В програмі свята:

З 16.00 майстри громади будуть проводити різноманітні майстер-класи, на яких можна опанувати мистецтво вишивки, створення ляльок-мотанок, слав’янської гімнастики «Білояр», дізнатися про вікові посвяти та багато іншого.

З 18.00 відбудеться також плетіння вінків і виготовлення Купальських символів – опудала Марени, Коструба, прикрашання Древка – Купайлиці.

В 20.00 – святковий обряд.

З 21.00 – Купальські обрядові події, ігри й забави (хороводи навколо вогнища, спалення Марени, кидання Коструба в воду, ворожіння на вінках, стрибання через вогнище та інше)

Відбудеться також святкова братчина, для якої кожен учасник свята повинен принести продукти і воду або узвар. До братчини долучається та пригощає Музей козацьких Страв.

З 23.00 – Концерт біля вогнища.

Купальські традиції

Наші славні предки відзначали Купала як кульмінаційну точку літа. Літнє сонцестояння в Києві припадає на 21 червня. Саме в цей час день найдовший, а ніч найкоротша, тому в купальській пісні співають «на Купала нічка мала», «Малая нічка на Купалочка».

Святкують Купало через три дні, адже, як вважали наші предки 21 червня помирає весняне сонце, і народжується літнє, тобто Ярило Красний уступає своє місце Семиярилу (сонцю, що стало в сім разів сильнішим). Друга його назва Купайло (сонце в куполі неба). В день відходу весняного сонця не прийнято було веселитись, тому свято справляли через три дні – 24 червня.

Сам Купайло був божеством любові, родючості й радості, тому провідна тема свята та купальських обрядів – кохання і парування. Головні елементи свята – вогонь і вода – як символи чоловічого і жіночого начал, що повинні в цю ніч поєднатися. Тому й святкують Купало біля води, а вночі розпалюють священні багаття на честь сонячного Божества, яке будучи в найбільшій своїй силі, народжує нове життя. Тому ця ніч здавна вважається найкращою для зачаття здорових і сильних дітей.

Купальські забави відбуваються ввечері, вночі (в Купальску ніч, або, як кажуть, нічку-купалочку) і в самий день Купала. Вдень дівчата роблять з трави, сіна та гілок опудало Марени, як символ чогось старого віджитого, негативного, що було за рік в житті. А хлопці роблять опудало Коструба – символ чоловічого начала, самого Бога Купайла.

Вночі біля обрядового вогнища всі разом водять хороводи і в один момент хлопці повинні викрасти в дівчат Марену та вкинути в вогнище (вогонь – чоловіче начало, Марена – жіноче поєднуються). Так само дівчата викрадають Коструба, але його кидають в воду (вода – жіноче начало, Коструб – чоловіче, знову ж відбувається поєднання). В річку також котять колесо, яке попередньо запалюють у вогнищі – це символ Сонця-Дажбога, що поєднується з Богинею Текучої Води – Даною.

Готували також до свята Купайлицю – зрубане деревце, прикрашене стрічками, бубликами, цукерками. Під час обряду кожен з учасників свята намагався відірвати гілочку Купайлиці і забрати собі додому – вона вважалась оберегом (предметом сили), адже Купайлиця символізувала Древо Роду.

Одна з найвідоміших купальських забав – стрибання парами через вогонь. В давнину вважалось, якщо хлопець і дівчина стрибнули тричі через вогонь, взявшись за руки, то це є благословенням на шлюб. Тому через вогонь парами стрибали тільки ті, хто вже має свою половинку, або вже визначився, хто його кохана (коханий), я ким планується шлюб.

Вогонь і Вода мають в купальських обрядах чарівну і очисну силу. На воду дівчата кидали вінки і ворожили – куди вінок попливе, з того боку прийде наречений. Або пускають на воду вінки із запаленними свічками і співають. Якщо вінок пливе рівно і свічка не гасне, то це знак, що дівка скоро піде заміж, якщо крутиться на місці або взагалі тоне – то ще дівуватиме. Хлопець, якому подобалась дівчина стрибав у воду і діставав вінок – тим самим він давав зрозуміти дівчині, що хоче взяти її заміж. Якщо він подобався дівчині, то вона цілувала його – це означало, що вона дала згоду бути його нареченою. Якщо ж ні, то хлопець залишався без поцілунку. Тому кожна дівчина плете такий вінок, щоб можна було його пізнати: вплітає велику квітку, чи листя, а то часом стрічкою перевиває свій вінок.

Важливо відзначити, що Купайло здавна було загальносільським святом, де є місце всім віковим групам та статям. І хоча основними діючими особами є молоді купалки та хлопці, переважно такі, яким вже виповнилось 16 років, однак до обрядодій іноді залучаються й молодиці, які допомагають "наставляти" купайлицю. Молодиці приносять із собою вареники чи інший почастунок; тут же, біля вогнища, всі частуються, а потім починають танцювати.
Присутні і старші чоловіки, і підлітки. Отже, це свято, хоч і є по суті глибоко еротичним, але в той же час не є розпусним. Діти і підлітки, присутні на святі, спостерігають за цим чуттєвим дійством, і завдяки цьому теж роблять крок до дорослого життя.

Навіть малих діток приносять мами й тримають на руках протягом свята. Інколи для малечі батьки роблять купалицю у когось у дворі, куди сходиться малеча з цілого кутка чи вулиці села.

Та все ж таки Купальська ніч – це перш за все свято молоді, свято взаємного кохання. В цю ніч люди шукають Квітку Папороті, що дає любов, щастя, скарби, багатство, статок і здоров’я.

А досвіту травниці й знахарки йшли збирати трави, адже Сонце в цю пору найсильніше, трави і квіти найбільш цілющі. Збирали не тільки трави, а й купальську росу, обмакаючи в ній полотно і потім його викручуючи. В цій росі також криється велика цілюща сила – нею промивали очі для покращення зору, промивали рани, щоб швидше гоїлись. А як покачатись в купальській росі, то на весь рік будеш мати хороше здоров’я та гарну вроду.

Організатор Свята – Громада «Покон Рода» Міжнародного центру Слов’янської відичної культури «Родове Вогнище»

(http://www.pokon.kiev.ua./).
Місце проведення: околиця столичного району Оболонь, затока Собаче Гирло