Уряд В.Януковича став першим кабміном, що відверто порушив багаторічний політико-ідеоголічний баланс між Сходом та Заходом України. Досі офіційний Київ ухилявся від однозначної оцінки як ряданської спадщини, так і ролі ОУН-УПА. Нині ж, санкціонувавши на державному рівні святкування ювілею вождя УРСР В.Щербицького, гуманітарний віце-прем’єр Д.Табачник, водночас, влаштовує розслідування використання державних коштів на недержавне відзначення у Львові 60-річччя Української Повстанської Армії.

Перенесення нової “гуманітарної політики” на галицькі землі почалося зі звернення до Д.Табачника комуніста І.Герасимова від 13 лютого. Член фракції КПУ та голова Ради Організації ветеренів України скаржився, що на аналогічний запит попередник нинішнього віце-прем’єра, В.Семиноженко, “обгрунтованої відповіді” не дав, а відповідь заступника голови Львівської облдержадміністрації М.Мельника, “мала більш політичне забарвлення і була спрямована на виправдання заходів молодіжних програм Львівщини і бюджетних витрат на них”. Сам же лист І.Герасимова, окрім вражаючих граматичних помилок, має яскраво тенденційний політичний характер та типово радянську ідеологічну забарвленість. Занепокоєння І.Герасимова викликав “провакаційний характер” розповсюджених львівською “Молодою Просвітою” двох політичних плакатів “Ми пам’ятаємо. УПА 60 років” та “Наша свобода – їхня кров. УПА 60”, що, на його думку “за мету мали пропаганду в молодіжному середовищі міфів про сумнівну героїку національно-визвольних змагань українців за власну державу”. “Не випадково, - пише І.Герасимов, - 60-річчя УПА не було відмічено, як державне свято. І в цьому був ценз” (малося на увазі, мабуть, сенс). Лист І.Герасимова разом із урядовим розпорядженням щодо розслідування (№ 9678 від 3 березня 2003 р.) порушених у ньому проблем був надісланий Д.Табачником до голови Львівської облдержадміністрації М.Янківа. Сам факт направлення такого урядового розпорядження може поставити питання про ліквідацію інших “провокаційних” місцевих особливостей Західної України – пільг ветеранів ОУН-УПА, яких місцеві обласні ради прирівняли до ветеранів війни тощо.

І це не перша підтримка урядом комуністичних ініціатив. У лютому цього року саме Д.Табачник вперше на державному рівні та із залученням Мінкультури, Мінфіну, Мінекономіки, Мін’юсту, Держбуду, Держкомінформу тощо втілив мрії комуністів щодо широкомасштабного святкування ювілею В.Щербицького - вождя УРСР, рушія русифікації та переслідування української інтелігенції.

Щоправда, тоді протести громадськості, зокрема, виступ Л.Лук’яненка у Верховній Раді, проголошення альтернативної прес-конференції “Державне відзначення Щербицького: назад до епохи репресій та русифікації?” та намірів подання судових позовів колишніх дисидентів за образу честі та гідності на Д.Табачника – спричинили деяку розгубленість урядовців. Так, жоден з них, на відміну від журналістів, не з’явився на державну прес-конференцію “з нагоди 85-річчя від дня народження В.В.Щербицького”, заплановану Д.Табачником в Українському Домі 14 лютого о 14 годині.

Як відомо, попередник Д.Табачника вже робив спробу в травні минулого року залучити росіян до перегляду підручників з історії України. Ця ініціатива В.Семиноженка зазнала краху, наштовхнувшись на загальноукраїнську кампанію протесту – збір підписів під “Відкритим Листом українських істориків, інтелігенції та представників громадськості проти політичного перегляду історії”. На сайті “Майдан” було опубліковано більше тисячі підписів науковців та представників інтелігенції з усіх областей України. Критика дій В.Семиноженка стала провідним гаслом під час пікетування націонал-демократичними силами Адміністрації Президента та Кабінету Міністрів напередодні Дня Конституції 2002 р. Тоді ж, на Банковій, від А.Матвієнка пролунав перший натяк на плани щодо нового наступу опозиції восени. Обурення науковців щодо “узгодження історії” підтримали В.Ющенко, І.Плющ, А.Матвієнко, а також В.Кириленко та інші депутати, які підписали відповідний депутатський запит. В.Семиноженко змушений був відступити та відмовитися від російсько-української групи для формування нових підручників з історії - Кабінет Міністрів видав документ (№ 1/10 – 1918 від 05.11.2002), де йшлося про те, що “З огляду на неоднозначний резонанс у суспільстві щодо даної проблеми, видається за оптимальне не створювати тепер групу…”

Годі сумніватися, що санкціоноване згадуваним розпорядженням уряду В.Януковича розслідування фінансових витрат на святкування ювілею УПА у Західній Україні матиме не менш гострий суспільний резонанс та політичні наслідки, ніж невдала спроба “узгодження” підручників з історії.