Що найбільше болить кожного українця?

В свій час у свої молоді роки коли я досліджував ці всі питання я зрозумів, що це є марана справа.. Коротко і ясно, запитую ще у ті далекі часи)) у цнотливих дівчат, про те чи хотіли би вони одружитися з таким же самим цнтоливим хлопцем їхня відповідь була чіткою і ствердною. а саме - НІ.. О_О На запитання, а чого так? Відповіді у всіх були трохи різноманітними, але в загальному сенс їхніх відповедей полягав у тому, що вони хотіли б мати вже досвіченого хлопця який знає що потрібно робити з дівчиною уліжку.. О_о Ну і опісля решту декількох соц. опитувань дівчат віком від 17-20 років, мені просто дали загальну картину того що дівчатам взагалі байдуже з ким хлопець мав справи до неї. аби тільки він вже був у неї останньою.. А ще що мене найбільше вразило що порядка 30% тих опитуваних мною дівчат були затято переконеними у тому. що вони повинні дотриматися своєї цнотливості до весілля зі своїм майбутнім чоловіком.. о_о но але вже його фізіологічна чистота їх абсолютно не цікавила..
Хих, за всі свої роки дослідження питання демографії нації, я зрозумів. що це реально втрачені люди з обрізаною пам"яттю своїх пращурів, які в свою чергу таких людей просто напросто виганяли з поселень.. ну і т.д.
Радійте, але найбільеш мене убило те що москальки якби так само як і українки проти багатожонства через що вони забороняють своїм чоловікам мати до 4-ох жінок (що в давні часи можна було мати за певних обставин) але не дивлячись на все це вони сміливо собі закривають очі на їхні позашублі контакти позаяк вони і самі їх мають.. а одна москалька мало того ще й сама у росії шукає другу жінку для свого чоловіка турка..
У нації реально поламана психіка..

А що вважати початком шлюбного життя: штамп в паспорті, вінчання попом в церкві чи ще щось?

Якщо відноситися до шлюбу як до формальності, то це призводить до абсурду оговореного О.Торсуновим. Він наводив приклад США де функціонують спеціальні автомати для реєстрації сімейного стану: хочеш(те) зареєструвати шлюб - засунув(ли) два паспорти - ви одружені; хочеш(те) розвестися - знову два паспорти у щілину і вже "холостяки". :)
!Але важливіше(!) - сердечна тяга один до одного підтримувана Богом і громадою. Вони допомагають витримувати кризові періоди в сім'ї, пам'ятати про відповідальність за власний вибір, дає силу поважати один одного - а значить зміцнювати почуття любові один до одного.

Шлюб (З-ЛЮБ) - це наступний рівень розвитку особи. До шлюбу ми гармонізуємо чоловіче і жіноче в собі. В шлюбі вчимося гармонізувати чоловіче-жіноче у взаємодії через любов. Т.зв. "гражданский брак" - найчастіше виникає від недовіри одне одному, від невпевненості у своєму виборі, або від неоголошених, таємних намірів. В такому випадку жінка не збагачує Рід чоловіка досвідом свого Роду, бо вона не прийнята в його Рід, чоловік її не показує, не фіксує в своєму Роді. Чоловік також не несе ніякої за неї відповідальності, навіть за дітей, народжених в такій сім"ї - в давнину казали: "Чий би бичок не скакав, а теля - наше". Рід жінки піклується такими дітьми. А чоловік і жінка живуть "чорновик" свого життя.
Відсутність віри та совісті народжує ситуації та питання, що піднімаються в цьому матеріалі.
Віра - це свідоме поєднання Прави, Яви і Нави - Розуміння напрямку, виконання руху і перевірки відчуттями того, що відбувається.
Совість - це зв"язок людини з своїм родом. Ні мораль, ні етика, ні навіть закон не можуть домінувати над совістю. В совісті - ключ до призначення і роду і людини в цьому світі.

Ось і дійшли до більш менш загального висновку на рахунок даної тематики..
А саме вчити своїх дітей совісті перед Родом!!!
А на рахунок штамку в паспорті, то ця дана формальність може бути просто гарною нагодою помітити у себе в календарику ще одне сімейне св"ято =)
Так як самий ритуал осв"ячення і т.д. і т.п. з роками (50-80 років) можна чисто випадково і призабути конкретну дату проведення цього ритуала, о ось штамп у пасорті із свідоцтвом реєстрації шлюба, вже аж ніяк не призабудиш якщо воно зберігатиметься належним чином)))

Оформити офіційно відносини - це цілком чоловіча відповідальність. Це його рід потребує подальшого розвитку.
За звичаєм, молоді люди проходили цілу низку формальних, на перший погляд, етапів: знайомство з батьками, заручини, тощо. Але передувало цьому (ще в 12 років) перехід до стану дорослого - нарікання родового імені. З цим іменем дитина вважалася дорослою (починала вчитися бути такою) і отримувала розуміння напрямку розвитку свого роду. Варна не мала значення. Бо діти часто свідомо обирають трохи пізніше, коли спробують. І пара теж має неабиякий вплив на остаточний вибір.

Зачеплена тема є дуже важливою. Колись я в своєму дослідженні про ПОШУК СВОЇХ ПОЛОВИНОК прийшов до висновку, що майже всі біди українські від того, що більшість дітей зачаті без любові. Пан Альберт пише, що КОЛИ БУВ МОЛОДИМ, так, ніби він зараз є 100-літнім старцем. А який із перерахованих вами пунктів заважає вам одружитися? Я постійно спотикаюся об слово ПРИКОЛ. Поясніть, що воно означає?

http://slovopedia.org.ua/57/53407/375616.html

Пане Анатолію, скажіть який сенс одружуватися без любові?
І чи можливо одружитися на любимій коли знаєш, що твоя хвороба тебе може відправити на той світ в будь-який час??

Весела у вас пане Любомире історія склалася із цим словом:)
На рухнок хвороби, то дякую візьму собі на замітку)
Отож без любові й сенсу ніякого немає у тому щоби одружуватися, адже якби була любов. то дійсно і на хвороби би не зважав, і на її займаність, і на все, все на світі би не зважав окрім як того щоби її своєю дружиною зробити))
Так що я сподіваюся. що пан Анатолій вже нарешті зрозумів, що саме мені заважає у тому щоб одружитися))
Крім того я сам народжений в НЕблагополучній сім"ї у плані саме взаємовідносин. а не матеріально там соціаільного. І навіть не дивлячись на свою матеріальну забезпеченість я все одно виріс соціально недаптованим на відмінно від решти матеріально не забезпечених дітей..
Тож я то на собі добре знаю, що це таке коли народжуєш дітей без любові.. Вони немов як кара небесна для такого батька, один лишень тягар і вічні муки за те що бог його обдарував дітьми.. Ех, от я собі і дав слово ще коли був маленьким. якщо одружуватися то тільки по любові) ну або максимум по відвертому взаємному розрахунку, так аби лишень хоч якось підтримати демографію українців..
Тож кому треба то будь ласка до другога варіанта я цілком відкритий якщо знайдемо спільну мову у величезному списку пунктів)))
На рахунок молодості-старості, то це я так люблю жартувати, і цей гумор я знаю що лишень для тих зрозумілий. хто також в моєму і по старшому віці є не одруженим)

""Одинокі матері (не вдови) не можуть отримувати жодної державної підтримки. Жінка не має права порушувати право дитини бути зачатою і народитися в законному шлюбі. ""
Мені здається, що тут палка перегнута. Все винна жінка. Помиляєтесь. Жінки і так виховують дітей без чоловіків, які повтікали і про дітей не згадують. І жінка дитину зачинає на від духа святого, а від якогось, хто втік. Майте мужність, чоловіки, утримуватися від статевих стосунків, то і зачаття не буде. Як в церкві перед попами, жінка-спокусниця, а чоловічий розум де?

Я би зробила навиворіт, винен чоловік, який переспав з жінкою, бо здається, що чоловік перший, хто є активним і шукає жінку. Колись дивно перевернули, і обвинуватили жінку, а дія йде від чоловіка. Якщо жінка свідомо хоче народити, то хоч якусь радість в житті хоче мати, а чоловіка на все життя може і не найти, бо вони бояться. І вони не винні, бо система залякала, матеріальність-злидні наганяють страх. Виховання дівчаток і хлопчиків до 16 років повинне бути правильним, а далі вони вже самі знають.

Було б цікаво почути Вашу думку, щодо того які взаємини, розподіл обов"язків між чоловіком і жінкою мають бути для гармонійного розвитку сім"ї пане Людимир.

Оце пішло справжнє спілкування між українцями! Згоден із Зоріною щодо перегину палиці.