Сьогодні вже важко знайти в Україні людину, що не знала би про події у Донецьку. І це, напевно, головний результат “протистояння”. Просто дивно стає від такого “ляпа” антиющенківської пропаганди. Бо якби ющенківці провели з’їзд без скандалу, то про нього можна було б просто не згадувати. “Ну зібрались, і зібрались – який же це інформаційний привід”. Але тепер про цей з’їзд заговорили ледь не всі ЗМІ. А для політичного діяча це потрібно, як і для зірки шоу-бізнесу. Хай говорять (навіть, може, й не дуже добре), але хай не мовчать.

“Народний Оглядач” свідомо не описував ці події. Бо ці події найкраще висвітлював сайт Майдан.org, що давав інформацію практично в прямому етері, кожні 15-20 хвилин. На ньому ж зібрано найбільше аналітичних матеріалів, написаних по гарячих слідах подій. Тому тих, хто хоче більш докладно узнати, що ж трапилось в Донецьку, ми відсилаємо на сайт Майдан.org.

А тут хочемо звернути увагу лише на два цікавих аспекти.

Перший. Нещодавно на Донеччині рейтинг Ющенка дорівнювався лише 3%. Серед іншого, цьому сприяло старанне створення йому іміджу “не риба, не м’ясо”. Але. Як зазначав діючий прем’єр-міністр: Донецьк “порожняк нє гоніт”. Тобто донецькі мешканці звертають увагу лише на дійових, сильних персон. Після примусового стояння на холоді, розлючені донеччани шукають силу альтернативну діючій владі. І вони побачили таку силу - дуже велику й жахливу, якої ця влада панічно лякається. Ця сила – Віктор Ющенко. Можна тепер багато говорити про м’ягкість Ющенка – Донецьк цьому не повірить. Донецьк наочно побачив, як влада боїться Ющенка. Тож цікаво було би подивитись чергові дослідження соціологів – наскільки зріс рейтинг Ющенка в шахтарському краї.

Другий. Ви коли-небудь бачили демонстрацію розумово відсталих, які вимагають вважати їх розумними, а решту – дурнями? Саме таку демонстрацію можна було побачити у п’ятницю в Донецьку. Бо як інакше можна назвати купку донецької молоді, що за 12 років не спромоглася вивчити близьку до російської “братню” українську мову? Тож і ставитись до таких людей треба відповідно – як до розумово неповноцінних. Тобто, не ображати, жаліти цих УО (“умственно отсталый” російською мовою), але не дозволяти і не доручати нічого серйозного. Дійсно, цікаво виходить, майже всі українці вільно володіють і українською, і російською мовами. А ці донецькі недоумки, що не можуть вивчити мову протягом 12 років (точніше, 13 років, бо перший Закон про мову було ухвалено Верховною Радою УРСР ще влітку 1990 року), дуже хочуть, щоб їх поважали. І дуже шкода, що ця купка розумово неповноцінних вважає себе представниками цілого Донбасу.