Засновниця соціоніки Аушра Аугустінавічюте має патент на відкриття науки соціоніки. Та ця наука ще досі не визнана академічною. Мало того, у наукових колах соціоніку взагалі не вважають за науку, а студентам, знайомлячи із соціонікою оглядово, говорять, що це лженаука.
Чому ж тоді так багато зацікавлених цією наукою? Чому багато працює різних соціонічних організацій у Росії, Литві, Німеччині, Україні? Істину не заборониш. Але якщо забороняють, то навіщо? Держава підтримує релігію, бо людьми із затуманеним розумом легше управляти. Держава підхоплює психологію, замінивши нею комуністичну ідеологію, адже примушування діяти за певними нормами робить людей зручними і покірними, і такими теж легше управляти. Соціоніка показує людині саму себе – її природний характер, вчить бути самостійною і вільною. О! Такі люди - міркуючі, із здоровим глуздом, люди, які знають і використовують свої можливості і можуть себе відстояти - не зручні для тоталітарної держави...
Тож соціоніка, народившися, розвивається і переживає період становлення і широкого визнання. Але, на жаль, розрізнено. Розвиваючи вчення Аушри, соціоніки-дослідники вносять свій внесок новими теоріями і практичними набутками.
У Києві існує Міжнародний Інститут Соціоніки, кожного року проводяться конференції із соціоніки, а також Клуб Соціоніки, де люди можуть відвідати семінари і поспілкуватися на теми соціоніки. Виділилася окремо школа В.Гуленка.
Головне у соціоніці – вміння правильно визначати соціонічні типи. Методом тестування, діалогу і спостереження цього досягти важко – і спеціалісти прийшли до висновку, що правильно визначити тип можливо лише у 60%-70% випадків. Або поширюється колективне визначення типу, коли пробує визначати група людей, але остаточна думка належить людині, тип якої визначається.
Ствердження спеціалістів Центру Соціоніки, що існують технології візуального визначення типу, які дають 100-відсоткову правильність, сприймається з недовірою.
"Не знаю, типування по зовнішності - можливо в цьому щось є, але наскільки я розумію, тут легко помилитися. Відомі соціоніки завжди йшли зворотнім шляхом - спочатку типували попсихіці, так би мовити, а потім намагалися спіймати якісь загальні закономірності в зовнішності. Враховуючи те, що займалися вони цим неодин рік і не десять, а про якісь конкретні, а не загальні результати ще нічого не чутно, не думаю, що це дуже просто. В неті я чув про декілька шкіл, які типують по зовнішності. Якби була якась загальна закономірність, то їх результати повинні були б бути однакові. Але вони всі, чомусь, різні. Мабуть треба провести серйозну наукову роботу, побудувати якусь теорію, перевірити її на тисячах людей, якщо не менше. Поки що, я про це не чув. У вас є щось схоже на серйозну теорію, чи це лише узагальнення спостережень за різними людьми?” (Андрій).
Андрій не вивчав технологій, книг наших не читав. Теорія є, і це теорія, правильність якої підтверджена практикою. Близько 900 людей, які вдячні за визначення їхнього типу. Ті, хто навчалися, з повагою стверджують, що „Анатолій Гречинський своїми науковими розробками вніс у соціоніку саме те, що не давало їй досі ствердитися і допомагати людям. Правильне визначення типу – не тільки крок до позитивних зрушень, це ще дає змогу складати точні характеристики типів” (Костянтин Іващенко).
„Ви так характеризуєте тип, що я бачу перед собою живу людину! А в літературі цього не знайти... Серед усіх соціонічних шкіл я вибрала для навчання саме вашу і впевнилася, що тільки тут дають конструктивні знання.” (Ірина Крутова).
„Ці технології унікальні. Пізнавши глибше себе і відчувши дуальність, я оздоровився. Соціоніка змінює світогляд і розширює межі пізнання. Дякуючи Вам, я навчився спілкуватися з людьми і просто правильно, приємно, гарно жити” (Олександр Кушнір).
Необхідно об’єднати зусилля науковців в одному напрямку і це можна зробити. Але прикро те, що люди, які зацікавилися соціонікою, відвідавши кілька семінарів, починають вважати, що знають все і вміють визначати соціонічні типи. Такі любителі-соціоніки, визначаючи самостійно себе та своїх знайомих, впевнені у правильності власних спроб і вживаються, прочитавши характеристики, у невластивий їм від природи тип, шкодячи цим перш за все своїй психіці. Неадекватно реалізуючи себе, такі люди стають неприємними для оточуючих.
До того ж, часто люди, цікавлячись соціонікою, не прагнуть дуалізації - основної мети цієї науки - яка веде до гармонізації стосунків а тому й до гармонізації суспільства. Всі науки з'являються і розвиваються для знищення хаосу, прогресу і внесення комфорту у життя людей. Значення соціоніки у цьому сенсі важко переоцінити. Тож чому тоді люди, цікавлячись цією наукою, не використовують її у житті?
