Що це таке: Мікронації вважають себе незалежними державами, хоча їх не визнають уряди інших країн і міжнародні організації - найчастіше, вони навіть не підозрюють про їх існування. Зазвичай мікронації створюються однією людиною або невеликою групою людей в якості політичного експерименту, філософського висловлювання або просто заради екстравагантного розваги. Деякі мікронації існують виключно в інтернеті, інші - намагаються розжитися власною територією. Всі вони стверджують, що претендують на який-небудь великий шматок Землі в реальному світі.
Приклад мікронації: Самий розхожий приклад — Сіленд (Sealand). Це колишня артилерійська платформа, яка знаходиться в нейтральних водах недалеко від берегів Великобританії. Нею в даний момент керує князь Майкл I.
Хто їх створює: Звичайні люди з усього світу, які намагаються запропонувати альтернативу існуючим формам держави. Між реальними країнами завжди є якийсь антагонізм - наприклад, як зараз між Росією і Заходом. Подібні протистояння можуть тривати століттями. Творці мікронацій хочуть уникнути цього антагонізму, бо втомилися брати участь у вічній політичній грі.
Навіщо вони потрібні: Мікронації - це фактично експериментальний стартап, місце для експериментів і проявів індивідуальності. Це спосіб людського самовираження і прояву автономії. Не варто романтизувати мікронації або говорити, що вони пропонують рішення у вигляді кращого світу, але це частина важливої тенденції. На них варто дивитися як на цікавий феномен - це і критика традиційних політичних структур, і спроба вибратися з існуючої реальності.
Два типи мікронацій: Частина мікронацій є віртуальними. Вони не претендують на землю, існують виключно в інтернеті або в уяві кількох людей. Деякі, втім, вважають своїми «володіннями» спальню творця. Інші мікронації, навпаки, існують у форматі реальних спільнот на реальній території. Прикладом може служити згаданий вище Сіленд або фермерське господарство Хатт-Рівер в Західній Австралії.
Мікронаціі можуть мати безліч форм і сповідувати найрізноманітніші політичні та філософські погляди. Багато з них є монархіями, хоча бажання бути королем не варто сприймати серьйозно - це скоріше форма протесту. Проголосити себе монархом в країні типу Нідерландів чи Швеції - значить поставити себе в якості альтернативи королівській сім'ї. Крім монархії дуже популярні різноманітні ліві спільноти. Але в цілому все залежить від волі і поглядів творця - мікронація може бути абсолютно будь-якою. Ось як побудувати свою власну:
У фундаменті завжди повинна лежати міцна ідея. Візьмемо, наприклад, мікронації лівого спрямування. Це відмінна можливість для соціалістів, у яких немає широкої суспільної підтримки. Ці люди не хочуть залишатися маргіналами і створюють свої мікронації, це їх маніфест. За моїми спостереженнями, в основному такі проекти складаються з чоловіків, яким подобається поговорити. Це щось на зразок клубу дебатів і любителів книг. І насолоджуючись згодою між собою, вони намагаються сформулювати нову соціалістичну утопію.
Для деяких мікронацій - це гра. Якось після однієї з лекцій до мене підійшов хлопець і запитав: «От ми говоримо один з одним по-ельфійськи. Ми можемо створити мікронацію, засновану на мові?» І я сказав: «Це виключно ваша справа». Насправді, у багатьох мікронаціях є елемент ескапістської гри: ви живете фантазією, ви ототожнюєте себе з іншим казковим світом. Це такий перформанс. Але я не знаю, якою може бути стратегія і майбутнє у такого мікродержави.
Приклад: Віртландія
Віртландію заснували в 2008 році після конфлікту в Південній Осетії. Автори, що приховують свої справжні імена, вважають, що нинішня держава не рятує людство від загибелі в результаті воєн і конфліктів. Як рішення вони запропонували створення в інтернеті міжнаціонального співтовариства, яке володіє всіма атрибутами державності і згодом може стати нацією і в офлайні.
Якщо мікронація складається з кількох молодих людей, що сидять у своїх спальнях, це буде просто нежиттєздатна маргінальна культурна форма. Але якщо такі спільноти стають популярними, якщо люди починають ідентифікувати себе з ними, у таких мікронацій є шанс. Навіть якщо вони просто існують в інтернеті.
Ваші прихильники повинні розділяти ваші погляди. Ви самі вибираєте конституцію і форму правління, але інші повинні бути лояльні до цих ідей. Тільки тоді вони будуть по повній вкладатися в проект. Справжні мікронації формуються через практику спільного будівництва нових державних інститутів і власної бюрократії.
Можливість вибору ідеології і форми правління - найцінніше, що мікронації можуть запропонувати. У звичайному світі більшість з нас не має такої можливості.
Навіть якщо у мікронації є своя територія, вона не обов'язково є проблемою для держави. Мікронації можуть бути просто своєрідним типом експерименту, інновації, пожвавлення людської і політичної волі. Деякі мікронації хочуть діалогу з владою для донесення до них своїх ідей. Як, наприклад, австралійська Імперія Атлантіум під управлінням імператора Георга Другого. Вони використовують мікронацію для того, щоб активно критикувати політику, і таким чином привертають антиглобалістів і прихильників лівої ідеї з усього світу.
