Те, що рішення парламенту, яке фактично перекреслює постанову про невизнання результатів виборів, було поза усіма миротворчими планами, свідчить хоча б реакція міжнародних посередників, які відразу знову оголосили про прибуття до Києва.

Опозиція вкотре заявила про мобілізацію, однак згодилася почекати. З одного боку ініціатори голосування у 232, хотіли продемонструвати, що досі можуть контролювати парламент, а це демонстрація сили. Янукович демонструє готовність йти до кінця, навіть перед засіданням у середу він вирішив зібрати у своєму штабі провладні фракції, очевидно, аби дати останні настанови.

З іншого боку, така поведінка влади лише розізлила опозицію і людей на вулиці. Тепер опозиція просто змушена ставити жорсткіші умови, і у разі їх відмови йти на радикальний варіант.

Але виглядає, що Ющенко зробить все, уби таки узгодити “мирову”. Отож варіантів вирішення кризи декілька.

Варіант опозиції, який, найімовірніше, погоджений з міжнародною спільнотою. Схема може виглядати приблизно так. Влада погоджується на переголосування, або на третій тур. Опозиція, задля компромісу, погоджується на голосування політреформи, але ведення її в дію з 2006 року. Таким чином, Ющенко отримує більше ніж ймовірний шанс стати президентом після переголосування другого туру, Кучма отримує політреформу та гарантії. Схема, схоже, дістала підтримку президента Квасьнєвського, який заявив у Варшаві про план із 5 пунктів, головним з яких є переголосування. Однак, ця схема абсолютно не влаштовує Януковича. Він чудово розуміє, що шансів на перемогу за умови переголосування у нього не має. І прем”єрську посаду йому також ніхто гарантувати не буде, як і перемогу його партії у 2006.

Тому Янукович запропонував свій план. В ньому аж три варіанти: варінта перший – переголосування у Луганській та Донецькій областях, де за твердженнями опозиції було найбільше порушень. У результатах такого переголосування, особливо після чергової “інформобробки” мешканців цих областей телеканалом Україна та російськими ЗМІ, можна не сумніватися. І це не може бути показником по Україні, де у всіх регіонах застосовувався адміністративний тиск.

Варіант другий: Янукович Президент, політреформа, Ющенко прем”єр. Такий план має головну ваду – йому не вірить опозиція, оскільки жодних гарантій його виконання Янукович надати не може. І ще Янукович не хоче визнавати факт фальсифікації виборів.

І третє: Янукович пропонує повторні вибори, у яких ні Ющенко, ні Янукович не братимуть участі.

Власне цей план на сьогодні найбільше влаштовує і Леоніда Кучму. Кучма може оголосити про те, що конфлікт зайшов у глухий кут, закони порушили обоє кандидатів і запропонувати “нульовий варіант”.

Далі оголошуються нові вибори, влада виставляє більш поміркованого кандидата, наприклад, Литвина, і переконує людей, що це найкращий варіант, який забезпечить подолання протистояння. Далі відбувається голосування за політреформу, прем”єрську посаду обіцяють Ющенку, хоч таємно можуть пообіцяти Януковичу. У цього плану є своя вада – він не може задовольнити тих людей, які вже другий тиждень живуть на вулиці і хочуть, аби ця влада пішла.

Є досить оптимістичний варіант, який поділяють прихильники опозиції – Верховний суд скасовує результати голосування на дільницях, де були порушення, голоси перераховуються із врахуванням цього і тоді перемогу присуджують Ющенку. Але цей варіант не може влаштувати людей на Сході, адже тоді їх волевиявлення буде просто перекреслене. Для них значно прийнятнішим є переголосування, яке дозволить їм побачити, чого хоче більшість українців.

І, нарешті, є ще радикальний варіант, прихильників якого не так багато у стані опозиції, однак, який залишається у разі зриву усіх переговорів. Для його реалізації потрібна серйозна підтримка армії, та готовність йти на жертви. Цей варіант найбільш ризикований – оскільки немає гарантії швидкої “здачі” влади, і він наштовхнеться на жорстку протидію з боку регіональних еліт. Для їх вгамування будуть потрібні знову таки дуже жорсткі та непопулярні дії, і навряд чи Ющенко до них готовий.