгих років життя.

І остання інформація, яка, думаю, розставляє всі крапки над «ї»: 12-го квітня в США було опубліковано розсекречені матеріали ФБР (25 років вони зберігалися) про те, що головний документ, на якому базується все обвинувачення, - це посвідчення Івана Дем’янюка з концтабору «Собібор» - є фальшивкою. Інше питання, чому ФБР мовчало стільки років, проводячи суд з екстрадиції Дем’янюка ще в Ізраїль, знаючи про ці речі, і чому ФБР мовчало, коли була вже друга екстрадиція Дем’янюка до Німеччини – це також окреме питання. Але те, що розкриті таємні документи американські, де чорним по білому написано, що це посвідчення є фальшивкою, повинно перевернути все з ніг на голову. Отож, ми хочемо наголосити саме на цих фактах, які є надзвичайно важливими, але їх часто журналісти просто упускають.

Тепер, аналізуючи саме посвідчення особи, яке нібито було видане у таборі навчання охоронців концтаборів «Травники» для нібито охоронця концтабору «Собібор» Івана Дем’янюка, експерти - не українці, а представники різних націй свідчать, що це є фальшивка за багатьма ознаками:

- посвідчення передане було з КГБ. Що могло передати КГБ, які документи, як фахово робили в лабораторіях Комітету держбезпеки фальшивки, ми чудово знаємо не з одного випадку. Тож, посвідчення було передано, але заборонено було ознайомитися з оригіналом, тобто – детально його вивчити. Здебільшого, дають можливість працювати з копією, щоб чогось не виявили;

- наступне: зріст і колір очей не збігаються. Це засвідчено експертами;

- на фото є отвір, а на бланку – слід від штемпеля чи від якогось іншого інструменту, який притискав фотографію відсутній. Тобто видно, що фотографія і цей бланк були з різних джерел;

- саме фото є монтажем двох знімків. Тобто, це своєрідний колаж;

- три різних види клею застосовано в цьому посвідченні;

- підроблені підписи;

- відсутня дата видачі документу і різні розміри чисел на фото і самому документі. Тобто, взагалі це все не тримається жодної купи.

Натомість, слідство в Німеччині категорично не хоче розглядати аргументацію про те, що документ є фальшивим. Просто все це відкидається. Можливо, після того, як інформація з’явилася саме в американській пресі, а екстрадиція йшла двічі з Америки, це нарешті стане переконливим аргументом, щоб до цього дослухатись.

Читати повністю ТУТ