Приклад: Фландренсіс
Іноді мікронаціі не просто взаємодіють з офіційною владою, вони звідти і ростуть. Державу Фландренсіс створив бельгійський студент Нільс Вермерш, який працює в одній з міських рад. Для нього мікронація стала чимось на зразок моделі міськадміністрації, в рамках якої молоді люди вчаться ухвалювати рішення і планувати розвиток території. Фландренсіс випускає власні марки і претендує на шматок Антарктиди.
Мікронаціі проводять Олімпійські ігри. Їх ініціатор - творець Молоссії (одна з найстаріших віртуальних держав). Це показує, що мікронаціі зацікавлені в самих різних формах альтернативного управління. Або подивіться на Polination, конференцію представників мікронацій - це майже як ООН, тільки на іншому рівні. При цьому треба розуміти, що все це не спроба поступово з мікронацій перетворитися на реальні держави. Це скоріше викликано бажанням розвинути свій власний тіньовий світ з власними офлайн-справами, не більше того.
Приклад: Талосса
Мова теж може бути основою для існування мікронаціі. Приклад - Королівство Талосса, одна з найвідоміших мікронацій. Її творець Роберт Бен Медісон в певний момент придумав свою мову, талоссанську, яка налічує вже кілька тисяч слів. Більшість жителів Талосси якщо й не вільно спілкуються цією мовою, то принаймні можуть сказати «привіт» або «бувай». Талосса регулярно проводить спеціальні фестивалі в штаті Мілуокі, де громадяни говорять вигаданою мовою, влаштовують змагання і просто добре проводять час.
Економічне функціонування мікронацій може розвиватися різними способами. Це залежить від того, чим вони будуть займатися. У жителів Христианії в Копенгагені є свої паспорти і місцеві гроші. Є інші містечка в Італії чи Британії, які також намагалися експериментувати з подвійною валютою. В основному мікронаціі намагаються пропонувати якійсь додаткові послуги - випускають пам'ятні поштові марки, продають громадянство і дворянські титули
Приклад: Сіленд
Конституційна монархія Сіленд активно торгує паспортами, грамотами, кружками та монетами. У минулому Сіленд спробував побудувати на належній мікронації артилерійської платформі захищений інтернет-хостинг - втілення лібертаріанських та анархістських фантазій про вільне поширення інформації. Ідея закінчилася провалом.
Джерело: Николай Овчинников: 5 шагов по созданию собственной микронации
Мій коментар.
"Народний Оглядач" вже писав про два приклади мікронацій:
Москаленко й Дирда створили Чернігівське сударство
Оранія. Чорні повинні залишити місто
На сьогодні ТГ є типовою віртуальною мікронацією з власною концепцією, мовою (Сенсар), віртуальною валютою, оф-лайн активністю тощо. От тільки цілі та амбіції у ТГ набагато масштабніші за інші мікронації. Чи вдасться їх втілити у життя — покаже майбутнє. А поки що треба уважно вивчати досвід інших мікронацій, щоб уникнути їхніх помилок.
До речі, варто ще почитати: «Делиться надо» (рос. мовою).
Творимо нову цивілізацію!
Comments
Чудова стаття! Один з висновків: замість того, щоб закликати інших до творення нової української нації, треба оголосити себе нацією і діяти як нація.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Саме так! Мікронація - це модель, альтернативна існуючій. Якщо ця модель вдала - то вона перетворюється на таку собі "Оу-націю" (націю-яйце), яка має шанс стати зародком нової нації і замінити собою стару модель.
Творю, отже існую.
Кілька років тому,було бажання пожити у Христианії(Копенгаген)..Ровери ремонтувати вмію,там це одна із головних професій..
Стаття гарна і зрозуміла..Думаю,що основною рушійною силою для створення таких утворень є те,що люди вбачають у кожній державі насильницькі методи керування суспільством..Можливо просто Людина-Гравець робить те що їй по душі,закони і кошти дозволяють,чому б ні..
Вірю в те, що розумію.
Частина мікронацій виникає саме тому, що "влада їх не чує", через що намагаються створити альтернативні форми. Це дійсно така собі Гра - на виокремленій території (або реальній, або віртуальній), зі своїми правилами. Більшість з них так і залишаться іграми. Але деякі можуть стати реальністю.
Судячи з відгуків в інтернеті, Христианія вже перетворилась фактично у туристичний об'єкт. Гра затягнулась.
Подібні ігрові "республіки" є в багатьох містах, наприклад митецька республіка Ужупіс у Вільнюсі.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Ужупіс
Або Мондсивитанська республіка в Лондоні тощо.
Творю, отже існую.
Це людські ігри людей, які не здатні нічого змінити в реальному житті реальних націй. Звичайно ж, це є формою протесту проти відсутності СОЦІАЛЬНИХ ЛІФТІВ. Пане Василю, розкажіть хоч щось про ХРИСТИЯНІЮ!
