Ісус Хрестос

Досліджуючи сенс вчення Ісуса Хреста, хід його заснування і наступного розгортання, доходимо висновку, що за всім цим стояла кровно споріднена група з особливими психофізичними якостями. Ця група володіла високими знаннями і організаційними можливостями, тому діяла надзвичайно рішуче, творчо, точно, сміливо і енергійно. Вона несподівано «виринула на поверхню» в Галілеї у 30 році, а після досягнення мети безслідно зникла, не залишивши після себе могил зі своїми фізичними тілами.

Активне довголіття дозволяє поєднати енергійність молодості з досвідом зрілості. Це необхідна умова формування ефективної еліти, спроможної подати особистий приклад і очолити перехід людства до постіндустріальної суспільно-економічної формації.

У нинішніх «канонічних» перекладах Євангелія розповідається, що Ісус з апостолами використовували човен, тобто маломірний безпалубний плавальний засіб, який можна підняти на берег силами екіпажу. Проте такий переклад не відповідає тексту Доброї Новини і змісту описаних подій.

Ідіть, отже, по всьому світу і проповідуйте Добру Новину всьому сотворінню і зробіть учнями усі народи, оновлюючи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам доручив. Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку.

Цю дату добре знала рання церква як у Римі, так і в Константинополі. Так, архіваріус папи римського скіфський (український) чернець Діонісій Малий (475—550 рр.), опираючись на документи, власні розрахунки і широко розповсюджене передання, стверджував, що Воскресіння відбулося в неділю 25 березня 31 року — на 31 році життя Ісуса.

Дитяча домівка Ісуса, можливо, була під монастирем Сестер Назарету в Назареті. Так вважає археолог Кен Дарк. Майданчик розкопок, що був під монастирем, відомий з 1880 року, але на цьому майданчику ніколи професійно не проводилися розкопки, поки у 2006 році за це місце не взялися археологи проекту «Назарет археологічний».

Це один з яскравих проявів Арійської традиції постійного освячення себе і всього, що нас оточує. Поєднання обох свят підтверджує те, що аріохрестиянство (аріянство) було органічним продовженням, розвитком і підняттям на вищий рівень народної (язичницької) традиції.

В багатьох людей періодично виникає бажання перетворити себе чи простір навколо себе. І зразу постає питання: ?як це практично вчинити. Очевидно, для цього треба володіти деякими навиками і докласти зусиль. Певно тут є якийсь стрижень, навколо якого все і обертається.

Перевагою перехідного періоду є можливість кілька разів святкувати ті ж самі свята. 25 грудня 1 року до н. е. у галілейському Назареті в затишній батьківській хаті народився Ісус Хрестос – оновлювач Арійської традиції, засновник громади нових аріїв. Сьогодні святкуємо цю видатну історичну подію за Юліанським календарем. Радіємо!

25 грудня 1 року до н. е. в галілейському Назареті в теплій і затишній батьківській хаті народився Ісус Хрестос – Син Божий, боголюдина (хрестос), оновлювач Арійської традиції, засновник громади нових аріїв.

Кожного року навесні православні, католики і протестанти відзначають найбільше свято свого релігійного календаря. Його називають по-різному: Воскресіння, Пасха, Великдень. Що воно означає? Це одне свято чи «три в одному»? Здавалось би, дитяче запитання, але не поспішаймо з відповіддю.

Ця вишукана багатоходова спецоперація була блискуче реалізована в самому центрі богоборського світогляду. Все було зроблено настільки несподівано, стрімко і потужно, що навіть безпосередні учасники подій ще довго не могли зрозуміти, що ж власне відбулося і до яких глобальних наслідків приведе.

Це один з яскравих проявів Арійської традиції постійного освячення себе і всього, що нас оточує. Поєднання обох свят підтверджує те, що аріохрестиянство (аріянство) було органічним продовженням, розвитком і підняттям на вищий рівень народної (язичницької) традиції.

Згідно з іудохристиянською пропагандою, Він вознісся на 40-й день після воскресіння. Натомість святий Іриней Ліонський свідчить, що Ісус тривалий час жив після воскресіння, і що цей факт у ранній Церкві був загальновідомим. Яка версія переконливіша?

Люди, які носять розп’яття, роблять це з найкращих почуттів. Проте насправді вони прогинаються перед силами зла і поширюють навколо себе негативні емоції, дух поразки. Вони тягнуть себе і оточуючих у Простір страждань, а потім дивуються, чому такі бідні й нещасні.