Щодо роботи Центру Соціоніки, то тут займаються соціонікою, а не просто спілкуються на теми соціоніки. Дехто дивується, що при визначенні їхнього типу не задаються ніякі питання. Але для візуального визначення питання не потрібні – такий спосіб не має нічого спільного із традиційними методами, які не дають точного результату. Чому – описано у розділі "Визначення типу".
Була якось зустріч з паном Володимиром Єрмаком. Недовга, але цікава розмова про те, що не толерантно подається між соціоніками інформація, що це півбіди, це можна вирішити, звичайно, спільними силами в обговоренні всіх неузгодженостей, і завжди прийти до позитивного результату на користь науці, людині, суспільству. Біда у тому, що соціоніки паплюжать самі ж і науку соціоніку, і самих себе. А у нас в Україні великий потенціал людей і багато наукових винаходів.
Тому Всеукраїнський Центр Соціоніки обережно ставиться до своєї інформації і з уболіванням спостерігає, коли цінна інформація інших соціоніків з України за безцінь переходить у руки росіян, коли люди, поверхнево знайомі із соціонікою, зводять її нанівець своїми «Єськами» та «Гамками», які сіють розбрат та ворожнечу між спеціалістами, які гальмують впровадження таких необхідних знань у суспільство. Люди страждають від неузгодженості із собою, люди шукають вихід із дискомфортних стосунків і прагнуть психічного оздоровлення, а легковажні "гумористичні" замітки у деяких низькопробних соціонічних сайтах, коньюктурна література відштовхують їх і віднімають у них цю можливість.
Назрів час і нагальна потреба усім людям, причетним до соціоніки – і професіоналам, і любителям порозумітися і об’єднатися. Всеукраїнський Центр Соціоніки відкритий для кожного. Запрошуємо на вільне невимушене спілкування за круглим столом, де кожен зможе висловити свою думку, і відчуватиме, що слухатимуть уважно, і зрозуміють, і підтримають. Проводити круглі столи будемо не раз на рік, а за потребою. Можна зустрічатися навіть раз на тиждень. Пишіть нам, телефонуйте і ласкаво просимо всіх бажаючих до спілкування за круглим столом.
27 березня 2003 р.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Стан соціоніки
Спецтема:
Засновниця соціоніки Аушра Аугустінавічюте має патент на відкриття науки соціоніки. Та ця наука ще досі не визнана академічною. Мало того, у наукових колах соціоніку взагалі не вважають за науку, а студентам, знайомлячи із соціонікою оглядово, говорять, що це лженаука.
Чому ж тоді так багато зацікавлених цією наукою? Чому багато працює різних соціонічних організацій у Росії, Литві, Німеччині, Україні? Істину не заборониш. Але якщо забороняють, то навіщо? Держава підтримує релігію, бо людьми із затуманеним розумом легше управляти. Держава підхоплює психологію, замінивши нею комуністичну ідеологію, адже примушування діяти за певними нормами робить людей зручними і покірними, і такими теж легше управляти. Соціоніка показує людині саму себе – її природний характер, вчить бути самостійною і вільною. О! Такі люди - міркуючі, із здоровим глуздом, люди, які знають і використовують свої можливості і можуть себе відстояти - не зручні для тоталітарної держави...
Тож соціоніка, народившися, розвивається і переживає період становлення і широкого визнання. Але, на жаль, розрізнено. Розвиваючи вчення Аушри, соціоніки-дослідники вносять свій внесок новими теоріями і практичними набутками.
У Києві існує Міжнародний Інститут Соціоніки, кожного року проводяться конференції із соціоніки, а також Клуб Соціоніки, де люди можуть відвідати семінари і поспілкуватися на теми соціоніки. Виділилася окремо школа В.Гуленка.
Головне у соціоніці – вміння правильно визначати соціонічні типи. Методом тестування, діалогу і спостереження цього досягти важко – і спеціалісти прийшли до висновку, що правильно визначити тип можливо лише у 60%-70% випадків. Або поширюється колективне визначення типу, коли пробує визначати група людей, але остаточна думка належить людині, тип якої визначається.
Ствердження спеціалістів Центру Соціоніки, що існують технології візуального визначення типу, які дають 100-відсоткову правильність, сприймається з недовірою.
