Просування війни на захід Європи зупинила рішучість українців, але мало, хто в Європейському союзі розуміє небезпеку, яка виходить зі сходу, і ще менше є таких, які готові на це реагувати, говорить генерал Жан-Поль Перрюш, колишній генеральний директор Військового штабу Євросоюзу в Брюсселі, відповідальний за виконання військових аспектів Європейської політики безпеки та оборони.

Нині він є почесним президентом «ЄвроДефенс-Франс», пан’європейської асоціації вищих цивільних та військових чиновників, а також ділових людей, зацікавлених у питаннях європейської оборони. Випускник Інституту передових національних оборонних студій у Парижі і колишній заступник командувача сил НАТО в Косові, нині є також стратегічним консультантом та членом Стратегічної консультативної групи Атлантичної ради США.

З генералом Перрюшем ми зустрілися минулого тижня у Парижі під час засідання комісії «Правда, справедливість і відновлення миру між Росією та Україною, спільно з Європейським союзом», яка об’єднала українських, російських та європейських інтелектуалів, правозахисників, представників церковних та світських організацій у пошуку тривалих умов миру між Росією та Україною, Росією та Європою - повідомляє Радіо Свобода. 

– Війну, що точиться на території України, в результаті якої загинуло вже понад 13 тисяч людей, на Заході евфімістично називають «конфліктом на сході України». Як Ви розумієте, що там відбувається?

– Я вважаю, що можна говорити про дестабілізацію цілої України через агресію Росії, яка продовжує вважати колишні території Радянського Союзу «своїми». Тому Росія веде агресивну політику щодо цих країн по периметру своїх кордонів.

Не маючи достатньою військової потужності для того, щоб підкорити ці країни військовим шляхом, і враховуючи свій власний досвід війни проти ворожо налаштованого населення в Афганістані і досвід інших країн, наприклад досвід США у В’єтнамі, – Росія усвідомила, що єдиний спосіб підкорити ці країни – через російськомовне населення, що живе на територіях цих країн. Це – російський ресурс, бо їх можна спрямувати проти урядів їхніх власних країн та їхніх інституцій. Це те, що відбулося у Придністров’ї в Молдові, у Грузії в районах Абхазії та Південної Осетії, а тепер в Україні – в Криму і на Донбасі.

Військові сили у такому випадку не є першочерговим засобом, але Росія використовує військові інструменти для того, щоб підтримати російськомовне населення цих країн проти їхніх урядів. Таким чином Росія створює і поглиблює нестабільність у сусідніх країнах. Думаю, що нині ситуація вигідніша для Росії, ніж попередні, бо Росія завжди мислить у категоріях територіальних захоплень – чим більша територія Росії, тим величніша є ця країна. Я думаю, що це не так, але боюся, що пан Путін зі мною не погоджується.

Це – те, що сталося на сході України, де Росії вдалося дестабілізувати територію, де живе багато російськомовних громадян України. В результаті Київ не контролює частини територій України, і це неприйнятно не лише для Києва, але і для міжнародного співтовариства.

Мері - Я з України

Що робити?

Три правила тотальної війни:

Правило 1. Вся правдива інформація в Україні, вся журналістика подається тільки українською мовою. Всі російськомовні громадяни України чудово розуміють українську мову, а якщо їм треба, то непогано нею говорять. Серед іншого, це зменшує витікання інформації, оскільки мешканці РФ погано розуміють українські тексти, а розмовну мову майже не сприймають. З другого боку, це збільшує довіру між українцями – мова працює як засіб ідентифікації.   

Правило 2. Вся інформація російською мовою в Україні розглядається як московська пропаганда. Це одразу відсікає московські інформаційні війська, які на 99% працюють російською мовою.

Правило 3. Українці застосовують російську мову виключно для впливу на Росію. Тобто переносимо війну на територію противника і робимо це гарною російською. Росіянам буде цікаво дізнатися про те, як Москва паразитує на Росії, як грабує природні багатства народів РФ, воює проти русскіх націоналістів і є тюрмою народів.  

Vidverto - Боротьба