Навіть Дарвін стосовно властивостей людини насолоджуватись музикою зазначив, що “її варто розглядати як найзагадковіший дар призначений людині”. Таємниця музики й досі не розгадана, проте під час останніх досліджень було сформульовано низку теорій щодо мозкового сприймання музики.

Енн Блад і Роберт Дзаторре з Монреальського інституту нейрології нещодавно провели сканування мозку деяких музикантів під час прослуховування певних композицій. Дослідники з’ясували, що музика активізувала нервові центри задоволення і емоцій, ідентичні до тих, які активізуються під час харчування, статевих зносин і вживання наркотиків.

Якщо сприймання музики пов’язано з нервовими центрами, які субстанційно виникли для виконання інших завдань, то це означає, що насолоджування музикою – лише щасливий випадок. Доктор Стівен Пінкер, психолог з Гарвардського університету, поділяє це твердження і каже, що музика викликає приємні відчуття в деяких ділянках мозку.

Інші психологи-еволюціоністи вважають, що здатність насолоджуватись музикою не розвинулась випадково. Дарвін також висунув гіпотезу, згідно з якою наші пращури ще до того як навчились розмовляти намагались вразити один одного за допомогою музичних нот і ритму.

У своїй теорії природнього добору Дарвін висловив ідею, що тварина, яка під час залицяння намагається вразити партнера, має чимало шансів передати нащадкам свої гени. Джефрі Міллер, психолог-еволюціоніст з Університету Нью-Мексико, проаналізував ці ідеї Дарвіна і заявив, що вони дуже добре пояснюють, чому знамениті музиканти мають шалений успіх в осіб протилежної статі.

Наприклад, рок-гітарист Джимі Хендрікс мав сексуальні стосунки із сотнею прихильниць, і в нього народилось троє дітей в США, Німеччині і Швеції. Проте якщо б Хендрікс жив до винаходу контрацептивів, то дітей в нього було б значно більше. Інші психологи стверджують, що теорія залицяння Міллера не повністю відображає ще один важливий аспект музики, а саме її роль у соціальних відносинах і в координації діяльності великих груп людей. Робін Данбар з Ліверпульського університету помітив, що спів церковного хору стимулює виробництво ендорфіну – гормону, який відіграє важливу роль для врегулювання соціальних відносин.

Інші експерти – Едвард Хаген з Університету Гумбольдта в Берліні і Грегорі Брайнт з Каліфорнійського університету, вважають, що роль музики в історії еволюції людини полягала не лише у забезпеченні соціальної згуртованості, а для того, щоб оголосити про таку згуртованість своїм конкурентам. Гроші, які Пентагон витрачає на військові оркестри (163 мільйони доларів) частково підтверджують таку тезу.

Теорія залицяння і теорія соціальної згуртованості вказують на існування в людському мозку центрів, які розвинулись винятково для сприймання музики. Сандра Трехаб з Університету Торонто розробила метод, який дозволяє визначити, якій музиці віддають перевагу немовлята у віці від 2 до 6 місяців. Вона з’ясувала, що малята віддають перевагу гармонійним звукам.

“Будь-яка вроджена схильність до музики визначається структурою мозку, проте на даному етапі ми не знаємо, чи існує нервовий центр, який відповідає за музику”, - каже пан Макдермотт з Массачусетського технологічного інституту. Яким би не було призначення музики – насолода, залицяння чи згуртованість – її таємниця й досі не розгадана.

Джерело: італійська газета “La Repubblica”