06.03.2015 - 13:44
- Visits: 0
- Hits: 0
Крила
Світ:
Вдихни на повні груди Світла
І крила свої підійми.
Там, де сяє твоя зірка,
Кидай усе, туди лети.
Забудь минуле і людей,
Що долю темную сплели
Із павутиння, що з ідей,
Про грішность вольної людини
Та рабство божої дитини...
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Зверніть увагу
Кращий коментар
Опубліковано Явсе Світ 7 March, 2015 - 22:19 посилання
Дякую пане Анатолій за відгук..На жаль я не розбираюся у формах і розмірах віршів..і чомусь не хочу у ці правила вникати..пишеться як пишеться..не маю на рахунок цього ніяких амбітних бажань..Якщо знаєте як мене поправити на краще,то будь-ласка підказуйте і я виправлю...
Вірю в те, що розумію.
Comments
Цю твою публікацію, Василю, легко помітив на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ. Ідея вірша хороша, а форму-розмір треба поправляти. Маєш гал від мене за персональну творчість.
Дякую пане Анатолій за відгук..На жаль я не розбираюся у формах і розмірах віршів..і чомусь не хочу у ці правила вникати..пишеться як пишеться..не маю на рахунок цього ніяких амбітних бажань..Якщо знаєте як мене поправити на краще,то будь-ласка підказуйте і я виправлю...
Вірю в те, що розумію.
Друже Василю, все там добре з розмірністю! Твори далі, рухайся-вдосконалюйся!
Друже Анатолію, Ти тільки прочитай у суголоссі з Василевим відчуттям і все стане ДОСКОНАЛИМ!
Наприклад, "І крила своЇ підійми" прочитай "І крила свОї підійми" ;).
РаДій далі, Василю! А ми з тобою, бо ми - БЛИЖНІ!!! :)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Гарний твір - сенсовний!
Щодо розміру й ритму - це відчувається, як ноти, як гармонія у музиці. Гармонія або є, або ні. Але цьому можна вчитися, читаючи хорошу класику. У нас її, хвалити Бога, вдосталь :)
Sapienti sat.
Дякую друзі за гали і коментарі..Можливо із часом навчуся краще обгортати ідеї у слова..Зараз це подібне на джаз....
Вірю в те, що розумію.
ЛІНА КОСТЕНКО
Крила
А й правда.
Крилатим грунту не треба.
Землі немає.
То буде небо.
Немає поля.
То буде воля.
Немає пари.
То будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина?
А що ж людина?
Живе на землі.
Сама не літає.
А крила має.
А крила має!
Вони, ті крила,
Не з пуху-пір'я,
А з правди.
Чесності і довір'я.
У кого – з вічного
Поривання.
У кого — з вірності
У коханні.
У кого — з щирості
До роботи.
У кого - з щедрості
На турботи.
У кого — з пісні,
Або з надії,
Або з поезії,
Або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має.
А крила має!
Святослав Хоробрий