Єдиний телеканал, який відважився подати прекрасну соціальну рекламу – мабудь за свій же рахунок – був “Новий”. У рекламі у день перемоги стоять два ветерани – один у радянській військовій формі, інший – у формі УПА. До них підходить дівчина років 25-ти і дарить кожному ветерану по букету тюльпанів. Після цього ветерани ніяковіють і подають один одному руки.

9 травня – це день перемоги у Великій Вітчизняній війні для одних українців; день відважного спротиву окупації – для інших. У центрі й на сході єдиною альтернативою знищенню “неарійських” слов’ян було приєднання до радянської армії. Така служба розцінювалася як героїчна, і такою була. На заході, сотні тисяч партизанів вели боротьбу і проти фашистів, і проти військ НКВД.

УПА можна звинювачувати у співпраці з фашистами. Радянській армії можна закинути захист більшовицького режиму. Ні перші, ні другі звинувачення не є тими, що “відновлюють історичну справедливість”. Українці у другій світовій були такими якими були.

Сьогоднішня воля до перемоги – це воля до перемоги над Кучмою, Януковичем, Медведчуком, Тигипкою, Кирпою і іншими спів-учасниками режиму. Сьогоднішня ненасильницька війна – проти анти-демократичного режиму. Як пише один з учасників Вільного Форума Майдану:

“Мій один дід загинув під час війни. Другий помер від ускладнень він поранень після закінчення ІІ Світової. Тому мені не байдужі ці події, це свято. А причина війни, передусім у байдужості. У неспроможності тодішньої громадськості зупинити диктаторів на їх шляху до влади. Тому, сьогодні як ніколи, після фашистького свавілля у Мукачевому, українське суспільство має зупинити сучасних гітлерів, гебельсів та герингів з СДПУ(0). Та перемогти політичний кримінал та бандитизм!”

Найкраще що могли б зробити ветерани – допомогти молоді – таким самим якими були вони у 1940-х – здобути перемогу. Цього року.