Колись у дитинстві я шукав кімнату кривих дзеркал, щоб посміятись. Пізніше, коли зростав, міркував, де знайти правду, щоб зрозуміти, чому все так у цьому світі несправедливо... Нам завжди бракує чогось справжнього, істинного, тієї парадигми, на яку хочеться рівнятися, до якої треба прямувати.

У радянській школі нам давали різних героїв для наслідування — Павлика Морозова, приміром, або Павку Корчагіна, та змінилися часи і цінності, і виявилося, що на місці цих “героїв” і “образу епохи” — пустка. І така ж сама пустка — у світогляді.

Ось уже 13 років, як Україна виборола незалежність і відкинула стару епоху, а ми й досі не виробили справжньої і світлої життєздатної української ідеї. Ба навіть більше того — ми не міркуємо над тим, які процеси нині відбуваються у планетарному суспільстві, які закономірності виявляють себе на сучасному міжепохальному зламі. Ми лінуємось знати, куди суне людство і яку роль у цьому русі має відіграти Україна...

У цьому розумінні “Арійський стандарт” Ігоря Каганця можна вважати надзвичайно вчасною і доречною світоглядно-суспільствознавчою подією. Автор знайшов у собі сміливість сказати правду і дав поживу для роздумів над запитаннями, які мучили нас усе життя. Розкриваючи суть глибинних цивілізаційних рушіїв (зокрема через діалектично суперечливі взаємостосунки різних рас і народів), всесвітні закономірності природно-суспільного поступу, циклічний характер людської історії, він зрештою підводить нас до думки про чільну духовно-світоглядну роль України у нинішньому Великому Переході планетарної спільноти до якісно нової епохи...

Коли я читав книгу “Арійський стандарт” у Римі, її в моїх руках побачив Джуліо ді Ніколаїс — відомий журналіст-філософ, який закінчив свого часу католицький університет. Він якось інтуїтивно одразу ж збагнув суть “Стандарту”. Останніми роками Джуліо ді Ніколаїс досліджує феномен українських козаків, демократію Запорізької Січі. Він дивується, чому багато ідей Пилипа Орлика були втілені в конституціях Франції і США, але відсутні в конституції унезалежненої України. Джуліо вірить, що коли у світі знатимуть про феномен козацтва, а також відкриють загальні знання про етно- і відповідно цивілізацієтворчі процеси, що відбувалися протягом тисячоліть, то людство знайде шляхи до подолання сучасної кризи і успішного дальшого поступу.

Отим-то Джуліо ді Ніколаїс і студіює зараз за допомогою перекладача книгу Ігоря Каганця і дякує авторові за його висновки, а також і за дібрані й усукупнені воєдино численні факти і гіпотези з різних галузей цивілізацієзнавчих наук...

--------------------------------
В тему:

Нова книга Ігоря Каганця “Арійський стандарт”

Свій, своєму, про своє

Геноцид всесвітнього зла. Рецензія на книгу “Арійський стандарт”

Стратегія Четвертої хвилі