Це було доволі затишне місце, яке користувалось неабиякою популярністю у житомирян, та неодноразово було відзначене за результатами рейтингу «Народний бренд року» у відповідній номінації.

Співвласником та директором клубу був Дмитро Камінський. Знайомі характеризують його як порядну та чесну людину і висококласного спеціаліста. Зразковий сім’янин та батько семирічного сина.

У цьому ж приміщенні було розміщено і офіс його рідного брата Сергія, який також займався підприємницькою діяльністю. Родина Камінських – знані в місті як меценати. За їх фінансової та організаційної підтримки в Житомирі відбувались культурні заходи, а також збудовано церкву в селі Сонячне під Житомиром.

Що ж сталось із успішним бізнесом Камінських?

Прокурорський грабіж

Події, що відбулись 26 січня 2011 року, приголомшили все місто своєю зухвалістю та цинізмом.

Під виглядом перевірки дотримання Закону «Про захист суспільної моралі», Інтернет-кафе відвідала група правоохоронців. Без будь-яких пояснень вони розпочали огляд приміщень та вилучення комп’ютерів. Адміністратор натиснув охоронну кнопку і захисна ролета на дверях зачинилась.

Під ударами міліцейського підкріплення ззовні її заклинило. Не чекаючи приїзду ремонтників, ролету було розрізано, і до клубу вдерлися «беркути».

«Працівники міліції спокійно і методично почали грабувати клуб. Для контролю грабунку особисто з’явився прокурор міста. На мої запитання, на якій підставі забирають належне мені майно, прокурор у брутальній формі відповів, що прокуратура ні на які питання не відповідає, і питання тут ставить тільки вона (прокуратура), а взагалі питання можуть бути адресовані якимось юристам, може вони знають» – розповідає Сергій Камінський.

Всю техніку було вилучено без опису і законних підстав. Дмитра Камінського згодом заарештували, не надавши можливості отримати медичну допомогу (якої він потребував після спілкування з правоохоронцями).

Незаконний обшук було проведено і в приміщенні, яке орендував Сергій, після чого з офісу зникли документи його підприємства, а також комп’ютерна техніка. Меблі були потрощені. На якій підставі проводився обшук, досі не відомо. Сергій у всіх кримінальних справах проходить виключно у якості свідка. Жодних рішень судів чи, бодай, постанов слідчих органів з цього приводу не існує.

Заручник системи

В часи громадянської війни 1917-1923рр. для того, щоб «заспокоїти» непокірних і «несвідомих» селян, які відмовлялись визнавати радянську владу та платити «продразвьорстку», більшовики використовували практику взяття заручників. Вони брали перших ліпших чоловіків з найбільших родин, і, якщо село продовжувало бунтувати, привселюдно їх страчували.

Пізніше цей метод чекісти використовували і у 1931-33 під час штучного голодомору, і у 1945-56 роках на західній Україні для боротьби з українськими націоналістами. Радянський союз розвалився, але практика, схоже, залишилась…

«Коли Апеляційний суд ухвалив рішення скасувати постанову про затримання Дмитра, його би мали відпустити. Але нічого подібного – сидить! Без жодних на те підстав! І до спини їм ті рішення судів! За 9 днів підготували нову постанову вже по новій кримінальній справі. А в цей час нам надходить сигнал: «Будете сіпатись – Діма живим звідти не вийде…» А я знаю як усе воно робиться… Тобто, у цьому випадку «сіпатись» ти не будеш…» – розповідає Лада Камінська.

Все це наводить на думку, що Дмитра взяли в заручники представники правоохоронних органів для того, щоб ані він, ані його родина, не змогли вжити заходів для протидії беззаконню.

Сфабриковані звинувачення

Не зважаючи на те, що 26.01.2011 перевірка здійснювалась «на дотримання вимог ЗУ «Про захист суспільної моралі», в ході якої було виявлено неповнолітню дитину», кримінальну справу проти Дмитра порушили за побиття міліціонера. Чому ж так?

Того ж дня в іншому комп’ютерному клубі (який, до речі, належить представнику опозиційної партії) правоохоронці склали акт про розповсюдження порнографії. Однак в «Клубку» доступ до несанкціонованих матеріалів не можливий завдяки використанню спеціальних програм. Фокус «нє удался» – довелось імпровізувати.

Справа з побиттям міліціонера (ч.2 ст.345 ККУ), зліплена нашвидкуруч, також провалилась. Зрештою, все вказувало на те, що Дмитро не просто не бив Осінського, але і врятував йому життя(!), відтягнувши від проводів з високою напругою. Необхідно було вигадувати далі…

Тому Дмитра, не зважаючи ні на що, з-під варти не випускали, і звинуватили… в захопленні заручників (ч.2 ст.146 ККУ)!!! Це при тому, що утримували людей в приміщенні саме правоохоронці.

Читати повністю ТУТ