"Не знаю, типування по зовнішності - можливо в цьому щось є, але наскільки я розумію, тут легко помилитися. Відомі соціоніки завжди йшли зворотнім шляхом - спочатку типували попсихіці, так би мовити, а потім намагалися спіймати якісь загальні закономірності в зовнішності. Враховуючи те, що займалися вони цим неодин рік і не десять, а про якісь конкретні, а не загальні результати ще нічого не чутно, не думаю, що це дуже просто. В неті я чув про декілька шкіл, які типують по зовнішності. Якби була якась загальна закономірність, то їх результати повинні були б бути однакові. Але вони всі, чомусь, різні. Мабуть треба провести серйозну наукову роботу, побудувати якусь теорію, перевірити її на тисячах людей, якщо не менше. Поки що, я про це не чув. У вас є щось схоже на серйозну теорію, чи це лише узагальнення спостережень за різними людьми?” (Андрій).
Андрій не вивчав технологій, книг наших не читав. Теорія є, і це теорія, правильність якої підтверджена практикою. Близько 900 людей, які вдячні за визначення їхнього типу. Ті, хто навчалися, з повагою стверджують, що „Анатолій Гречинський своїми науковими розробками вніс у соціоніку саме те, що не давало їй досі ствердитися і допомагати людям. Правильне визначення типу – не тільки крок до позитивних зрушень, це ще дає змогу складати точні характеристики типів” (Костянтин Іващенко).
„Ви так характеризуєте тип, що я бачу перед собою живу людину! А в літературі цього не знайти... Серед усіх соціонічних шкіл я вибрала для навчання саме вашу і впевнилася, що тільки тут дають конструктивні знання.” (Ірина Крутова).
„Ці технології унікальні. Пізнавши глибше себе і відчувши дуальність, я оздоровився. Соціоніка змінює світогляд і розширює межі пізнання. Дякуючи Вам, я навчився спілкуватися з людьми і просто правильно, приємно, гарно жити” (Олександр Кушнір).
Необхідно об’єднати зусилля науковців в одному напрямку і це можна зробити. Але прикро те, що люди, які зацікавилися соціонікою, відвідавши кілька семінарів, починають вважати, що знають все і вміють визначати соціонічні типи. Такі любителі-соціоніки, визначаючи самостійно себе та своїх знайомих, впевнені у правильності власних спроб і вживаються, прочитавши характеристики, у невластивий їм від природи тип, шкодячи цим перш за все своїй психіці. Неадекватно реалізуючи себе, такі люди стають неприємними для оточуючих.
До того ж, часто люди, цікавлячись соціонікою, не прагнуть дуалізації - основної мети цієї науки - яка веде до гармонізації стосунків а тому й до гармонізації суспільства. Всі науки з'являються і розвиваються для знищення хаосу, прогресу і внесення комфорту у життя людей. Значення соціоніки у цьому сенсі важко переоцінити. Тож чому тоді люди, цікавлячись цією наукою, не використовують її у житті?
Щодо роботи Центру Соціоніки, то тут займаються соціонікою, а не просто спілкуються на теми соціоніки. Дехто дивується, що при визначенні їхнього типу не задаються ніякі питання. Але для візуального визначення питання не потрібні – такий спосіб не має нічого спільного із традиційними методами, які не дають точного результату. Чому – описано у розділі "Визначення типу".
Була якось зустріч з паном Володимиром Єрмаком. Недовга, але цікава розмова про те, що не толерантно подається між соціоніками інформація, що це півбіди, це можна вирішити, звичайно, спільними силами в обговоренні всіх неузгодженостей, і завжди прийти до позитивного результату на користь науці, людині, суспільству. Біда у тому, що соціоніки паплюжать самі ж і науку соціоніку, і самих себе. А у нас в Україні великий потенціал людей і багато наукових винаходів.
Тому Всеукраїнський Центр Соціоніки обережно ставиться до своєї інформації і з уболіванням спостерігає, коли цінна інформація інших соціоніків з України за безцінь переходить у руки росіян, коли люди, поверхнево знайомі із соціонікою, зводять її нанівець своїми «Єськами» та «Гамками», які сіють розбрат та ворожнечу між спеціалістами, які гальмують впровадження таких необхідних знань у суспільство. Люди страждають від неузгодженості із собою, люди шукають вихід із дискомфортних стосунків і прагнуть психічного оздоровлення, а легковажні "гумористичні" замітки у деяких низькопробних соціонічних сайтах, коньюктурна література відштовхують їх і віднімають у них цю можливість.
Назрів час і нагальна потреба усім людям, причетним до соціоніки – і професіоналам, і любителям порозумітися і об’єднатися. Всеукраїнський Центр Соціоніки відкритий для кожного. Запрошуємо на вільне невимушене спілкування за круглим столом, де кожен зможе висловити свою думку, і відчуватиме, що слухатимуть уважно, і зрозуміють, і підтримають. Проводити круглі столи будемо не раз на рік, а за потребою. Можна зустрічатися навіть раз на тиждень. Пишіть нам, телефонуйте і ласкаво просимо всіх бажаючих до спілкування за круглим столом.
27 березня 2003 р.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков