Голодомор

Вшановуючи пам'ять українців, які були знищені кривавим радянським режимом у двадцятому сторіччі, необхідно не лише зрозуміти причини і наслідки геноциду українців, а й розкрити геополітичні реалії, що призвели до масових вбивств за етнічною ознакою.

Стаття аналізує масштаби винищення українців у XX столітті, оцінюючи загальну кількість жертв голодоморів та репресій у понад 15 мільйонів осіб. Автор доводить, що радянська влада систематично фальсифікувала статистику населення, щоб приховати реальні наслідки штучного голоду та каральних акцій. Використовуючи математичні моделі, дослідник обчислює колосальні втрати українського генофонду, які призвели до загибелі майже кожного другого етнічного українця. У роботі також розглядається політика планового заміщення вимерлих українських сіл переселенцями з Московії. Підсумкова теза наголошує, що непокараний геноцид повторюється, тому порятунком для нації є відродження історичної пам’яті та націоналізму.

Як можна стерти історію цілої нації? Часто відповідь криється не лише в масштабних трагедіях, а й у тихих, непомітних маніпуляціях – наприклад, у зміні однієї цифри в шкільному підручнику. Радянська книга, видана 1931 року, наводить таблицю з даними про національний склад СРСР. І там, серед інших, міститься надзвичайне число – 81 195 000 українців.

Голодомор 1932–1933 років був ретельно спланованим актом геноциду українського народу, організованим радянською владою. Автор розглядає роль переписів населення у приховуванні справжніх масштабів трагедії та наводить власні розрахунки, що оцінюють втрати у понад 10 мільйонів осіб. У статті викриваються відповідальні особи, зокрема Сталін, Каганович та Молотов, а також критикується міжнародна спільнота за тогочасну байдужість. Особлива увага приділяється зв’язку між минулими злочинами та сучасною російською агресією, наголошуючи на важливості історичної пам'яті. Непокарані злочини мають тенденцію повторюватися, тому встановлення правди є питанням виживання нації.

Сьогодні, як і кожного року у четверту суботу листопада, вшановуємо пам’ять жертв голодомору. Згадаймо мільйони померлих українців о 16:00 хвилиною мовчання та запаленою свічкою у вікні своєї оселі. Маємо також пам'ятати, що наша боротьба зі злом, яке уособлюють кацапи, продовжується й зараз.

25 листопада у 90-ті роковини Голодомору, який насправді є геноцидом українців, в Успенському соборі Києво-Печерської лаври в Києві відбулася спільна молитва. Участь у ранкових поминальних заходах взяли також закордонні делегації: Президент Латвії Едгарс Рінкевичс, Президент Швейцарії Ален Берсе, Прем’єр-міністр Литви Інгріда Шимоніте, голови та члени іноземних парламентів, представники дипломатичного корпусу.

Згідно з новими даними, зібраними експертами з прав людини, за кілька місяців до того, як Путін віддав наказ про вторгнення, Росія активно готувалася викрасти запаси українського зерна та заморити українців голодом.

«Більшовики – це не банда розбійників, що напала на російський народ. Більшовизм є не зовнішнім, а внутрішнім для російського народу явищем, його тяжкою духовною хворобою, органічною недугою російського народу. Більшовизм є лише відображенням внутрішнього зла, що живе в нас… Він є лише галюцинацією хворого народного духу» (Микола Бердяєв, російський філософ).

"Сьогодні Британський парламент справедливо ухвалив рішення визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом. Ми сподіваємося, що це хоч якось допоможе вшанувати пам’ять мільйонів українців, заморених голодом. Ми стоїмо за наших друзів в Україні".

Вчергове згадуючи Голодомор 1932-1933 років, відкриваєш для себе нові невідомі сторінки історії тих років, коли Україна остаточно потрапила до кліщів СРСР. Комуністична партія та керівництво СРСР не хотіли миритися з українським заможним селянином. У лютому 1930 ЦК КП (б) почала кампанію ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації.

Я прошу Господа очищення і звільнення від страху – від демона, що не дає нам повірити у власні сили, у власний корінь, у власне національне «я», що народжене і завжди народжується цією чудовою землею.

«Голодомор є класичним прикладом радянського Геноциду. Найдовшого і наймасштабнішого експерименту з русифікації. А саме – винищення Української Нації» (Рафаїл Лемкін, автор терміну „Геноцид“).

Війна українців з московитами триває вже 800 років. Геноцид тридцятих був лише одним епізодом цієї війни, де українці катастрофічно програли. Двадцять перше сторіччя має стати сторіччям наших перемог.

На основі архівних документів, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та закордонних науковців автор відтворює драматичну картину повсякдення українського суспільства в епоху Голодомору.

Петицію на сайті німецького Бундестагу про визнання Голодомору в Україні 1932-1933 років геноцидом, яка з'явилася у травні цього року, зібрала понад 56 тисяч підписів. Таким чином вона набрала більше мінімальної необхідної для розгляду кількості підписів. 21 жовтня документ обговорювали на відкритому засіданні петиційного комітету Бундестагу, членами якого є 28 депутатів із різних фракцій німецького парламенту.