Можна згадати зовсім свіжий - досить локальний - але в той же час показовий приклад: керівники провідних американських авіакомпаній звернулися за підтримкою до держави, передбачаючи, які важкі часи їх очікують (скорочення обороту пасажирів, ріст цін на паливо і т. д. і т. п.). У таких умовах без державного фінансування компанії цілком ймовірно виявляться на грані банкрутства.

Це лише маленький штрих. Схоже, що багато провідних американських економістів, що займають ключові посади при нинішній адміністрації, зуміли по цих штрихах намалювати загальну картину, але не змогли переконати Буша у високій імовірності настання найпотужнішої кризи, в умовах якого утримати економіку США, навіть підживлювану війною, буде практично неможливо.

Серія відставок «економістів при Бушу» говорить багато про що. Пішов Харві Питт, директор Федеральної комісії з цінних паперів і бірж; пішов Лоуренс Линдслі, радник з економіки, пішов Пол О'ніл, глава Казначейства США. Тепер настала черга Гленна Хаббарда - головного радника Білого дому з економічних питань.

Очевидно, що при подібному розкладі мова йде не про особисті симпатії чи антипатії. Причини такої специфічної кадрової кризи в оточенні Буша можна бачити в небажанні сучасного батька боротьби з антитероризмом рахуватися як з об'єктивною реальністю, так і з правилами і законами існування та розвитку економіки.

Очевидно і те, що немає чітких розрахунків витрат на проведення воєнної операції в Іраці (що цілком пояснюється рядом факторів). Як немає в Білому домі повного і єдиного розуміння, які конкретні наслідки очікують економіку країни відразу ж з початком операції, не говорячи вже про різні варіанти розвитку подій (спершу військові орієнтувалися за 48 годин узяти Багдад, тепер плани розтяглися по термінах від цих двох діб до трьох місяців, що реальніше, але неоднозначно).