Для прикладу подаю цитату з статті польського журналіста Міхала Кацевича від 13 лютого 2011р. під назвою ’Українські націоналісти хочуть нам відібрати Підкарпаття’: ’Уявіть собі матч турніру Євро-2012 у Львові. Новий, гарний стадіон побудовано в останню мить. Спортивні кореспонденти зі всього світу повторюють, що зустріч відбудеться на стадіоні імені Степана Бандери і пояснюють, що патрон був лідером українського підпілля з часів II світової війни і колаборував з гітлерівцями’. Долучився до антиукраїнського хору і львівський історик Василь Расевич, який у статті ’Хто ви, вороги України?’ від 4 квітня 2011р. пише: ’…українські націоналісти на цей час (4 липня 2011р. – В.Ш.) не були ворогами німців, вони якраз з ними тісно колаборували’. Можна згадати й зініційовану польськими та російськими представниками Резолюцію Європарламенту від 25 лютого 2010р., яка стосується присвоєння звання Героя України Степанові Бандері – жертві польських та німецьких репресій, в’язню польських та німецьких концентраційних таборів, вбитому у Німеччині агентом КДБ .

Радо підтримали цю брудну кампанію й німці: взялися судити українця Івана Дем’янюка, вини котрого не довели ні ізраїльський, ні американський суди , за злочини, нібито вчинені у німецькому концтаборі. Але ж ці жахливі злочини творилися з волі і за наказом німецьких офіцерів-нацистів, багато-хто з яких сьогодні у спокої доживає свого віку у тій же Німеччині. А німецький народ не тільки не чинив супротив діям гітлерівської машини, яку сам привів до влади, але залюбки користувався працею полонених та примусово вивезених до Німеччини українських юнаків і дівчат. Нащадки нацистів мабуть сподіваються, що, засудивши українця, змиють з рук своїх батьків і дідів кров мільйонів невинно убієнних українців, росіян, поляків, євреїв, циган та представників інших народів.

Тим самим у суспільній свідомості європейців (і не тільки) формується думка, що найбільшими колаборантами, а, відповідно, і найбільшими ворогами людства у роки Другої світової війни були українці. Разом з тим названі вище хулителі українців немов у рот води набрали, коли йдеться про співпрацю інших держав і народів з гітлерівським режимом. У цій статті, підготовленій на базі матеріалів, поширених у доступних джерелах інформації, я постараюся відхилити ширму з написом “український колабораціонізм“ і показати приховані за нею деякі відомі, але старанно замовчувані факти співпраці з нацистами.

Отже, що таке колабораціонізм у сьогоднішньому трактуванні? В українській історичній і науковій літературі визначення колабораціонізму таке:

– ’Колабораціоністи – особи, які співробітничали з окупаційними властями у країнах, тимчасово захоплених нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. У кримінальному порядку колабораціоністи несли відповідальність як за зраду батьківщини та деякі інші державні і військові злочини’. (Юридична енциклопедія, Київ, видавництво ’Юридична енциклопедія’ ім. М.Бажана, 2001 р., т.З, ст.145);

– ’Колабораціонізм – співпраця громадянина окупованої держави з окупаційною адміністрацією на шкоду цієї держави або її громадян’. (Універсальний словник-енциклопедія, видавництво ’Ірина’, Київ, 1999 р., ст.669);

– ’Колабораціонізм. Співробітництво із загарбниками в окупованих ними країнах під час другої світової війни’.(Новий словник української мови. Київ, видавництво ’Аконіт’, 1999 р., т.2, ст.284).

Читати повністю ТУТ