Хвала зернятку — цілителю

У Книзі Буття написано: «І сказав Бог: «Ото даю вам усілякі рослини, які розсівають зерно по всій землі, і всяке дерево, плоди якого мають у собі насіння: для вас будуть вони їжею» (1:29).

Біблійна дієта наших прапрабатьків, яка складалася з ягід, фруктів, зерна злакових та бобових культур, горіхів, сприяла довговічності, Мафусаїл, приміром, прожив 960 років.

Примітно, що і в наші цивілізаційні часи збереглися окремі групи людей, яких ми називаємо довгожителями, адже їхній земний вік становить 100 та більше років. Це абхазці, що живуть в горах Кавказу, індіанці Наваха, хунзи. Спробувати розгадати їхні секрети довголіття намагаються вже протягом багатьох років.

Чим харчується найвідоміше племя довгожителів

Найбільше відомостей є про мешканців маленького королівства Хунза, що в далеких малодоступних Гімалаях, яких неодноразово відвідували американські лікарі-дослідники у ХХ столітті. Так ось прибульців вразило, що хунза – здорові, сильні, активні люди, до 80-100 років зберігають гарне самопочуття, ясний розум, серед них немає калік, і, що найбільше здивувало, - вони не знають «хвороб цивілізації», зокрема пухлинних. Подивували і надзвичайна кількість абрикосових дерев, що росли там, і шанобливе ставлення до них, адже, як виявилося, плоди їх були головною їжею.

Доктор А. Банік згадував, що коли провідник запропонував йому з’їсти кілька абрикосів, він поласував м’якоттю, а кісточки кинув на землю. Супутник підняв їх і запропонував спожити, сказавши, що це найліпша частина фрукту. Кісточки хунза ніколи не викидають, їх їдять як десерт після сніданку, висушують і вичавлюють з них густу олію, яку використовують для підсмажування, освітлення, лікування забитих місць. Жінки племені виглядали років на 20 молодшими проти свого віку завдяки тому, що змащували цією олією шкіру та волосся.

Окрім абрикосів, хунза харчувалися гречкою, просом, проростками бобів та гороху, різними ягодами, тобто насінням (адже на них теж є малесенькі насінини), в яких вчені виявили значний вміст нітрилоцидів – природних речовин, які розкладаються на молекули вільного ціаніду водню та цукру (ще в меню були салат-латук та ріпа). Із групи нітрилоцидів американський біохімік Ернст Кребс у 1952 році виділив речовину, яку, як природну нетоксичну, розчинну у воді, додатковий харчовий фактор, відніс до вітамінів і назвав вітаміном В17, чи лаетрілом. Вітамін В17 не визнаний офіційною медициною, тому його називають псевдовітаміном.

Вітамін В17 — “майстер на всі руки”

Однак ця речовина є в складі 1200 різних рослин і плодів, причому природа розмістила їх скрізь: від Арктики до Африки. Особливо багаті В17 гіркий мигдаль, абрикоси, персики, вишні, терен, сливи - ядра, різні трави (суданська трава).

Міститься вітамін і в плодах малини, ожини, смородини, агрусу, журавлини, чорниць, суниць, айви, яблуні, груші, винограду, волоських горіхів, а ще в неочищеному рисі, ячмені, сорго, просі, гречці, житі, бобах, сочевиці, горохових стручках, кукурудзі, лляному насінні, амаранті, селері, гичці буряків, листі черемхи, молодих пагонах горобини. Оскільки цей вітамін мало вивчений, імовірно, він є в складі насіння багатьох городніх та дикорослих культур: коріандру, кмину, фенхеля, чорнушки тощо.

Молекула вітаміну В17 складається з 1 одиниці ціаніду, 1 – бензальдегіду, 2 – глюкози. Ціанід та бензальдегід отруйні, та в складі молекули вони хімічно зв’язані й нешкідливі для людини. Доктор Кребс вважає, що розімкнути їх може фермент-розмикач, який є тільки в раковій клітині і у великій кількості. Тож коли В17 (він ще дав назву лаетріл) потрапляє в таку клітину, ціанід та бензальдегід розмикаються, дія їх збільшується стократно, й отрута вбиває її. Тому дослідник вважав В17 природними протипухлинними ліками.

А на здорові клітини вітамін діє по-іншому: ціанід під впливом сірки перетворюється на безпечну речовину, яка є природним регулятором кров’яного тиску, а також активує виробництво кровотворного вітаміну В12, червоних кров’яних тілець. Бензальдегід у нормальних клітинах окиснюється й перетворюється на бензойну кислоту, яка володіє протиревматичними, болезаспокійливими, антисептичними властивостями. Ці обидві речовини під впливом секретів слини та шлункових взаємодіють із мікрофлорою, запобігають накопиченню газів, що спричинені «цивілізованою» їжею; крім того, нападають на бактерії в роті, запобігаючи розпаду зубів та неприємному запаху в роті.

Ще вітамін В17 зміцнює імунітет, профілактує серцево-судинні хвороби, регулює діяльність клітинних мембран, виводить з організму шлаки. Ось який працьовитий!

Не володіючи знаннями про наявність в абрикосових кісточках вітаміну В17, стародавні лікарі знали їх як ефективний засіб лікування в разі захворювань дихальних шляхів та нефриту. У Стародавньому Китаї кісточки додавали в спеціальні емульсії та креми для заспокоєння надсадного кашлю в разі бронхіту, трахеїту, кашлюку, лікування шкіри, суглобів.

Зважаючи на існування вже відомих та прихованих для нас на сьогодні через недостатню вивченість властивостей вітаміну В17 та досвід так званих нецивілізованих народів і природної медицини, можна зробити висновок, що будь-яке зернятко тих плодів природи, що ми вживаємо, – наш друг, помічник, лікар, і не топтати його потрібно, а берегти й використовувати собі на здоров’я. Адже цілком достовірна теорія, що кожна хвороба – це хронічне порушення обміну речовин і її можна вилікувати, тільки віднайшовши чинники його налагодження, тобто постачивши організмові те, чого йому бракує. А насіння - це справжній «магазин» природи, адже в ньому, крім В17, закладено багатющий комплекс біологічно активних речовин, щоб маленька насінинка була спроможною виростити рослину, навіть могутнє дерево.

Кожне зерня корисне по-своєму

Тепер торкнімося користі того насіння, що нам доступне повсякчас. Серед продуктів здорового харчування насіння льону, соняшнику, гарбузів, кунжуту, маку посідає третє місце. І хоч про них писалося неодноразово, доцільно хоч коротко нагадати про деякі їхні особливості.

Мак, льон та кунжут – за вмістом кальцію переважають молоко вдесятеро, тож вони сприяють зміцненню кісток та швидкому зрощенню переломів.

Лляне насіння

Це надзвичайно корисний продукт для здорового харчування, носій омега-3-кислот, антиоксидантів і клітковини. Ліноленова кислота справляє потужну протизапальну дію, пом’якшуючи чи усуваючи запалення в разі ревматичного артриту, астми, екземи, псоріазу та інших запальних процесів.

1 ст. л. насіння містить стільки дієтичної клітковини, скільки півсклянки вівсяних висівок, тому вона добре підтримує нормальну функцію кишечнику, очищає кров.

Впливаючи на рівень холестерину та тригліцеридів (головних «винуватців» атеросклерозу), льон зменшує загрозу виникнення тромбів, тобто розвитку ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, інсульту. Експериментально доведено, що вживання впродовж місяця хліба з додаванням лляного насіння на 8% знижує вміст холестерину в крові.

Лляне насіння вирізняється найбільшою кількістю лігнанів, вони містяться в оболонці, тому вживати його навіть корисніше, ніж лляну олію. А лігнани, як потужні антиоксиданти, справляють антибактеріальну, анти-грибкову та антиканцерогенну дію. У результаті складних наукових досліджень вчені США виявили, що лігнани сповільнюють поділ клітин у деяких пухлинах, нейтралізують рецептори естрогену, надмір яких провокує розвиток раку молочної залози в жінок.

