Хтось називає збройні дії загонів Муктади аль-Садра бунтом, хтось – повстанням. Але очевидно одне: до стабільності в Іраку ще дуже далеко. Україна, яка свого часу підтримала союзницьку коаліцію, перебуває в двох кроках від голосування у парламенті можливого виводу своїх військ.

Якщо рік тому лише комуністи, соціалісти та Блок Юлії Тимошенко проголосували проти відправки українського батальйону в Ірак, то наразі за виведення українських миротворців готова також проголосувати і “Наша Україна”, пояснюючи зміну своєї позиції тим, що в Іраку насправді не виявилось зброї масового знищення. Отже, парламент цілком спроможний відкликати миротворців.

Виникають питання: наскільки насправді залежать українсько-американські стосунки від участі або неучасті українського батальйону в союзницькій коаліції? Чи дійсно реальною є загроза терактів Аль-Каіди на території України через присутність у Іраку?

Казахстан вже оголосив, що забирає своїх миротворців у кінці травня. Інші учасники коаліції коливаються щодо подальших дій. Більше того – однозначної оцінки ситуації не мають самі Сполучені Штати. Вчора Джон Керрі, кандидат від демократів на посаду Президента США закликав Джорджа Буша визнати операцію в Іраку невдалою. Західна преса все частіше вдається до паралелей між іракською кампанією та війною у В’єтнамі.

У Тимчасовій урядовій раді Іраку почалися відставки непопулярних та невпливових урядовців, призначених американською адміністрацією. Тим часом навколо священних для мусульман міст Наджафу та Куфи тривають бої. Радикали під проводом Муктади аль-Садра вимагають від Японії покинути Ірак у три дні, інакше трьох заручників-японців обіцяно спалити живцем.

Сьогодні Токіо та Вашингтон оголосили про боротьбу з шиїтськими радикалами до переможного кінця. США та Японія стоять на тому, що поступатись терористам, або навіть будь-якому жорсткому тискові на себе – це дозволяти опонентові повірити у власні сили та ефективність своїх дій. З іншого боку, за свідченнями агентства Франс-прес, солдати з різних країн світу не надто натхнені перспективою загинути на чужій землі через, можливо, не до кінця продуману стратегію керманичів коаліції. Адже протиставленні сили силі далеко не завжди веде до миру.

“Важко зрозуміти, чому США забороняли газету аль-Садра? Вона, звичайно ж, закликала до насильства, але газету ніхто насправді не читав, - написала сьогодні французька “Монд”. – Навіщо було оголошувати ордер на арешт аль-Садра через звинувачення у вбивстві, коли жодного суду з цього приводу не було і не могло відбутися, а питання це можна було б спокійніше поставити у липні, коли Ірак мав відновити свій суверенитет? Чому було заарештовувати шиїтського муллу Мустафу аль-Якуба у розпал релігійних свят?” На думку часопису, всі ці складні питання підштовхують іракців до спрощених висновків: американці їх не поважають, вони звикли все вирішувати тиском та диктатом. А подібні настрої – найкращий живильний грунт для пропаганди екстремістів.

Французи кажуть, що провідний урок річного адміністрування США в Іраку – це усвідомлення, що найбільші вороги Америки, ісламістські радикали, насправді віднайшли найкращого союзника в самій Америці. Точніше – у чиновниках з адміністрації Буша, котрі не бачать власних помилок і не пощо не хочуть їх визнавати та виправляти.

А які ж уроки для України, котра спробувала розіграти іракську карту в своїй зовнішній політиці? Найперший – що участь у коаліції не рятує від критичного погляду на Київ з боку Штатів, де не лише Буш впливає на пріоритети зовнішньої політики. Другий висновок – що обіцянки вигідних контрактів з відновлення іракської економіки не втілюються самі собою, і щоб домогтися їх, потрібно мати трохи більше козирів, і зокрема – довіри і поваги до своїх керманичів на міжнародній арені. І, нарешті, третій, очевидний урок – в світі більше немає місць, де можна було б збудувати свій національний хутір, поза впливами чужих проблем. Взаємозалежність зміцнюється блискавично і невідворотно.

----------------------------
В тему:

Зовнішня релігійність + ринковий утилітаризм


Війна — це бізнес

Зброя масового обману

Війна проти Іраку: витоки зради

Війна без кінця

Єврейські еліти США штовхають цю країну до армагеддону

Брудні справи апологета “нового американського століття” Річарда Перла

Глухий кут міжнародної юриспруденції