Воно знаходить свій вираз у стрімкому зростанні цін на всі групи товарів і тарифів на всі види послуг. Ціна на бензин така, яка і не снилася минулим при владі «популістам». Чудернацькі вибрики панів Ющенка, Тимошенко і таке інше не йдуть ні в яке порівняння з «витребеньками» влади нинішньої.

В населення все більше назріває ностальгія за «післяпомаранчевими» роками, коли влада намагалася мінімально втручатися в життя простих людей, зосередившись на внутрішніх чварах. Корупція за тих часів абсолютно неспівзмірна з корупцію нинішньою.

«Схоплені за руку» міністри освіти, оборони та інші високопосадовці, попри задекларовану боротьбу з корупцією, продовжують «виконувати свої обов’язки». В чому полягають ці обов’язки не зрозуміло хіба що людині, яка ще не вийшла зі стану великого «бодуна» після политих кров’ю десятків мільйонів «червоних свят».

Це тільки в Росії і її сателітів в інших країнах могла виникнути божевільна ідея зробити з убивства десятків мільйонів людей не День пам’яті, а всенародне свято. З «законним» вивішуванням прапорів «страни дураков», якої вже не існує.

Ну хай в минулому ми нічого не знали. А нині кому з нас не відомо, що «переможені» Німеччина і Японія живуть в десятки разів краще за «переможців». Тим більше, що психічно нормальній людині не зрозуміло, чому це у нас початок війни 22 червня, коли ще тільки почали масово вбивати людей – це день скорботи, а закінчення цієї ж війни, коли вже вимордували 50 млн. людей, це всенародне свято.

Розробники законів і постанов для нинішньої влади скаржаться, що жоден з них у запропонованому ними на науковому рівні вигляді до суспільства так і не дійшов. Всі ці проекти законів професійних розробників перероблено на абсолютно злочинний, корупційний лад.

«Непорушний блок комуністів з олігархами-капіталістами» всі ці закони автоматично «штампує». При цьому, як виявили соціологи, «кнопкодави» з «Верховної Зради», їх не те що не читають, а навіть і не переглядають.

І нічого тут дивного немає. Потрапивши до сесійної зали на парламентське слухання я з друзями сидів за «робочими» місцями нинішньої правлячої коаліції. І ми виявили, що біблією «народних обранців» є часопис «Плейбой». Про відверту порнографію в шухлядах «кнопкодавів» не відомо хіба що останньому «лоху». Та немає їм коли читати ті закони, які вони приймають. Тут дай боже, з їхнім інтелектуальним рівнем, засвоїти хоча б кольорові малюнки і знімки оголених жінок.

В чому ж полягає основна причина такого загрозливого стану? Аналітики пропонують суспільству різні пояснення. Це і злочинні наміри, з якими прийшли до влади всі ці люди. Називають непрофесіоналізм і некомпетентність влади в усіх сферах державного будівництва. Підкреслюється також яскраво виражений олігархічний характер влади, зрощення влади, бізнесу і криміналітету. Рідше пишуть про деякі стійкі психологічні особливості конкретних персоналіїв нинішньої влади, які визначаються їхньою біографією і середовищем виховання.

Але цього, як на мене, недостатньо для того, щоб скласти повну картину того, що відбувається і однозначно веде нинішню владну систему до логічної саморуйнації і розпаду. Хотів би зробити і власний внесок в аналіз ситуації в нашому суспільстві. Тим більше, «реформи» у вигляді невпинного зростання тарифів і інфляції, коли ще не встигли підняти платню хіба що за радіо, яке до, прости господи, «вєлікой октябрьской революції» під гнітом царизму мовчало, неодмінно призведуть цю владу до цілком логічного кінця. А потім всі аналітики, «заднім розумом», стануть сильними і пояснять нам чому так сталося.

Особисто я, як геополітик і футуролог, пропоную зовсім новий напрямок дослідження нинішньої ситуації, який рекомендую назвати культурологічним.

Чому за нинішньої влади відбулася стрімка деградація усіх без винятку сфер людської діяльності? Чи траплялося подібне в історії людства? Скільки завгодно, панове. Наведу вам маловідомі висловлювання зі щоденника першого президента Академії наук України, геніального вченого світового рівня Володимира Вернадського. Ось що він записав до свого щоденника 2 листопада 1941 року, цитую мовою оригінала: «Крупные неудачи нашей власти – результат ослабления ее культурности: средний уровень коммунистов – и морально, и интеллектуально – ниже среднего уровня безпартийных. Он сильно понизился в последние годы – в тюрмах, ссылках и казнены лучшие люди партии, делавшие революцию, и лучшие люди страны. Это сказалось очень ярко уже в первых столкновениях – в Финляндской войне и теперь сказывается катастрофически».