Зате вони багато чого змінили у власному житті. Це вже добре. А щодо зміни життя націй, то, можливо, вони й не ставили таких цілей.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Доброго дня пане Анатолій..Я особисто не був у Христианії..Один мій товариш там провів деякий час..Тож я знаю про це місце лише по розповідям та з інтернету.Потім запал зник туди їхати..
Вірю в те, що розумію.
Дякую про Хатт-Рівер я вперше дізнався.
Через глюки випадково кинув двічі по 4 гали, хоча хотів лишень один раз по 4=(
Якось своєму другові пропонував заснувати нашу спільну експерементальну валюту, так у нього одразу же в голові виникла думка про фальсифікацію купюр.. О_о Ото і живи з таким менталітетом серед людей..=І
А мрію я про свою нову валюту вже з декілька років, от тільки я не вмію фотошопити для того щоб зробити дизайн і їх віддрукувати=) опісля чого і на нари прилягти за кримінал=) позаяк у нашій державі цей вид діяльності є забороненим=))
Майбутнє за електронними валютами. Кожен мобільний телефон - це гаманець.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
І це пане Миро дуже печально!
Коли золото замінили папірчками, тоді по справжньому були багатими ті у кого в наявності є золота, далеко ходити не треба, у Яника при собі було золото? Було! Ну і ось він його із собою і взяв, тим самим і послабивши нашу гривню. А тепер нам хочуть нав"язати електронні гроші по все тій же самій схемі як із золотом. А саме по справжньому буде багатий той у кого в наявності буде готівка, позаяк електронні кошти є прикріпленими до готівки..
Ну але це якщо з позиції економіки міркувати, а якщо з позиції езотерики то тут іще печальніше буде із такими коштами..
Головним чинником забезпечення валюти є довіра до неї користувачів. Поява електронних грошей означає, що будь-яка спільнота може випускати власні гроші. Для цього не потрібно нічого друкувати. Треба лише мати телефон і софт. Це дуже добра новина!
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Гаразд поясніть мені тоді свою логіку випуску власних електронних грошей по відношенню мною наприклад щодо покупки ноутбука?? Конкретизую, чи матиму я змогу на випущених власних електронних коштів придбати собі ноутбук та інші товари імпортні товари які в Україні ще понад 300 років певно що вироблятися точно не будуть??? Якщо так, то це буде вкрай приємно)) Сів собі сотник і розпорядився випустити 1 млн. електронних коштів, і опісля того взяв собі та й придбав цілий контейнер ноутбуків для своїх підданих. Аж приємно так відразу же стало з такої позиції стосовно майбутньої фінансової електронної політики ТГ=)</blockquote>
Продавець може продавати на Ярмарку свої товари за гали і купляти за виручені гали інші товари. Якщо потрібного товару нема на нашому ринку, то він може купити те, що є, продати за долари (вебмані, євро чи іншу валюту) і купити те, що продається за ці гроші.
Наприклад, на Ярмарку можна купити "Арійський стандарт" і продати за гривні. За них купити ноутбук. Це непрямий спосіб конвертації галів у гривні.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Це все зрозуміло! У такому разі мої вищі коментарі про печальність електронних коштів все ж була вірною, позаяк якщо я наприклад вкладу всю свою готівку в електронні гроші (гали) то потім щоби мені їх обналічити мені доведеться чекати якийсь час поки знайдеться людина з готівкою яка захоче придбати який не будь товар..
Тим не менш одне скажу, електронні гроші дійсно вже давно практикуються у просторі нета, та проте запроваджувати їх чи то пак агітувати їх до заміни держ. готівкого грошового обігу, це все одно що людство у свій час відмовилося від золота взамін на паперові гроші які на той час точно так же само активно агітували під перспективним розвитком економіки..
Тому плюси є точно так само як і мінуси, а отже знову ж таки варто усе детально підрахувати перш ніж починати масову агітацію:)
А подивіться но сюди, панове!
Це не "з тієї ж опери", що й про гроші?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Повернув 4 гали.
Творю, отже існую.
Дякую!
Володю, браво! Ти останнього часу перевершуєш себе! Де ти береш такі чудові матеріали???
Просто я дивлюсь на життя у комплексі. :-)
А найближчим часом (коли буде вільний час) я збираюсь перекласти українською мовою кілька матеріалів з системи освіти та електронного урядування.
Творю, отже існую.
Подібне утворення є і на півдні Африки - Оранією зветься ця біла спільнота. У Фейсбуці її можна знайти за посиланням - Orania Beweging. Зі спілкуванням, щоправда, напряжно - африкаанс призабув. Треба їх на українську присадити.
Хай буде!
Кілька років тому в "НО" був матеріал про Оранію:
https://www.ar25.org/node/13063
Також гуляли чутки, що нібито хтось з пострадянських лідерів запропонував їм переселитись усією громадою до своєї країни.
Творю, отже існую.
І дійсно непогана ідея - тамтешнім білим зараз там непереливки жити, як вони самі називають, - в умовах демоциду. Переселення до розчищеного від "колорадів" Донбасу стане для них наче земля обітня. І до зміни часового поясу звикати не прийдеться - і у нас, і у них один час.
Хай буде!