10 червня в Берліні відбулися неформальні переговори канцлера ФРН Герхарда Шредера і президента Франції Жака Ширака. Основною їхньою темою стало обговорення проекту європейської конституції (минулого тижня європейський Конвент на чолі з екс-президентом Франції Валері Жискар д’Естеном підготував остаточний проект конституції ЄС). Документ буде презентовано європейським лідерам на Раді Європи, яка відбудеться 20-21 червня в Греції. В Берліні глави провідних європейських держав вирішили «звірити годинники» перед історичним саммітом ЄС в Салоніках.

Прийняття загальноєвропейської конституції за своєю суттю є перетворенням Євросоюзу з міжнародної організації на державу. Частина національного суверенітету в галузі економіки, оборони, зовнішньої політики та права буде передана Брюсселю. Характерно, що будівничі єдиної Європи принципово відмовляються від християнської складової європейської цивілізації. Порожня ідеологічна й культурна ніша буде зайнята радикальним ісламом та язичництвом.

Згідно проекту конституції Європи, значна частина суверенітету європейських країн буде передана в розпорядження союзних органів влади в Брюсселі. «Європейське економічне співробітництво, що розвивається, повинно підкріпити запровадженням єдиних політичних правил гри, які дозволили б ефективно керувати ЄС», - повідомив RBC daily експерт впливового Німецького товариства зовнішньої політики Александр Рар. Згідно документа буде створено Європейську раду, до якої увійдуть глави 15 європейських держав (на чолі Євроради перебуватиме президент, а члени президіума будуть змінюватися в порядку ротації). В межах Євроради прийматимуться ключові рішення, що визначатимуть політику нового утворення. Крім того, виконавча влада буде презентована ще Єврокомісією, яка де-факто стане урядом єдиної Європи. До компетенції Брюсселя перейдуть питання формування податкової політики, встановлення правил торгівлі (експортно-імпортних операцій), контроль за кордонами Євросоюза та визначення приіоритетів міграційної політики (Брюссель буде диктувати кількість іммігрантів та політичних біженців, що їх має прийняти кожна держава-член ЄС). Крім того, конституція дозволить Європі опрацювати єдину зовнішню та оборонну політику.

Однак насправді колос посталої на наших очах наддержави стоїть на глиняних ногах. Справа в тому, що об’єднувана брюссельськими бюрократами Європа, за суттю, опинилася позбавленою традиційної європейської цивілізаційної основи - християнської составної. Цікаво, що де-факто відмова від християнства зафіксована в європейській конституції. У преамбулі до документа є посилання на Давню Грецію і Рим, на філософські течії епохи Просвіти, але при цьому повністю відсутні згадки про християнські коріння Європи.

«В цьому питанні свою згубну роль відіграла так звана політкоректність, яка в країнах Євросоюза перетворилася на догму», - сказав RBC daily завідуючий відділом міжетнічних відносин Інституту політичного і військового аналізу Сергій Маркедонов. На його думку, «наслідком політкоректності є забуття власних гуманістичних підстав, які базуються не тільки на античних традиціях, але й на християнстві». «Як євробюрократи, так і ідеологи європейської єдності - переважно ліві, і для них християнство не має жодного значення», - каже п.Маркедонов.

Симптоматично, що «принципова» відмова політкоректних європейців від християнства не пов’язана з тотальною відмовою від «релігійних» елементів як таких. За словами Александра Рара, «в Європі вважають, що необхідно відкрити можливість для вступу в ЄС ісламських держав, і прагнуть інтегрувати ісламський елемент до європейських цінностей». І справа не лише в тому, що протягом останнього десятиліття європейські політики змушені враховувати мусульманський фактор в силу підвищеного електорального значення діаспори.

Проблема полягає в тому, що, за словаим п.Рара, «християнство більше не вважається в суспільстві двигуном прогресивного розвитку, тоді як підключення ісламського фактора розглядається європейською інтелектуальною елітою як прогресивне».

За суттю, іслам завойовує вже не християнську, а фактично язичницьку Європу, де головним культом стає «культ комфортного, безпроблемного існування та споживання». В результаті найактивнішу роль в політиці починають відігравати ісламісти та крайні праві.

(Друкується із незначними скороченнями)