Нагору

Дмитро ХАЛАДЖИ (Іван Сила):

З радістю і задоволенням знявся у фільмі "Іван Сила" — зіграв роль Івана Фірцака. Ця стрічка не тільки розповідає про долю цього циркача, одного з найсильніших людей XX століття — в картині представлено збірний образ більшості наших циркових атлетів, тісно сплетені різні фрагменти з життя Івана Піддубного, Івана Заїкіна, Івана Шемякіна, Івана Фірцака…

Уявляєте, в Європі існує два музеї Фірцака, а у нас, в Україні, про нього майже ніхто не чув!

Це кіно каскадерське, трюкове, тому доводилося працювати, як і в цирку: всі силові трюки, які там є, зняті без всякої підстраховки і монтажу. Наживо. У зйомках було задіяно багато українських каскадерів і спортсменів — чемпіонів світу з силового атлетизму та пауерліфтингу. У фільмі все по-справжньому! Безліч різних силових трюків. Наприклад, якщо в цирку мене за чотири виступи автомобіль переїжджає чотири рази, то на зйомках, перш ніж відзнято потрібний дубль, — усі п'ятнадцять.

Про Івана Фірцака, якого я зіграв у стрічці, знаю давно. Багато років тому прочитав про нього статтю в журналі "Радянський спорт" і був доволі збентеженим, вважаючи, що знаю біографії всіх наших атлетів різних часів.

Саме завдяки Івану Фірцаку я багато чому навчився. На жаль, зараз його ім'я незаслужено забуте, і сучасне покоління мало що про нього знає або ж взагалі нічого не чуло. У кіно сподобалося зніматися. Допомагало те, що у мене є досвід виступів перед великою аудиторією. Фактично мені потрібно було грати самого себе, тобто циркового атлета.

Головний посил фільму — духовне і патріотичне виховання молоді. Чомусь у нас так виходить, що прикладів для юного покоління в історії нашої країни безліч, але ми їх не помічаємо. Найчастіше звертаємо увагу на чужих героїв. Але нам потрібно згадувати про своє, національне надбання.

Фільм "Іван Сила" – про забуту історію українського народу, я б навіть сказав — про фольклор. Приміром, китайці дотепер знімають десятки фільмів про одного Брюс Лі. Адже в нас теж є ким пишатися – той же І. Піддубний, І. Фірцак і багато інших, імена яких у свій час звучали на весь світ! Але ми чомусь ховаємо це, десь це в нас закопане, зарите...

Вже у процесі роботи я зрозумів, наскільки це складно спортсменові одночасно зніматися і підтримувати високу фізичну форму». Я усвідомив, наскільки це непросто було тому ж А.Шварценеггеру або Брюсу Лі. У першу чергу тому, що мені самому доводилося виконувати складні силові номери. В окремих місцях змушений був збирати всі свої сили...

Нагору

Віктор Андрієнко (Фікса):

Наш фільм — не тільки відтворює деякі сторінки з життя найсильнішої людини планети ХХ століття Івана Фірцака. Завдяки участі у ньому видатних атлетів сучасності — Дмитра Халаджі, Василя Вірастюка та інших, — нам вдалося художньо поєднати час і простір. Саме у цих вимірах існують наші герої — щонайменш їх поєднує ціле століття.

Ми свідомо вийшли за рамки життєвої історії головного героя — адже і Фірцак, і Халаджі, і Вірастюк для будь-якої молодої людини можуть стати прикладом, як ставити мету і як досягати її, розраховуючи тільки на власні сили.

Нагору

Василь Вірастюк (Велет):

Зателефонував Віктор Андрієнко. Ми зустрілися в той же день. І він так захоплююче, на емоціях переказав сценарій, що я погодився, не замислюючись! Більше того, історія розповідає про парубка із села, що ні з того, ні з сього зібрався й відправився в чуже місто шукати кращого життя. Повірите, але в цьому я побачив багато спільного зі своїм життям, адже колись давно так само, відправився в чужий Львів шукати щастя. Тому у фільмі я просто був самим собою!

Ми часто жартували на майданчику, що якби мене запросили знятися в еротичному фільмі, то там би я точно почував себе "не у своїй тарілці". А тут кожен з нас фактично працював за своїм спортивним профілем. До того ж я вже мав деякий досвід у кінозйомках…

Мені б хотілося, щоб діти дивилися цей фільм з дорослими, цілими родинами. Переконаний, що він змусить багатьох задуматися, зробити важливі висновки.

Я вже замучився пояснювати своїм дітям, що всі ці "супермени", відомі по мультфільмах, повністю вигадані персонажі. А от ми маємо реальні приклади унікальних людей, співвітчизників, які досягли всього своєю працею. Цього так не вистачає в наш час!

Нагору

Ігор ПИСЬМЕННИЙ (Пандорський):

Ми знімали хорошу історію про хорошого хлопця. Показували реальні життєві ситуації, в яких може опинитися кожен з нас, і шукали вихід — не просто правильний, а гідний.

Оскільки фільм орієнтований на дитячо-юнацьку аудиторію (хоча я впевнений, що в результаті фільм вийшов сімейним), хочу відзначити — ніякого моралізаторства у нас в картині немає. Герої розкриваються через вчинки.

Нагору

Борис Барський (Клоун Рудий):

Я бачив обличчя людей до перегляду фільму і після. Вантаж проблем, втома, байдужність протягом півтори години на обличчі змінилися на любов, теплоту, внутрішній світ. Ось це і є найбільша нагорода творцям фільму. І я безмежно щасливий, що вклав у це диво шматочок свого серця.

По правді, доля не балувала мене ролями. Але я і не дуже хвилювався з цього приводу. І ось, нарешті я зіграв у фільмі, який дуже довго чекав. «Іван Сила» – це не просто гарне, світле, добре, розумне кіно. Це кіно, яке вчить нас пишатися своєю країною, красою і величчю історії. І пам'яттю про тих прекрасних, сильних і щирих людей, які творили цю історію.

І ще, окрема вдячність – Олександру Гаврошу, Віктору Андрієнку та Ігорю Письмовому, Володі Філіпову і всім-всім-всім, хто розбудив у нас цю пам'ять.

Нагору

Володимир Комаров (Клоун Білий):

Мені дуже подобається наш фільм. Перш за все тому, що нарешті це справжнє сучасне кіно. У всіх сенсах цього слова! І в технічному теж! А ще сподобалося, що знімав Віктор Андрієнко! Він дуже талановита і ПРАВИЛЬНА особистість. І у мене була невеличка можливість побувати у драматичному амплуа. Давно хотів!

Нагору

Володимир Свистунов (Магдебура):

Насправді, я грав самого себе – штангіста. Я займався важкою атлетикою 7 років, тому просто довелося трохи згадати старе. От і все! Звичайно, різниця між пауерліфтінгом, яким я зараз займаюся, і важкою атлетикою є. Це більше силовий вид спорту, а той – швидкісний. Десь за два тижні до зйомок я спробував старі вправи, небагато попрацював на швидкість, щоб відчути себе.

Був контактний момент, коли я повинен був несильно вдарити свого тренера. Так би мовити, "поставити його на місце" — начебто, хто ти такий! Я планував зробити це легенько, щоб нікому нічого пошкодити. Аж раптом з’явився Віктор Андрієнко і сказав вчепити його так, щоб той аж зігнувся, а глядач відчув епізод! Тоді нас це сильно розважило.

Нагору