Можна з’їдати за раз 2 ст. л. меленого насіння, посипаючи ним різні страви.

Насіння соняшнику

Н. С. багате вітамінами А та Е, вуглеводами, білком, дубильними речовинами, органічними кислотами. Вітамін Е – це антиоксидант, що запобігає розвитку хвороб серця та раку. Дуже потрібний в разі ослаблення репродуктивної функції, сприяє розвитку плода та нормальному перебігу вагітності; за фіброзно-кістозних новоутворень, порушень місячного циклу; регенерує тканини. Насіння не варто смажити, ліпше їсти підсушене.

Гарбузове насіння

Це насіння славиться як джерело білка ( 100 г дають 54% потреби), корисне для вегетаріанців та сироїдів; вітамінів групи В – справляє заспокійливу дію, допомагає перемагати депресію; цинку, потрібного для вироблення належного рівня статевих гормонів та інсуліну; магнію (підвищує життєву енергію, сприяє зниженню кров’яного тиску, профілактує утворення каменів у нирках, запобігає серцевим нападам) та марганцю (вкрай потрібний для правильного розвитку клітин, належного засвоєння вітаміну В1, заліза та міді, без яких якісне кровотворення неможливе). Споживати корисно до півсклянки на день.

Насіння кунжуту

Має у своєму складі цинк та кальцій, потрібний для наших кісток, а також мідь, марганець, залізо і фосфор (його нестача – це проблеми із зубами, поганий ріст кісток, артрити, захворювання нирок, порушення діяльності серцевого м’яза, ожиріння). Окрім того, в ньому містяться дві унікальні речовини – лігнани сезамін та сезамолін. Вони сприяють зниженню рівня холестерину в крові, артеріального тиску та підвищенню кількості тромбоцитів, захищають печінку від ушкодження антиоксидантами.

Порошок з насіння у східній народній медицині використовують як тонізуючий, антисептичний та протизапальний засіб. Тому він має застосування в разі гострих застудних захворювань, хронічного бронхіту, кишкових кольок, гепатиту, нирковокам’яної хвороби, як проносний та глистогінний засіб.

Насіння граната

Не поспішайте його випльовувати Н. Г., не варто(!), адже в ньому виявлено багато антиоксидантів, зокрема вітамін С, поліфеноли, калію, клітковини. Тож зрозуміло, що зернятка запобігають розвитку хвороб серця та раку. А ще вони дуже корисні для кісткової системи: знижують прояви артриту в хрящових тканинах, знижуючи інтенсивність запалення та ураження хряща.

Насіння кмину

Завдяки багатому хімічному складу, споживання кмину корисне в разі спазмів органів травлення та судин головного мозку. Воно стимулює імунітет, поліпшує функцію печінки, сприяє підвищенню лактації, розширенню судин, виділенню сечі, засвоєнню важких і жирних страв, діє як добрий вітрогінний засіб, посилює апетит, знижує бродіння в органах травлення, зменшує біль у разі катару та виразки шлунка.

Насіння коріандру

Н. К. входить до складу жовчогінного, проти геморойного та проносного чаю, має антисептичні та болезаспокійливі властивості. Тому в народній медицині його використовують у разі захворювань печінки й жовчного міхура та застудних, геморою, для збудження апетиту, поліпшення травлення, стимуляції виділення молока, як протиглистний, заспокійливий засіб у разі істерії та судом.

Насіння амаранту

Н. А. називали золотим зерном Бога в стародавніх цивілізаціях і вживали для зміцнення духу і тіла, вважаючи, що воно сприяє створенню нації надлюдей. Воно менше маку, на одній рослині може вирости півмільйона зернин. І вони покриті твердою оболонкою, яка легко розтріскується під час підсмажування. Насіння смаком нагадує горіхи, його варять чи розмелюють і додають у страви, в борошно для випікання хліба. Амарант славиться білком: його удвічі більше, ніж у рисі та кукурудзі, разом узятих, тому це дуже хороший продукт для тих, хто не вживає тваринних білків.

