Одного жовтневого дня 1959-го року, опівдні, одна з празьких радіовисилень (якщо не помиляюся, “Влтава”) повідомила про смерть лідера української еміґрації Степана Бандери. А в міжчасі, опівдні Бандера ще жив. Загинув він за кілька годин. На сходах власної мюнхенської домівки, коли аґент КҐБ Богдан Сташинський “вистрелив” зі спеціяльно виготовленого пристрою отруйний газ. Убивство Бандери Москва вважала подвигом. Голова КҐБ Алєксандр Шелєпін переказав Сташинському, що Хрущов операцією вельми вдоволений, і нагородив убивцю бойовим орденом. А того, що празькі аґенти трошки випередили події, ніхто навіть не помітив. Ніхто не помітив й того, що смерть Бандери не була природньою. Про ці подробиці світ дізнався аж згодом, коли Сташинський утік до Західньої Німеччини.

Це все пригадалося мені недавнього вересневого дня, коли начальник генерального штабу російської армії Юрій Балуєвський запевнив світ, що віднині Кремль, поборюючи чеченський тероризм і за кордоном, удаватиметься до нових методів, які, на думку російського генерала, “добре забуті „старі“.

Отже, вперед, Сташинські! По ордени!

Слова Балуєвського є посереднім свідченням того, що всі його попередники, присягаючись, що ліквідація Бандери були останнім політичним убивством, яке організували каґебісти, нахабно брехали. До речі, він і сам бреше не менш нахабно. Кремль не збирається “вдаватися до нових методів”, він до них уже вдався. Замах на колишнього чеченського президента Зелімхана Яндарбієва – ось він. Той, хто пам’ятає мюнхенські (Степан Бандера, Лев Ребет) замахи, може сказати, що за цей час московські виконавці “мокрих справ” дещо втратили кваліфікацію. Там усе було шито-крито, причина смерти лишилася таємницею і для німецьких експертів, а в Катарі – вибух, арешт атентатників... Одно слово, скандал. Однак не поспішаймо з висновками. З кваліфікацією у нащадків Сташинського все гаразд. Просто Москві був потрібен саме театралізований скандал. Яндарбієв не являв для неї жодної небезпеки. Усунути його по-мюнхенськи, тобто тихо, це – ні вари, ні пари. А з усіма тріллерними ефектами – інша річ. “Знай наших!”, як мовить давня російська приказка. Знай, що ми і своїх не пожаліємо (судіть і кидайте за ґрати!), аби порахуватися з ворогами. Має катарська історія і ще один нюанс. Той самий, через який генерал Балуєвський нічого не второпає, якщо ви закидатимете йому брехню. Засадничий принцип усіх російських (читай: совєтських) владоможців – спочатку бий, а потім попереджай. Катар позаду... От генерал і попереджає.

На жаль, не всі (а серед “не всіх” і деякі найкращі знавці російсько-чеченської проблематики) сприймають повищі попередження цілком правильно. Так, Петра Прохазкова (Preventivni zabijeni, Lidove noviny, 10. 09. 04.), відштовхуючись від генеральської заяви, починає аналізувати, яка країна могла б потрапити під превентивний удар Москви. Аналіза сама по собі блискуча, але... Але аналізується не все те, що має на думці російський генерал. Проблема полягає в тому, що у Прохазкової нормальна людська, а не російсько-генеральська логіка. Ким є для Прохазкової її опонент? Начальником генерального штабу. Генеральний штаб – мозок армії. Тож від неї і чекаймо на удар. Однак Балуєвському підлягає ще й ҐРУ (Ґлавноє Разведовательноє Управленіє), яке мало і має свій підрозділ “мокрих справ”. Саме на нього натякає він, кажучи про “добре забуті „старі“ методи. ҐРУ, як і КҐБ, зберегло в себе десятки науково-дослідних закладів, фахівці яких знають, як тишком-нишком зігнати зо світу небажаного ім’ярек. Так, щоб смерть виглядала природньо. Так, щоб ні до чого не докопалися ні празькі, ні паризькі, ні лондонські експерти... Уявляю газетні заголовки: “Чеченський терорист N. сконав на серцеву недостатність у Томаєровій лікарні”...

Останньо онуки і правнуки “залізного Фелікса” сподобали автомобільно-аварійні сценарії, поширивши їх на цілий постсовєтський простір. Гадаю, не без консультацій з відповідним науково-дослідним закладом. Чим насамперед характеризується той самий п р о с т і р? Украй поганими дорогами. А дороги? Ніким не обмеженою швидкістю. Якщо вашу “аварію” спляновано у спеціяльній авто-шляховій лябораторії, ніщо вас не врятує. Як не врятувало сотню небажаних політиків, громадських діячів, журналістів, підприємців. Авто зударяється з тою чи тою перешкодою – це також превентивний удар. Один з тих, які обіцяє російський генерал Юрій Балуєвський. А тому і зганяє мені сон з очей аварія, яка сталася нещодавно не там, не в п р о с т о р і, а на карловарській дорозі. Чимало в ній сценарного. А людина, яка загинула, працювала в Росії. А людина, яка загинула, покинула Росію за обставин не надто веселих. А людина, яка загинула, завдавала свого часу нищівних ударів по так званій російській гордості. Загалом, була людиною, яку годі купити. У теперішній Росії цього задосить, щоб стати небажаним.

А празькій аґентурі ҐРУ-КҐБ не вперше випереджати події.


----------------------------------------------------

В тему:

Образ і подоба ворога. Наслідки теракту в Беслані.

Трупи терористів підкинули в школу у Беслані

Російські телеканали дуже налякані