На одній з найбільших вулиць міста, Стрийській, досі «красується» так званий монумент Слави, що був поставлений, аби прославляти перемогу радянського народу над фашизмом. Комплекс настільки широкий та високий, встановлений у такому місці, що його добре видно за кілька кілометрів усім тим, хто заїжджає до Львова з найбільшої автотраси Київ-Чоп. Останнім часом саме це місце стало й постійним майданчиком для акцій антиукраїнських сил…

Здавалося б, із тією радикальною українською владою (місцевою), котру зараз обрали собі львів’яни, питання того монументу повинно було б нарешті вирішитися в автоматичному порядку. Однак львівська влада не поспішає приймати жодних рішень, не зважаючи на те, що монумент Слави ще у 1992-му році був внесений до переліку об’єктів, які не мають жодної цінності, натомість містять тоталітарні ідеї, а відтак – підлягають знесенню.

Юрист Григорій Ангел, який вже давно апелює до влади, щоб та нарешті завершила процес дегероїзації радянського імперіалізму, розповідає, що, на його подив, зараз органи місцевого самоврядування намагаються усіляко затягнути процес. Не хочеться вірити, що радикально налаштовані захисники української державності насправді є такими лише на словах. Але факти говорять самі за себе. Про це Григорій Ангел Розповів «Духу волі» у короткому інтерв’ю.



Фотокопії документів, на які посилається Г.Ангел, можна
подивитися ТУТ,
а також - ТУТ


ДВ: Пане Григорію, чому Ви вважаєте, що теперішня львівська влада, де більшість має ВО «Свобода», взялася оберігати пам’яитники доби комуністичного тоталітаризму?

- Судіть самі. Є рішення виконавчого комітету від 1992-го року, де міститься перелік пам’ятників, які відносяться до тих, що не мають культурного значення, виконані з нетривких матеріалів, таких, що не мають історичної, наукової чи художньої цінності. І їх ще тоді зняли з державного обліку. До них також відноситься так званий монумент бойової слави радянських збройних сил, що на вулиці Стрийській.

До сьогодні, крім того монументу, є два дрібних пам’ятники радянської доби. На Чайковського – Тудору, а також на Новому Львові – пам’ятник радянському окупанту Великановичу. Він був одним із перших більшовицьких зайд, котрі прийшли на західну Україну та принесли сюди радянську владу. І все це спокійно стоїть серед нашого міста…

ДВ: А яким чином, на Вашу думку, ці три пам’ятники досі збереглися. Адже у Львові ще на початку Незалежності їх активно демонтували?

- Наскільки мені відомо, на ті дрібніші пам’ятники просто не звернули належної уваги. Їх немає навіть в списку тих, які знімали з обліку. А щодо монументу на Стрийській, наскільки я пам’ятаю, був просто дуже сильний опір з військово-політичного училища, біля якого той монумент Слави досі стоїть. Там були вигнані курсанти і солдати, які обороняли символ міліарної більшовицької ідеї.

Читати повністю ТУТ