Ці переговори стали можливими тільки завдяки дипломатичній ініціативі Китаю. Але вже є підгрунтя для надії на успіх. Оптимізм вселяє те, що Північна Корея відмовилась від своєї вимоги обговорювати проблему лише з американськими представниками і погодилась на багатосторонні переговори за участю США, Південної Кореї, Росії, Китаю і Японії.

Крім того, схоже, що й Вашингтон готовий йти на компроміс за окремими пунктами. Скажімо, надати пхеньянському режимові гарантію безпеки. І це вже немало.

Проте, дуже далеко розходяться інтереси учасників переговорів. Росія, Китай, Японія і Південна Корея насамперед хочуть запобігти будь-якій ескалації напруги в безпосередній близькості до своїх кордонів. З однієї сторони, вони не хочуть допустити, щоб Північна Корея володіла ядерним арсеналом. З іншої сторони, вони хочуть уникнути і прямої інтервенції США.

На превеликий жаль, позиція Вашингтону не так однозначна. Адміністрація США невпинно підкреслює, що вона добивається дипломатичного залагодження конфлікту. Одночасно провідні американські політики, зокрема і президент Буш, навіть не приховують, що, в кінцевому підсумку, вони зацікавленні в поваленні диктаторського режиму Кореї. І дійсно, важко симпатизувати режиму, який тримає в заручниках і мордує голодом свій власний народ. Але правляча гілка в Пхеньяні також почула ці висловлювання, і тепер з підозрою ставиться до будь-яких дипломатичних зусиль.

Ця правляча гілка вважається непередбачливою. Передусім, вона бореться за виживання. Війна в Іраку тільки зміцнила її впевненість в тому, що краща гарантія збереження режиму – це військове стримування. І Північна Корея обрала найнебезпечніший різновид стримування – ядерний щит.

Чи погодиться тепер Північна Корея здати цей козир? Учасники переговорів, і в першу чергу, Пекін, можуть здійснити економічний вплив. Але вже зараз ясно, що Пхеньян має намір підвищити ставки. Обіцянок економічної допомоги і гарантій безпеки зі сторони США, швидше за все, недостатньо.


Джерело: Deutsche Welle