Окрім того, насіння багате важливими амінокислотами та клітковиною, що зменшує ризик виникнення атеросклерозу, хвороб серця, варикозного розширення вен, геморою, раку.

Насіння винограду

Н. В. багате природними антиоксидантами – вітамінами Е, А, ліноленовою кислотою та поліфенолами, тому може запобігати появі серцево-судинних проблем: зростанню рівня холестерину в крові та підвищенню кров’яного тиску. Феноли запобігають тромбоутворенню й знижують інтенсивність запальних процесів.

Робота, опублікована в журналі «Канцерогенез» (Carcinogenesis) 24 січня 2012 року, показала, що екстракт насіння винограду вбиває клітини плоскоклітинного раку, не зачіпаючи здорові клітини. 

За передбаченнями статистики, близько 12 000 чоловік помре від пухлин області голови та шиї в цьому році в США, а в усьому світі - близько півмільйона. 

«У своїх дослідженнях на мишах ми побачили досить вагомий ефект», - каже Раджеш Агаруол (Rajesh Agarwal, PhD), дослідник з Ракового центру Університету Колорадо (University of Colorado Cancer Center) і професор у Школі фармації Скаггс (Skaggs School of Pharmaceutical Sciences) . Він нагадав про те, що розвиток раку в чому залежить від здатності здорових клітин попереджати ушкодження. «Ракові клітини швидко ростуть. Це не єдине, але обов'язкове їх якість. Коли складається ситуація, котра заважає їх зростанню, вони вмирають », - зазначив він. Професор також розповів, що екстракт насіння винограду створює саме такі умови, які створюють несприятливі умови для росту. «Якщо говорити конкретно, то насіння винограду ушкоджують молекули ДНК ракових клітин (шляхом підвищення кількості активних сполук кисню) і блокує шляхи їх відновлення (як це видно по зниженню кількостей ділень)». 

Також вчені виявили відсутність токсичності екстракту насіння виноградних кісточок для самих піддослідних мишей. Таким чином, виноградні кісточки вбивають ракові клітини, не пошкоджуючи здорові клітини. 

«Я думаю, суть в тому, що ракові клітини мають дефективні шляху розвитку і стають дуже вразливими, якщо на ці шляхи впливати», - каже Агаруол. Він додав, що це не поширюється на здорові клітини. Учений сподівається, що в його лабораторії пройдуть клінічні випробування екстракту насіння винограду.

Звісно, у нашому вжитку є безліч овочів, фруктів, ягід, про властивості насіння яких просто немає можливості розповісти. Але ж кожне з них має свою користь для людського організму. Тож не викидаймо насіння динь, кавунів, кабачків, патисонів, груш, персиків, слив, фенхеля, гірчиці, слід підсушити їх, і воно згодиться, особливо взимку.

Найліпше насіння – сире

Відомо, що найбільше користі для організму принесе сире зерно, адже під час термічної обробки воно втрачає багато корисних властивостей. А сире зерно можна зробити приємнішим на смак, ліпше засвоюваним, якщо його намочувати чи подрібнити на порошок. Слід узяти до уваги, що зацукроване, підсолене, смажене, глазуроване насіння (це ж стосується горіхів) своєї первісної цінності вже позбавлене.

А от проросле – це супержива їда, адже там концентрація біологічно активних речовин збільшується в рази. Окрім того, в ньому відбуваються складні хімічні процеси, тож це вже на 90% підготовлений для засвоєння продукт, особливо корисний малим дітям, людям похилого віку, вагітним. Пророщувати можна зернові: жито, пшеницю, овес, ячмінь, кукурудзу, просо, а також інше насіння: люцерни, гірчиці, редьки, кунжуту, льону, гречки, гарбуза, соняшнику, сочевиці, сої, гороху, квасолі, амаранту, нуту тощо. Другого-третього дня пророщену живу їжу можна споживати сирою або підсушувати її і перетворювати на порошок, так довше збережеться.

Проростки можна додавати до різних готових страв: супів, каш, рагу, салатів тощо.
А можна вживати як самостійну страву.

Рецепти

(перейти за цим посиланням)