Приводом до бунту послужив організаційний план ректора Віденського університету Георга Вінклера, що передбачає виключення представників студентства із самоврядування вузу. Студенти сприйняли цю пропозицію, як “порушення старих традицій і прав австрійських студентів” і почали акцію протесту.

За станом на ранок п’ятниці в повстанні бере участь понад 1 тис студентів, 300 з них забарікадували університетські приміщення – кабінет ректора і “Сенатський зал”.

Тим часом, “Сенат”, але вже без студентських представників, провів уночі засідання в іншому будинку університету і ухвалив рішення підтримати пропозицію Вінклера і виключити заколотників зі свого складу.

Студенти ж оголосили про свою непокору владі й улаштували в університеті дійсний погром: вони били вікна і статуї, ламали меблі й стародавні середньовічні двері, відколювали ліпнину.

Будинок Віденського Університету відноситься до пам’ятників середньовічної архітектури. А сам університет – один з найстарших у германомовному просторі (за датою створення – 1365 рік – він є другий після Карлова університету в Празі).

До обіду в п’ятницю ректор повинен прийняти рішення – уступити заколотникам чи піти на крайні міри й викликати поліцію, щоб та очистила будинок від бунтівників і відновила нормальний хід занять.

Однак, таке рішення може послужити приводом для відставки Вінклера.

Самі студенти своїх позицій не здають і мають намір принаймні протягом п’ятниці утримувати їх.