Як кажуть, тут нічого ні додати, ні відняти. Ніби про нинішню Україну написано. Дійсно, культурний рівень членів правлячих партій «регіонів» і «комуністів» абсолютно не відповідає вимогам сьогодення. Він очевидно нижчий за рівень безпартійних. Серед останніх, дійсно освічених, культурних і професійних людей існує навіть значна гидливість до співробітництва з правлячою кастою. Саме через її низький культурний рівень. Висококультурні, високоморальні і виховані люди кажуть, що вони не знають про що з ними говорити і як з ними себе поводити. Вони постійно наражаються на відверте хамство і тому намагаються не мати нічого спільною з теперішньою «елітою».

Не в останню чергу через несприйняття її високопрофесійними, високоморальними і культурними людьми нинішня влада вимушена «варитися у власному соку». А цим «соком» є все більше морально і інтелектуально деградуюча алогічна в Україні так звана Українська православна церква Московського патріархату. Її «попіки» морально, інтелектуально і за щирістю віри на голову поступаються УПЦ Київського патріархату.

Та воно й не дивно. Який інтелектуальний рівень треба мати, щоб не знати, що Москва виникла лише через 300 років після того, як хрестили киян і тому Київський патріархат навіть людям не зовсім дебільним є очевидно канонічнішим за Московський. Я вже не кажу про по-європейському освічених священників Української греко-католицькою церкви, які будучи православними реально інтегровані до Європи у вигляді не «гундосого» Московського азійського патріархату, а канонічного Римського престолу.

Церква це лише один, але який яскравий приклад відсутності інтелектуально-морально-культурної опори в нинішньої влади. Але і в усьому іншому, не буду перераховувати очевидних речей, «наші» владоможці вимушені спиратися на інтелектуальних дегенератів і моральних «відморозків», які здатні лише «гундосити» про те, що ніяких українців і української мови немає, що відповідає інтелектуальному рівню людей, яких відпустили додому «на травневі свята» з Павлівської лікарні для душевнохворих. З таким людським матеріалом «каші не звариш».

Останнім яскравим і показовим прикладом повного морально-культурного занепаду нинішньої влади стало розміщення по України біля автомагістралей «бігмордів» з пропитим фейсом останнього російського імператора, якого в народі влучно називали «Нікалаєм-кровавим». «Прасті нас гасударь» – по-цапиному мекає «бігморда».

Одна бабуся дуже чітко висловилася в автобусі, проїжджаючи мимо. Цитую дослівно: кацапи замордували свого царя і всю його родину, а від нас – українців вимагають просити в нього пробачення. Дійсно, тут нічого ні додати, ні відняти, дуже промовиста відповідь українки сатаністам із російського ФСБ і її «філії» в Україні УПЦ Московського патріархату.

Ну це вже зовсім треба не мати ні честі, ні совісті, нічого людського, щоб онуки і правнуки чекістів, які замордували царську родину вимагали від українців каяття за злочини своєї, а не нашої нації? Цей імператор організував криваву бійню Першої світової війни на території України з 1914 по 1917 роки, а його кати вже під червоним прапором продовжили справу «гасударя». А тепер від нас вимагають уклінно «гундосити» вибачення у нашого ж ката. Фантастика та й годі.

Такий культурний розрив є дуже небезпечним для влади. Позбавлений інтелектуальної, професійної і моральної корекції від справжньої еліти суспільства, правлячий режим неодмінно деградує і, приймаючи божевільні рішення і закони, неодмінно самознищується і гине. Це ще один закон суспільного розвитку, який не дано відмінити нікому.

Україну чекає неконтрольований суспільно-політичний вибух. В 2004 році його вдалося уникнути завдяки тому, що народ повірив Ющенку і Тимошенко, яким удалося спустити суспільну напругу «на гальмах».

Нині ж у нашому суспільстві накопичується така ненависть до влади, якої і близько не було у 2002-2004 роках. Нація не вірить нікому персонально і жодній політичній силі. Це класична геополітична ситуація ніким і нічим не контрольованої суспільної напруги, яка постійно наростає. Вибух може відбутися в будь-який момент і за будь-якого, здавалося б, наймізернішого приводу.

---

В тему:

Український порядок денний Дня гніву

Конституційна асамблея, або Право на повстання

Чому братва безумствує?

Де знайти нову еліту?