Вчора іракське телебачення показало вісім скривавлених американських трупів та 5 солдат, зокрема, поранену афроамериканку, яких було захоплено під час боїв біля Насірії. Прямо перед камерою було проведено їхний допит; вони назвали свої імена, номери жетонів та свої рідні міста. Президент Буш закликав Президента Хусейна дотримуватись положень женевської конвенції про віськовополонених і ставитись до них гуманно, підкреслюючи, що США саме так поводяться з іракськими бранцями.

Попередні повідомлення про масову здачу іракців в полон виявились “качкою”. В полон потрапили переважно іракські прикордонники. За офіційними даними, американці зараз утримують приблизно 40 військовополонених іракців. Їх тримають на різних кораблях, поки для них побудують місця утримання на суші. Їх не очікує доля талібів – тюрьма на Кубі – бо вони є офіційно військовополоненими і підпадають під дію женевської конвенції.

У неділю багато західних інформаційних аґенств повідомили, що союзники захопили “величезний” завод із виробництва хімічної зброї біля міста Неджеф (приблизно 160 км на південь від Багдаду). Але сьогодні вночі офіційний представник американського командування спростував цю інформацію. “Повідомлення ЗМІ є передчасними, - заявив представник Пентагону майор Джеймс Кассела. – Але ми шукаємо.”

У той же час американці продовжують переконувати всіх, що Хусейн таки має заборонену зброю. Бо ж це є головним приводом до війни. “Я не маю сумнівів, що ми знайдемо зброю масового ураження, але не треба думати, що це відбудеться завтра” – заявив генерал-полковник Джон Ебайзед сьогодні зранку на брифінгу на командному пункті в Катарі. Цікаво, якщо американці не знайдуть хімічної чи бактеріологічної зброї, то що вони зроблять? Підозрюю, що вони зроблять вигляд, нібито така зброя була.

Ще до початку війни американці нав’язували всім думку, що оперативні дані воєнкорів з поля бою є надоб’єктивні, мовляв, он-лайн трансляція не може брехати. Як наслідок в телерепортажах постійно показують танки, що їдуть кудись по пустелі, солдати, що лежать на землі і кудись стріляють (чи то війна, чи навчання, чи то шоу перед телекамерою...). Все це супроводжується текстом, що відверто пройшов через фільтр військової цензури. Інколи дивує, що в репортажах CNN і BBC (головні постачальники відеозйомки і, нагадаю, власники ексклюзивного права на зйомку штурмування Басри) зустрічається “нарізка” з кадрів, які вже бачили напередодні.

Між тим навколо цих повідомлень постійно виникають чутки та “неперевірені дані”, які постачають якісь невідомі джерела. Подібні дані потім заперечують офіційні представники Пентагону (як у випадку з заводом хімічної зброї). Арабські та деякі інші інформаґенства дають трохи іншу інформацію, але вони спираються на представників іракського командування та керівників Іраку. А ці дані також не завжди відповідають дійсності.

Схоже, що у амерканців не спрацював якийсь фактор, на яких вони дуже сподівались на початку війни. Можливо, вони очікували на заколот всередині іракського керівництва, можливо на масову здачу іракців у полон, можливо ще на щось. Принаймні в перший день після обстрілу Багдаду оголосили Хусейна мертвим. І виникло деяке затишшя. Але після того, як живий Хусейн виступив по телебаченню, обстріл міста поновився. Лише протягом ночі із суботи на неділю по Багдаду було випущено понад 500 крилатих ракет та скинуто понад 1000 бомб. Бомбардування продовжувалось і всю неділю. І вже сьогодні зранку надходять повідомлення про потужні вибухи крилатих ракет та бомб, переважно у західній частині столиці Іраку.

Протягом перших двох днів війни ППО Іраку не випустили жодної зенітної ракети. Літаки та гвинтокрили союзників або бились самі, або, можливо, були збиті вогнем зенітної артилерії (на озброєнні ППО Іраку знаходяться, зокрема, зенітні артилерійські установки “Шилка”). Радіолокаторні станції також вимкнено – бо інакше їх би вже було знищено. Зате було включено понад 300 фальшивих радіолокацційних джерел, на які й наводились ракети союзників. Тобта тактика макетів, добре опрацована ще у роки другої світової віни, виявилась ефективною і в наші дні.

Американське суспільство дуже чутливе до загибелі американських солдат за кордоном. (Зокрема, ми пам’ятаємо, як американці фактично втекли із Сомалі.) У минулу іракську компанію загинуло 293 американські солдати та близько 500 було поранено. Британці втратили 24 загиблих та 10 поранених. “Буря в пустелі" продовжувалась 43 дні (з них бойові зіткнення продовжувались 4 дні, а більшу частину операції союзники активно бомбардували іракців). Тобто коаліція втрачала в середньому по 7 загиблих та 11 поранених на день.

За перші 4 дні цієї кампанії загинуло 18 американців та 18 британців (це за офіційнимі данимі союзників. Ірак називає більші цифри). Тобто по 9 чоловік на день, що вже більше попередньої кампанії. На скількі днів таких втрат вистачить терпіння американського суспільства?

При тому слід враховувати, що втрати будуть наростати. “Бліцкриґ”, якій планували союзники, схоже, не вдався. Вбити Хусейна не вдалось, масової здачі іракців в полон не відбулось. 51-а дивізія, про здачу якої в полон “протрубили” на початку війни, продовжує битись на північно-західних околицях Басри. Вчора зранку всі західні телекомпанії в прямому етері демонстрували бої за Умм-Каср. Це при тому, що за ці дні вже тричі повідомляли про його захоплення. А виявляється, що місто продовжує боротись.

Боєздатні іракські частини відходять ближче до Багдаду, але залишились мобільні загони, які проводять тактику “голкових уколів”, що постійно затримують пересування американців.

Тепер західні аґенства заговорили про те, що Багдад оборонятимуть елітні частини іракської армії, зокрема, Республіканська гвардія. Другий найнебезпечний супротивник – це елітні загони Фідайен кількістю близько 15 тисяч бійців, підпорядковані одному з синів Саддама Хусейна. І бої з ними будуть набагато важчі боїв на кордонах. Тож скільки вояків втратять союзники під Багдадом? І на якій цифрі знаходиться “порог чутливості” американського суспільства?


В тему:

Головна тактика війни – пропаганда

Знищення Багдада як попередження всім іншим

Війна в прямому етері